Захист ріпаку від хвороб

У поточному сезоні саме ріпак, а також соя і меншою мірою соняшник, перетворився на головний фінансовий стабілізатор українських агрогосподарств. Врожай цієї культури охоче купують за кордоном, причому дають непогану ціну. Однак виростити високий врожай озимого ріпаку непросто, і багато в чому – через вразливість його до цілої низки захворювань.

Ріпак має цілу низку спільних захворювань із такими поширеними культурами як соняшник, соя та деякі інші. Звісно, що це призводить до накопичення фітопатогенів у грунті та подальших проблем. Саме тому правильне включення ріпаку до сівозміни має визначальне значення для отримання високого і стабільного врожаю, а також дотримання нормального фітопатогенного стану на полі.

Тривалість періоду повернення ріпаку на одне й те ж поле повинна становити принаймні три роки, надто ж якщо у господарстві практикуються технології мінімального обробітку грунту із залишанням пожнивних решток на полі та відсутністю глибокого обробітку.

___________________

Перелік захворювань ріпаку з кожним роком розширюється. При цьому найбільшої шкоди останніми роками завдають фомоз, склеротиніоз, альтернаріоз та піренофороз

___________________

Перелік захворювань ріпаку з кожним роком розширюється. Це кила, пероноспороз (несправжня борошниста роса), борошниста роса, фомоз, склеротініоз, сіра гниль, альтернаріоз, фузаріоз та ін. При цьому найбільшої шкоди останніми роками завдають фомоз, склеротиніоз, альтернаріоз та піренофороз.

Основною причиною поширення таких захворювань є великий запас патогенів в грунті, що накопичується з року в рік на рослинних рештках внаслідок недотримання сівозміни. Не останню роль відіграють і сприятливі для розвитку патогенів погодні умови, що виникають протягом вегетації озимого ріпаку (відносна вологість повітря понад 60%, середня температура повітря від 17 ° С і вище, пізні приморозки), а також засміченість посівів бур'янами, що належать до родини капустяних, які є резерватами інфекції.

Джерелом первинного зараження рослин ріпаку склеротініозом навесні є склероції, які зимують в грунті і на рослинних рештках, а також міцелій, що зберігся у стерні. Симптоми склеротиніозу проявляються на стеблах ріпаку у вигляді слизових плям, які у вологу погоду покриваються білим нальотом - міцелієм гриба. Найбільшої шкоди хвороба завдає молодим рослинам: при ранньому ураженні стебла відбувається вилягання і загибель рослин.

Хворі рослини слугують джерелом подальшого поширення хвороби. Потужна грибниця здатна через грунт поширюватися від рослини до рослини. У роки сприятливого розвитку склеротініозом вражається до половини посівів.

У якості джерела первинного зараження ріпаку фомозом виступає міцелій патогена, пікніди з пікноспорами і аски з аскоспорами, що зберігаються на зимуючих рослинах ріпаку. Впродовж вегетації ріпаку збудник хвороби поширюється пікноспорами і аскоспорами. При цьому максимальне поширення аскоспор відзначається у вересні: в цей час вивільняється 60-70% аскоспор.

Фомоз може проявлятися як на сходах, так і на дорослих рослинах. Спочатку виявляються різної форми водянисті плями, які згодом некротизуються і набувають попелястого або світло-бурого забарвлення. Надалі на цих плямах з'являються пікніди - плодові тіла гриба. Поширенню патогена сприяє висока вологість повітря - 85-100%, а також рясні опади, в тому числі роса. В результаті втрати врожаю можуть перевищувати 50-60%.

Для зниження ступеня ураження ріпаку збудниками хвороб можуть використовуватися три основні методи: агротехнічний, біологічний і хімічний.

Агротехнічний метод дозволяє певним певною мірою знижувати шкідливість хвороб, але ефективність його невисока. До того ж, вона прямо залежить від технології обробітку грунту в господарствах. Відверто кажучи, досить невеликий відсоток господарств провадить під ріпак оборотну оранку. Значно частіше провадиться дискування або ж смуговий обробіток грунту.

Тому даний метод застосовується тільки в комплексі з хімічним методом. Звісно, що саме хімічний метод боротьби із захворюваннями ріпаку на сьогоднішній день є найбільш ефективним і економічно вигідним. Однак - за умови правильного вибору фунгіцидів і дотримання термінів їх застосування.

___________________

Капустяні культури вражаються понад трьома десятками різноманітних патогенів – грибами, бактеріями та вірусами. Враховуючи те, що дикорослі і культурні види цієї родини мають спільні хвороби, то уникнути інфікування ріпаку в принципі неможливо

___________________

Зазначимо також, що капустяні культури вражаються понад трьома десятками різноманітних патогенів – грибами, бактеріями та вірусами. Враховуючи те, що дикорослі і культурні види цієї родини мають спільні хвороби, то уникнути інфікування ріпаку в принципі неможливо. Відповідно, окрім гострої необхідності дотримання сівозміни зростає вага інтегрованої системи захисту посівів ріпаку. Важлива і передпосівна обробка насіння протруйниками, адже насіннєвий матеріал в багатьох випадках може бути джерелом поширення захворювань.

Серед профілактичних заходів для попередження розвитку склеротініозу, а також інших захворювань потрібно звернути увагу на біологічну активізацію грунту. Тобто, грунт повинен бути здоровим і містити необхідну кількість біоти та поживних речовин. Завдяки цьому руйнуються склероції, а також знижується інфекційний потенціал грунту.

Задля зниження інтенсивності розвитку фомозу потрібно відстежувати якість обробітку стерні і оптимально забезпечувати рослини поживними речовинами (особливо бором). Ріпак, як представник родини капустяних, є надзвичайно чутливим до наявності доступних бору, сірки, молібдену та інших елементів живлення. Зокрема, це посилює стійкість рослин до захворювань.

Надзвичайно важливо постійно здійснювати фітосанітарний моніторинг посівів, оцінюючи ризик розвитку та поширення захворювань по кожному полю, щоб не проводити захисні заходи без нагальної на те потреби. Хоча краще один раз внести якісний фунгіцид із профілактичною метою, аніж двічі – за появи видимих проявів захворювань.