Бутонізація та квітування озимого ріпаку: догляд за посівами

Від ефективності догляду за посівами озимого ріпаку в цей період багато в чому залежить рентабельність вирощування культури

Завдяки правильному захисту та підживленню посівів озимого ріпаку у фазах квітування та бутонізації фінальна врожайність посівів може зрости на 25–35%. Тобто йдеться про покращення розвитку рослин, закладання врожайності та її збереження шляхом пом’якшення впливу стресових чинників

Далеко не у всіх вітчизняних господарствах цієї весни вдалося нормально провести азотно-сірчані підживлення посівів озимого ріпаку. На заваді цьому стали бойові дії внаслідок агресії рашистів, неможливість придбати й привезти міндобрива та інші чинники.

Тому рослини озимого ріпаку недоотримали важливе мінеральне підживлення, що може негативно вплинути на їх стан. З іншого боку, шляхом своєчасних ефективних листкових підживлень пестицидами та мікродобривами можна покращити ситуацію та вийти на більш-менш добрі показники врожайності.

Також істотно зростає роль різноманітних антистресантів, стимуляторів і листкових добрив, які підвищують стійкість рослин до стресових чинників, забезпечують збалансоване живлення впродовж вегетації, сприяють збільшенню врожайності та поліпшенню якості вирощеного врожаю.

Читайте також: Підбір гібрида ріпаку озимого в умовах 2022 року

Останнє — й поготів важливе, бо, як відомо, насіння ріпаку — це перші гроші аграріїв. І хоча експорт урожаю за кордон сьогодні практично зупинено, є всі підстави сподіватися, що за два-три місяці ситуація тут зрушить із мертвої точки. Але для цього передусім потрібно виростити й зібрати хороший урожай.

Багато тут залежить від успішного проходження рослинами озимого ріпаку ключових фаз розвитку — бутонізації та цвітіння, а згодом — наливання зерна. Від того, скільки генеративних органів сформується на рослинах і яка кількість плодів зав’яжеться, безпосередньо залежить і майбутня врожайність поля.

Як відомо, найбільше ріпак потребує азоту й сірки, дефіцит яких робить неможливим намагання отримати великий урожай насіння цієї культури. Наразі за нинішньої висоти рослин і кількості продуктивної вологи в ґрунті не варто говорити про якесь масове підживлення посівів. Звісно ж, якщо в конкретній місцевості надходять потужні зливи, то можна спробувати якось зайти в поле розкидачем і розподілити трохи аміачної селітри. Якщо буде волога, то нітратний азот з її складу зможе потрапити до кореневої системи рослин. Однак це справа доволі марудна, і не факт, що економічний результат від такого заходу буде відчутним.

Своєю чергою, листкові внесення азоту є малоефективними, адже ті 5 чи 10 кг/га карбаміду, які можна більш-менш безпечно дати по листку — це буквально кілька кілограмів азоту, що особливої погоди не зроблять. Утім, зайвими вони також не будуть, надто ж якщо повторити таку процедуру двічі чи тричі в поєднанні із сульфатом магнію. В такому разі ми забезпечимо кращу готовність рослин до нормального проходження бутонізації та квітування.

Не слід забувати й про мікроелементи. Так, рослини озимого ріпаку гостро потребують бору, а також марганцю й молібдену. Зокрема, бор покращує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, сприяє кращому формуванню пилку, запобігає опаданню зав’язей, підвищує насіннєву продуктивність і вміст олії. Марганець бере активну участь в окисно-відновних реакціях, процесах фотосинтезу, синтезі білків, жирів, а також підвищує стійкість до хвороб. І, нарешті, молібден поліпшує азотне живлення рослин ріпаку озимого, посилює фотосинтез за низьких температур, впливає на утворення та стабільність хлорофілу й підвищує стійкість рослин до холоду.

Відповідно, перед початком чи під час фази бутонізації ріпаку дуже корисно внести як азот, сірку та магній, так і бор, молібден і марганець. Це дасть змогу бути впевненими у тому, що рослини мають усе необхідне, щоб якісно пройти подальші ключові фази розвитку.

Також не зайвим буде паралельно застосувати органічні стимулятори, наприклад, якісні гумати. По-перше, це додасть рослинам активних органічних речовин для кращого розвитку, що вплине також і на формування врожайності, а по-друге, знизить вплив стресових чинників. Однак слід пам’ятати, що органічні стимулятори — це не панацея і не «швидка допомога». Їх уносити на посіви слід тоді, коли рослини перебувають у нормальному стані й не відчувається ще вплив таких стресових чинників, як посуха тощо. Тільки в такому разі це забезпечить максимальну ефективність від застосування тих таки гуматів.

Також слід взяти до уваги, що рослини озимого ріпаку позитивно сприймають стимулятори росту в період тільки до фази бутонізації. І якщо своєчасно застосувати ці препарати, і до того ж справді якісні, то це не лише дасть змогу відчутно підвищити врожайність, а й надалі підвищити вміст олії у насінні.

Також у травні-червні особливу увагу слід звертати на контроль шкідників ріпаку. Їх у цей час з’являється дуже багато, починаючи з прихованохоботників і квіткоїдів та закінчуючи попелицями. Першу обробку рекомендується провести у фазу початку бутонізації ріпаку — до початку цвітіння. Натомість застосування інсектицидів і деяких інших препаратів уже безпосередньо під час цвітіння не рекомендується, бо це може спричинити абортацію зав’язі. Відповідно, слід акцентувати саме на превентивних обробках посівів, що, зокрема, дасть змогу ефективніше протистояти загрозам.

Читайте також: Система живлення озимого ріпаку та її особливості

Також перед цвітінням рослини ріпаку повинні отримати гарантований набір мікроелементів, що сприяють успішному проходженню цього процесу. Це передусім бор і марганець, а також магній, залізо і кальцій.

Нарешті, коли розпочинається активне квітування рослин ріпаку потрібно внести якісний фунгіцид, щоб запобігти розвитку та поширенню альтернаріозу та склеротиніозу. Це особливо важливо, якщо на цьому полі вирощували соняшник чи сою. Також важливість цієї обробки зростає у вологу погоду.

Взагалі погодний чинник багато в чому визначає подальшу стратегію догляду за посівами ріпаку. Так, з установленням стійких високих температур повітря та в разі дефіциту вологи варто дещо обмежити фінансову складову захисту, бо в такому разі зав’язі буде менше, а отже, і врожайність буде нижчою.

Надалі слід постійно контролювати чисельність шкідників і бути готовими в разі потреби відразу ж застосувати інсектицид. Це особливо важливо у фазу зеленого стручка, коли знову зростає ризик появи спеціалізованих шкідників.

Василь Черкас