На що звернути увагу під час підготовки до сівби й осіннього догляду ріпаку

Озимий ріпак іноді називають «першими грошима» аграріїв. Дійсно, хороший валовий збір ріпаку дає змогу одразу отримати пристойну суму і вкласти ці кошти у наступну посівну, найчастіше — озимих зернових. Тому до ріпаку в нас завжди буде особлива увага, адже ця культура може «вистрелити» як жодна інша.

Достатньо сказати, що в одній кліматичній зоні, в сусідніх господарствах урожайність схожих гібридів ріпаку може відрізнятися майже удвічі — від 28–30 ц/га до 45–55 ц/га. Причому левова частка успіху другого господарства полягатиме саме у правильному осінньому догляді.

Мені неодноразово доводилося бувати у господарствах, які регулярно отримують хороші й дуже хороші результати щодо озимого ріпаку. В одне з них, розташоване на півдні Черкаської області, я приїжджаю по кілька разів на рік. Ріпак тут вирощують на площі від 200 до 300 гектарів, отримуючи «на круг» у середньому 45–46 ц/га. Окремі поля дають навіть до 60 ц/га.

Секрети настільки чудових результатів керівник господарства пояснює так. По-перше, ріпак тут сіють за системою стріп-тілл — спеціальним агрегатом просто у стерню й одночасно вносять добрива. Це дає змогу зберегти вологу під час сівби й активно накопичувати її впродовж зимового періоду. По-друге, ріпак потребує своєчасного застосування восени регуляторів росту і правильного підбору мінерального живлення.

Читайте також: Особливості вирощування озимого ріпаку за інтенсивною технологією

Ключовий осінній момент для озимого ріпаку — уникнути його надмірного розвитку і переростання. Певне відставання у розвитку під час входження в зиму можна надолужити навесні. Проте якщо посіви вимахнуть по коліно, то надалі їм допоможе хіба що дискова борона — скосити на сидерат.

Саме тому виробники посівного матеріалу ріпаку сьогодні особливу увагу приділяють пластичності гібридів та їх здатності пристосовуватися до температурних режимів другої половини осені. У будь-якому разі критично важливо застосовувати спеціальні регулятори росту.

У господарстві, що я згадав, регулятори застосовують двічі. Перший раз — у фазі 4–5 листків, вдруге за 10–15 днів по тому. Завдяки цьому посіви входять у зиму в нормальному стані, без перекосів. Фази внесення можуть дещо відрізнятися, наприклад, 3–4 листки і 6–8 листків. Це залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов, особливостей гібрида або рекомендацій виробника препарату. Зазвичай ретарданти справляють фунгіцидний вплив на рослини, водночас виконуючи функцію профілактики захворювань рослин.

Своєчасне внесення регуляторів росту дає змогу не просто уповільнити зростання рослин, запобігаючи точці зростання піднятися над поверхнею ґрунту. Вони сприяють зміцненню кореневої системи сходів, накопиченню цукрів, що захищає ріпак від вимерзання. У результаті цих нехитрих заходів посіви надалі зможуть дружно стартувати під час весняного відновлення вегетації.

Не менш важливо правильно внести макро- і мікроелементи на посівах ріпаку. У конкретному господарстві під ріпак обов’язково вносять 100 кг/га сульфату магнію перед сівбою і 100 кг/га сульфату амонію — після неї.

Критично важливі елементи для ріпаку — сірка і бор, меншою мірою магній, не кажучи вже про азот і фосфор. Однак «король» елементів — азот — восени слід вносити вкрай обережно, його норма під посіви восени не має перевищувати 20–25% загальної потреби. А от певна кількість бору і сульфату магнію восени не зашкодить. Вносити їх слід по листу, можна разом з регуляторами росту.

Велике значення має гербіцидний захист ріпаку, який також потрібно починати з обробки стерні. Часто використовують гербіцид суцільної дії. Його дозу потрібно розрахувати так, щоб не зашкодити майбутнім посівам ріпаку. Вже після появи сходів обов’язково слід проконтролювати хвилю злакових бур’янів, що здіймається паралельно. Гербіцид рекомендується вносити якомога раніше, з фази двох листків. Інакше зниження майбутньої врожайності і морозостійкості посівів може сягати 25–30%.

Читайте також: Сівба озимого ріпаку: вертикальна підготовка ґрунту

Якщо в міжряддях утворилася кірка, бажаним буде легкий міжрядковий прохід спеціальними агрегатами. Це поліпшить аерацію кореневої системи рослин, циркуляцію вологи, а також частково знищить бур’яни, що проростають.

Осінь — золота пора для шкідників ріпаку, насамперед, різних видів прихованохоботників. Рослинам, що їх пошкодять ці шкідники, буде вкрай складно пережити зиму. Для боротьби з ними радимо провести одну обробку фосфорорганічними інсектицидами. Обирати слід препарати, які здатні діяти за низьких температур.

Ігор Коваленко