Ключові принципи внесення елементів живлення по листку на посівах «королеви полів»

Можна назвати відразу декілька резонів за внесення елементів живлення на посівах по листу. Коротко їх перерахуємо. Насамперед це врахування такої очевидної речі як недоступність окремих макро- чи мікро-елементів для кореневої системи рослин внаслідок таких явищ як підвищена кислотність, температура, вологості, засоленості ґрунту тощо. Доволі часто мікроелементи, що на перший погляд перебувають у ґрунті в достатній кількості, знаходяться у складі недоступних для сходів сполук. Тому компенсувати потребу в них рослин кукурудзи можна якраз за допомогою позакореневого внесення.

На ґрунтах із низьким показником рН стає недоступним такий важливий для кукурудзи мікроелемент як молібден, а на лужних ґрунтах – марганець та архіважливий цинк. Бор нормально засвоюється лише за оптимального рівня вологості ґрунтів. Дефіцит будь-якого із цих елементів живлення може спричинити серйозні втрати врожайності.

Окрім цього не слід забувати, що підживлення посівів кукурудзи мікроелементами в критичні фази розвитку є фактично найпростішим та найдешевшим способом виконання цього завдання. Особливо, якщо в господарстві є самохідний обприскувач. Натомість аналогічна операція із грунтовим внесенням добрив із використанням міжрядного культиватора є можливою лише на ранніх стадіях розвитку кукурудзи. Не кажучи вже про вищі витрати у цьому випадку. До того ж, якісне обприскування сходів дає змогу найбільш повно використати поживні елементи, що містяться в препаратах.

Така культура як кукурудза має чи не найбільший апетит серед традиційних видів сільгоспкультур, що вирощуються в Україні. Однак потреба у різних елементах живлення виявляється нерівномірно. У розвитку посівів «королеви полів» слід звернути увагу насамперед на такі періоди потреби в ключових елементах як: період утворення 3-6 листків, а також період від появи 9-10 листків до викидання волоті.

У період формування 3-5 листків рослини кукурудзи починають закладати репродуктивні органи. Ріст рослин відбувається доволі повільно, і відповідно вони здатні споживати обмежену кількість поживних речовин внаслідок малої розвиненості кореневої системи. Відповідно на початковій стадії розвитку сходи кукурудзи особливо потребують доступу до легкозасвоюваних поживних речовин, що не завжди є можливим забезпечити із грунту. Саме тому на цьому етапі розвитку доречно дати рослинам розчин мікродобрив, що містить такі важливі для цієї культури елементи живлення як сірка, магній та цинк.

Слід також наголосити на тому, що температура грунту в цей період може частково блокувати отримання кукурудзою із грунту фосфору за допомогою кореневої системи. Як відомо, цей елемент не засвоюється за відносно низьких температур і до того ж є малорухливим. Разом з тим від забезпеченості «королеви полів» фосфором залежить закладання кількості качанів на рослині та рядів зерне на них. Відповідно, не врахувавши цей момент, ми можемо автоматично втратити істотну частину майбутнього врожаю ще на старті. Окрім цього, фосфор – це елемент, який прямо відповідає за розвиток та стан кореневої системи рослин. Чим більш розвиненою вона буде, тим стійкішими будуть посіви кукурудзи та вищою врожайність. Критична потреба у фосфорному живленні настає зазвичай через 10-15 днів після появи сходів кукурудзи. Саме тому потрібно тримати цей момент на контролі і в разі потреби провести позакореневе підживлення фосфоровмісними добривами.

Період після появи 9-10 листка характеризується інтенсивним ростом рослин кукурудзи. Його тривалість може сягати від 2 до 3 тижнів. Впродовж цього часу накопичується маса рослини і стрімко зростає потреба в основних елементах живлення. Саме тоді споживається до половини усього необхідного кукурудзі азоту та фосфору і до двох третин калію.

Хоча позакореневе живлення і близько не спроможне змагатися із основним в плані забезпечення посівів макроелементами, однак в цей період вочевидь не зайвим буде підживлення кукурудзи по листу робочими сумішами, які містять азот, фосфор та калій. Хоча останні два елементи живлення доцільніше дати традиційним способом, а от підживлення азотом – листове чи прикореневе є обов’язковим.

Слід також чітко контролювати забезпеченість посівів кукурудзи найбільш критичними для цієї культури мікроелементами, незалежно від фази розвитку. Це насамперед: цинк, бор, мідь, молібден, марганець та залізо.

Цинк є складовою частиною більшості ферментів, що сприяє синтезу вітамінів і відіграє важливу роль в утворенні хлорофілу, а також в окислювально-відновлювальних процесах. Позакореневе внесення цинку безпосередньо сприяє активізації росту кукурудзи. Дефіцит цинку на кукурудзі спричиняє міжживлковий хлороз, затримку у розвитку рослин і дозрівання зерна.

Від забезпеченості рослин бором безпосередньо залежить майбутня врожайність кукурудзи, оскільки він бере важливу участь у білковому і вуглеводному обміні, синтезі вуглецевого газу і флорофілу, а також сприяє інтенсивному розвитку молодих клітин. Через дефіцит бору в кукурудзі, в першу чергу порушується процес транспортування вуглеводів до рослини, призупиняється процес фотосинтезу та розвиток кореневої системи, і, на що слід звернути увагу - пригнічуються процеси розвитку точки росту.

Мідь входить до складу ферментів, які беруть участь в окислювально-відновних процесах. Внаслідок дефіциту міді клітинні стінки рослини втрачають пружність, а також знижується інтенсивність фотосинтезу та дихання. Проявами мідного голодування на кукурудзі є утворення білих пластинок листків.

Забезпеченість рослин кукурудзи молібденом є критично важливою для нормалізаціїазотного обміну, оскільки цей мікроелемент є частиною нітрогенази та нітратредуктази, а також бере участь у формуванні білків. Дефіцит молібдену спричиняє порушення обміну речовин, а також призупинення їх розвитку, затримку цвітіння рослин і пожовтіння та відмирання листків.

Своєю чергою марганець активізує ферменти рослини і бере участь в фотолізі води. Цей мікроелемент сприяє наповненню і перенесенню цукрів із листків до інших кукурудзяних органів. За відсутності достатньої кількості марганцю суттєво погіршується процес фотосинтезу, а також уповільнюється утворення вуглеводів і кисню.

І нарешті залізо відповідає за функціонування важливих поживних речовин, відновлення молекулярного азоту та нітратів аміаку і каталізує початкові етапи синтезу хлорофілу. Недостатня кількість заліза призводить до пожовтіння пластин на листках, міжжилкового хлорозу кукурудзи та зниження вмісту цукрів.

Втім, ми коротко перерахували лише основні елементи живлення, необхідні для нормального розвитку посівів кукурудзи. Слід розуміти, що потреба в інших мікроелементах також повинна бути заповненою, в інакшому разі можуть виникнути несподівані на перший погляд проблеми із розвитком рослин.

Наприкінці наголосимо на тому, що усі робочі суміші та внесення необхідно узгоджувати із рекомендаціями виробників препаратів. Чітке дотримання їхніх вимог гарантує результат, вказаний на етикетці. І навпаки, надмірна концентрація чи неправильне поєднання препаратів здатне накоїти лиха.

Чому не спрацьовують препарати?

Розглянемо найбільш часті причини того, чому мікродобрива разом із пестицидами можуть не спрацювати ефективно при позакореневому підживленні рослин.

1. Придбання фальсифікату у ненадійного продавця. Згідно з деякими даними, частка фальсифікованої продукції на ринку ЗЗР може досягати 50%. Насамперед їх продажем займаються дистриб'ютори-одноденки, посередники-одинаки, а також нечисті на руку співробітники великих господарств. Спокушають покупця вони, зрозуміло, ціною, яка може виявитися вдвічі нижчою в порівнянні з оригінальними препаратами. Погодившись на таку пропозицію, аграрій ризикує отримати «препарат», в якому змішана дешева діюча речовина з відходами хімічного виробництва.

2. Прагнення заощадити на технічному супроводі процесу обприскування. Нераціонально виливати по 100 доларів на кожен гектар, і водночас пошкодувати 3-4 тисячі гривень на комплект нових розпилювальних наконечників для форсунок. Вони мають бути якісними та бажано підбиратися під кожну культуру окремо. У будь-якому разі за нормальних умов розпилювальні наконечники потрібно міняти не рідше одного разу на рік, а за високого навантаження – двічі на рік.

3. Неправильне приготування робочого розчину. Це одна із найпоширеніших причин неефективності внесення препаратів, зокрема, мікродобрив. Найчастіше агрономи повністю покладаються на якість роботи штатного змішувача, розташованого в баку обприскувача. Однак можливості одних тільки штатних змішувачів у більшості моделей самохідних, причіпних та навісних обприскувачів недостатні для того, щоб протягом кількох хвилин зробити повноцінний розчин препаратів з водою. Тому оптимальне рішення - це придбання спеціального польового змішувача, ємність якого співвідноситься з об'ємом оприскувача бака. У цьому випадку можна налагодити ефективну схему: доки працює обприскувач, міксер готує розчин.

4. Жорсткість та рівень Ph води в баку обприскувача. Це, мабуть, найпоширеніший чинник, що веде до неефективності застосування ЗЗР. Справа в тому, що в інструкції кожного препарату зазначено: у яких межах за цими показниками його можна застосовувати, тобто, за якого рівня кислотності та жорсткості води він спрацює на всі 100%. Це дуже важливо, так само як і важливо, не затягувати з обприскуванням, а вносити робочий розчин не пізніше ніж через годину після його приготування.

5. Найпоширеніша причина – банальна забрудненість стінок бака та всієї системи трубопроводів. Іноді оператори машин ігнорують рекомендації щодо очищення системи з промиванням спеціальними мильними розчинами. Вони після робочої зміни та переходу на інший вид пестицидів просто заливають звичайну воду в бак і виливають її через форсунки. В результаті всередині накопичується залишки найрізноманітніших токсичних речовин. Внаслідок цього різні препарати здатні створювати справжні гримучі суміші, в яких ефективність основного компонента буде суттєво знижена, а небажані добавки можуть зашкодити культурним рослинам. Цьому негативному явищу можна запобігти, використавши спеціальні очисні препарати для системи.

Василь Черкас