Як правильно давати рослинам фосфор

Фосфор є одним із найбільш дефіцитних для рослин елементів живлення, при цьому від його ефективного засвоєння безпосередньо залежить нормальний розвиток кореневої системи.

Більшість сільськогосподарських культур основну і найнеобхіднішу частину фосфору споживає на старті розвитку, оскільки він гостро необхідний для якісного розвитку кореневої системи, що в свою чергу підвищує стійкість рослин при подальшому розвитку.

Наприклад, фосфорне живлення озимих культур взагалі є цікавим питанням з огляду на специфіку засвоєння фосфору рослинами із грунту, а також перманентного дефіциту вологи.

Ступінь засвоюваності цього майже нерухомого в грунті елемента в перший рік внесення в складі традиційних добрив становить фактично 9-15%. Тобто, реально в звичайних умовах, спрацює тільки 1-2 з 10 внесених грамів фосфору. Усі решта просто зв'яжуться в ґрунтовому розчині, або будуть засвоєні бур'янами, що своєю чергою спричинить додаткові проблеми і витрати.

____________________

Якщо ми прагнемо забезпечити нормальне фосфорне живлення озимих культур, то повинні вже на старті внести дійсно ефективні та швидкодоступні для рослин мінеральні добрива

____________________

Відповідно, якщо ми прагнемо забезпечити нормальне фосфорне живлення озимих культур, то повинні вже на старті внести дійсно ефективні та швидкодоступні для рослин мінеральні добрива. Це доволі непросто зробити, оскільки потрібно враховувати певні характеристики кожного виду добрив і високу ціну по-справжньому якісних формуляцій.

Непоганим варіантом для швидко забезпечення сходів фосфором є таке легкорозчинне добриво, як амофос. Він доволі швидко починає віддавати діючу речовину впродовж обмеженого періоду часу. Скажімо, для кукурудзи чи соняшнику навесні це не дуже добре, оскільки під них краще вносити фосфорні добрива, котрі віддають діючу речовину поступово. А от пшениця, у якої може бути лише місяць-півтора на ефективне засвоєння цього елемента живлення із грунту, це чудово підійде.

Суперфосфат чи нітроамофоску краще вносити під основний обробіток грунту. Вони будуть доволі довго «освоюватися» в грунті і фосфор із їх складу може бути доступним через відносно тривалий час.

Хорошим рішенням може стати стартове внесення рідких добрив, в складі яких елементи живлення знаходяться в розчиненому стані. Це повинні бути якісні суміші, склад яких варіюється в залежності від культури. Наприклад, це може бути фосфор із помірною кількістю азоту, сірки та деяких мікроелементів, що дозволить одночасно забезпечити потужний старт рослин і гарантувати доступність ключових елементів живлення. До конкретних переваг саме рідких стартових добрив відноситься їх набагато швидша і повна засвоюваність, навіть за гострої нестачі вологи в грунті.

Іноді доводиться зустрічати практику, за якої фосфорні добрива просто розкидають для підживлення озимих культур по поверхні грунту, на кшталт аміачної селітри чи сульфату амонію. Це неприпустимо, оскільки фосфор – це надзвичайно малорухомий макроелемент. Навіть у грунті, він може пересуватися буквально на пару міліметрів впродовж тривалого часу. На поверхні ж із нього взагалі немає жодної користі.

____________________

Єдиний виправданий спосіб підживлення озимих культур фосфоровмісними добривами – заробляння його в грунт тим чи іншим способом

____________________

Тому єдиний виправданий спосіб підживлення озимих культур фосфоровмісними добривами – заробляння його в грунт тим чи іншим способом, наприклад, сівалками за методом Бузницького. В такому разі із цього дійсно буде користь.

Не зайвим буде і позакореневе внесення фосфору. В такому разі доволі ефективним може бути позакореневе підживлення рослин робочим розчином, до складу якого входить 2-3 кілограми на 1 га монокалій фосфату. Це дасть змогу забезпечить початкову потребу рослин у фосфорі в той час, коли грунт ще не прогрівся до нормальної температури.

Листові внесення будуть за умов холодної весни будуть особливо доречними, тобто, за тривалої прохолодної погоди, яка гальмує споживання фосфору і калію кореневою системою рослин. В такому разі доцільним є застосування фосфоровмісних добрив, в складі яких містяться поліфосфати, котрі можуть рухатися всередині рослини і, хоча б частково компенсувати гостру нестачу цього елемента живлення.