Ячмінь знову у фокусі уваги агровиробників

На тлі підвищення цін на пшеницю та кукурудзу останнім часом підвищуються ціни й на ячмінь — як фуражний, так і пивоварний. Що закономірно посилює інтерес українських агровиробників до цієї культури. Та навіть незважаючи на волатильну цінову кон’юнктуру, вона посідає досить вагоме місце в структурі посівних площ. І для цього є низка причин, особливо що стосується озимого ячменю

Значний експортний потенціал

Звичайно, ячмінних ланів в Україні поменшало. Особливо, якщо порівнювати, скажімо, з 2005 роком, коли під цю культуру було відведено понад 4 млн гектарів. Але, пори суттєві зміни у сівозміні та воєнне лихоліття, Україна входить до чільних експортерів цієї культури, експортуючи майже до 40 країн світу. Торік основними покупцями українського ячменю були Австралія, Франція й Німеччина, Китай, Туреччина, Іспанія, країни Близького Сходу й ін. Цьогоріч географія експорту дещо змінилася, але за вісім місяців 2024 року поставки ячменю вже становили понад 2,5 млн тонн.

Біологічне та цільове розмаїття

Світовий попит на ячмінь досить стабільний, оскільки сфера його використання досить розмаїта. Та й загалом ця культура відрізняється неабиякою різноманітністю. Дикий ячмінь має колос із двома рядами колосків, а більшість сортів культурного / посівного ячменю — шість рядків. Ячмінь із чотирма рядками вважається недорозвинутим 6-рядним (неправильно шестирядним). Також серед ознак, за якими визначають різновидності ячменю, є забарвлення колоса (жовте, чорне), будова остюків (довгі, короткі, гладенькі, зазублені, фуркатні — замість остюків формуються трилопатеві придатки / фурки), щільність колоса, плівчастість зерна (з плівкою або голе).

Поділяється ячмінь і за цільовим призначенням зерна. Ячмінь є важливою харчовою культурою. Його зерно збалансоване за амінокислотним складом (понад 20 амінокислот) і не поступається основним зерновим культурам, а також містить лізину більше, ніж кукурудза, овес, пшениця чи рис. Сьогодні із зерна склоподібного великозерного дворядного ячменю виробляють перлову та ячмінну крупу, сурогат кави тощо. А свого часу в багатьох країнах Європи ячмінне борошно було головним інгредієнтом хлібобулочних виробів. Та й нині ячмінне борошно використовують як домішку до пшеничного або житнього у випіканні хліба.

Щодо тваринницької галузі, то фуражний є основою для концентрованих кормів, зеленого корму, джерелом високоякісної соломи та полови для худоби тощо. Кормові якості сорту характеризує насамперед високий уміст білка й хороша засвоюваність / перетравність.

Урожай смакує з пивом

Дещо окремо стоїть пивоварний ячмінь, який широко використовують у приготуванні солоду. А солод використовують не лише для приготування пива та спирту, а й для солодового сиропу, ароматизаторів, швидких сніданків, снеків тощо. Пивоварні сорти ячменю мають зерно з низьким умістом білка (9,5–11%) і високим крохмалю (60–65%). Чим вищим є показники по виходу екстракту (понад 78%) — тим ціннішими є солодові властивості сортів. Також важливим показником якості цього типу ячменю є вміст крохмалю (82–85% у сухій речовині). Інша справа, що деякі українські фермери часом продавали пивоварний ячмінь як фуражний, бо ціни лишали бажати кращого. Взагалі ціноутворення на ячмінь інколи є парадоксальним. Так, траплялося, що преміальне зерно на експорт коштувало дешевше від зерна звичайної якості.

_________________________

Ячмінь добре пристосовується до різного агрофону. Це одна із найбільш скоростиглих культур, тривалість вегетаційного періоду ячменю становить 60–110 днів

_________________________

Невибаглива та ­примхлива

Ячмінь — досить неоднозначна культура і з суто агрономічного погляду. Уважається, що ця рослина невибаглива до умов вирощування. Справді, ячмінь добре пристосовується до різного агрофону. Це одна із найбільш скоростиглих культур, тривалість вегетаційного періоду ячменю становить 60–110 днів. Також уважається, що серед ранніх ярих культур ячмінь — найпосухостійкіший. Він найбільш пластичний за термінами збирання, які, часом, можна розтягнути до місяця — менше знижуються врожайність і якість зерна, ніж в інших зернових колосових. Знову ж таки, ярий ячмінь уважається ідеальною культурою для пересівання в разі загибелі озимих.

Однак, з іншого боку, ячмінь досить вимогливий до попередника, його характеризують підвищені вимоги до родючості й типу ґрунту. Ячмінь погано росте на ґрунтах із підвищеною кислотністю, на перших етапах вегетації може спостерігатися пожовтіння листя, через порушення утворення хлорофілу затримується зростання. Загалом найкраще ячмінь розвивається за рН понад 5,6–5,8, на кисліших ґрунтах він не повністю реалізує біологічний потенціал урожайності.

Також у ячменю слабко розвинена коренева система з низькою засвоювальною здатністю, коротким періодом інтенсивного споживання поживних речовин. Відтак рослина потребує забезпечення легкозасвоюваними формами поживних елементів, особливо на початку вегетації. До часу виходу в трубку ячмінь використовує майже ²/₃ кількості калію, 46% фосфору, а також 50% азоту, споживаних за весь вегетаційний період. Загалом до початку цвітіння культура засвоює до 80–85% поживних речовин із ґрунту. Тому для отримання добрих урожаїв потрібно якісне забезпечення мінеральними добривами вже на старті вегетації.

Озимі переваги

За всієї різноманітності й неоднозначності, певних особливостей вирощування ця культура однозначно заслуговує на стабільну увагу агровиробників. Зокрема, останніми роками все більше підвищується інтерес до озимого ячменю.

Наразі фахівці наводять низку аргументів на користь вирощування озимого різновиду:

• це скоростигла зернова культура, що дає можливість швидше почати збирання врожаю, планувати майбутні сівозміни тощо;
• вирощування озимого ячменю в господарстві дозволяє підвищити ефективність використання збиральної техніки та знизити втрати зерна інших зернових культур, отримати найбільш ранню товарну продукцію із зернових;
• культура має широкий спектр використання в харчовій промисловості, тваринницькій галузі, пивоварінні тощо. Досить стабільний попит і значний експортний потенціал робить ячмінь цікавим для агровиробників;
• озимий ячмінь має досить високу врожайність, оскільки встигає використати вологу весни вже на ранніх стадіях вегетації, коли інші ярі зернові тільки починають розвиватися;
• рослина є одним із найкращих попередників для озимого ріпаку, бо її рано збирають, тож господарство має можливість своєчасно та якісно провести підготовку ґрунту та сівбу озимого ріпаку;
• озимий ячмінь є більш посухостійкою культурою, як порівняти не тільки з ярими колосовими культурами, а й озимими — непогана стійкість до весняної посухи дозволяє вирощувати ячмінь у різних кліматичних зонах;
• культура є досить стійкою до низьких температур, особливо якщо сівба відбувається в оптимальні для неї терміни;
• завдяки ранньому виходу в трубку озимий ячмінь добре використовує зимову вологу, тому навіть на легших ґрунтах або в посушливі роки він формує відносно високі врожаї;
• озимий ячмінь краще за інші культури пригнічує бур’янисту рослинність, що сприяє зниженню норм гербіцидів за його вирощування, зменшуючи пестицидне навантаження на ґрунт і витрати на виробництво продукції;
• ячмінь збагачує ґрунт, поліпшує його структуру та родючість, лишаючи значну кількість органічних решток після збирання.

Степан Коцький