Чому варто звернути увагу на озиме жито

Надмірна комерціалізація сівозміни призвела до того, що Україна фактично «забула», що існують такі культури як, скажімо, овес чи те саме жито. Попит не такий високий, ціна – нижча, то навіщо ж із ним морочитися. Тому останніми роками площі під житом обраховувалися, навіть, не сотнями, а десятками тисяч гектарів.

Натомість жито є дуже невибагливою культурою. Його транспіраційний коефіцієнт перебуває в межах від 265 до 420. Скажімо, на піщаних грунтах, у яких волога не затримується, у жита значно більше шансів на нормальний розвиток, аніж у тієї ж пшениці.

Цю культуру можна вирощувати на легких суглинних, супіщаних і пухких піщаних ґрунтах, а також на ґрунтах з підвищеною кислотністю до pH 5,3 і слабкою засоленістю. Жито може рости на легких ґрунтах із низькою вологоутримуючою здатністю, а також на малопридатних заболочених, важких глинистих і окультурюваних землях.

Також коренева система озимого жита відзначається підвищеною здатністю до засвоєння елементів живлення із грунту, насамперед важкорозчинних сполук фосфору. Включно до того, що під жито на кислих ґрунтах можна вносити навіть таке цікаве, але складно розчинне добриво як фосфоритне борошно. На додачу до цього ця культура перебуває на другому місці серед зернових (перше – у вівса) за здатністю засвоєння калію із грунту.

Достатньо сказати, що така підвищена життєздатність озимого жита дає змогу використовувати в середньому на 30-35% меншу кількість мінеральних добрив та ЗЗР, що позитивно впливає на рентабельність його вирощування.

Також озиме жито – оптимальний вибір для тих полів, на яких було використано потужний гербіцид при вирощуванні культури-попередника чи переборщили із гербіцидом суцільної дії. Ця зернова культура не боїться післядії, тому її можна висівати у тому разі, якщо агроном побоюється ймовірної інтоксикації рослин.

Ситуація із інтересом до цієї культури почала стрімко змінюватися останніми роками разом із випробуванням як в тестових, так і в товарних посівах, вже не сортового, а гібридного жита відомих світових селекційних компаній.

При цьому його врожайність є на 15-20% вищою у порівнянні із сортовим житом і вже може порівнюватися із пшеницею і тим більш, ячменем. 7-8 т/га за інтенсивної технології для озимого жита – нормальний поточний результат.

Поряд з тим, враховуючи, що це гібрид, на хорошому агрофоні воно перетворюється на інтенсивну культуру і вимагає відповідної агротехнології. Щоб отримати високий урожай гібридного жита, необхідно в нього інвестувати. Тобто, обов'язково використовувати достатні дози мінеральних добрив, ЗЗР, своєчасно проводити всі необхідні обробки і підживлення.

Рекомендовані норми висіву у гібридів жита удвічі менші, аніж у традиційних сортів - 2-2,3 млн схожих насінин на 1 га. Така порівняно невисока густота висіву цієї культури разом із підвищеною здатністю до кущення дає змогу ширше варіювати технологію вирощування, залежно від зміни погодних умов.

Ще одна важлива риса гібридного жита - глибина загортання насіння, котра здебільшого становить 2-3 см. Це обов’язково слід враховувати, зокрема, за посушливих умов посівної кампанії. Технологія захисту гібридного жита практично нічим не відрізняється від традиційного внесення ЗЗР і мікродобрив на сортах.

Також для запобігання розвитку цілої низки найбільш розповсюджених хвороб цієї культури (снігова пліснява, кореневі гнилі) і загрозі з боку шкідників насіння неодмінно потрібно протруювати.

Терміни сівби озимого жита безпосередньо залежать від характеристик гібриду, регіональних грунтово-кліматичних особливостей та, звісно, від поточних погодних умов. Як свідчить досвід, його можна сіяти, із початку вересня аж до середини жовтня.