Весняний захист озимого ріпаку
- Деталі
- Озимі
- 1026
Як оптимізувати вегетацію рослин та убезпечити посіви озимого ріпаку від факторів, що спричинюють стрес.
Наразі отримати нормальні сходи ріпаку після закінчення зимового періоду – чимала удача. Через дефіцит вологи восени рослини можуть важко входити в зиму, що в результаті може спричинити їх незадовільний стан навесні – аж до загибелі посівів. Утім, працювати потрібно і зі слабкими, і з сильними сходами, оскільки завжди є шанси на те, що ріпак оклигає і сформує пристойну врожайність. З одного боку, агроном мусить сподіватися на погоду, а з другого – зробити все, щоб рослини почувалися якнайкраще.
Зважте, що весняне відновлення вегетації озимого ріпаку відбувається дуже стрімко. Останніми роками трапляється, що рослини взагалі її не припиняють. На цей фактор слід особливо зважати під час планування зимово-весняних підживлень посівів цієї культури. Саме внесення азотно- та сірковмісних добрив є найпершим інструментом для поліпшення стану рослин озимого ріпаку.
Перше весняне підживлення проводять одразу після відновлення вегетації за умови, що на 1 м² є не менше ніж 15 здорових рослин. У цій фазі вносять основну дозу азоту – не менш аніж 80–100 кг/га д. р. Ріпак є сіркофільною культурою, тож під час першого підживлення не буде зайвим дати також сірку – у нормі не менш ніж 20% кількості д. р. азоту. Тому оптимальним добривом для цього буде сульфат амонію або КАС із домішкою сірки. Як варіант – поєднання сульфату амонію та аміачної селітри.
Натомість вже під час другого підживлення – у фазі стеблування – початку бутонізації сульфат амонію вже не застосовують, оскільки це спричинить зростання вмісту глюкозинолатів у насінні ріпаку. Норма азоту при цьому має становити від 40 до 70–80 кг/га у діючій речовині.
Третє весняне підживлення роблять вже з огляду на ситуацію, якщо цьому сприяють погодні умови та у ґрунті є волога. У такому разі можна додати 30–50 кг/га д. р. азоту.
Якщо озимий ріпак посіяли у рядковий спосіб, оптимально провести підживлення у рядок за допомогою сівалки чи спеціального ґрунтообробного пристрою. За суцільного вирощування ріпаку потрібно застосовувати розкидач міндобрив.
Правильна весняна підгодівля посівів ріпаку азотом і сіркою істотно впливає на подальший розвиток рослин, у тому числі їх стійкість до захворювань. Підживлення цими елементами бажано поєднувати із позакореневим внесенням інших елементів живлення, особливо якщо показник pH ґрунту далекий від норми. Ріпак дуже не любить ґрунтів із підвищеною кислотністю, що, зокрема, ускладнює доступність архіважливих для цієї культури бору та молібдену.
Існують проблеми також із доступністю міді та марганцю на окремих типах ґрунтів. На це також потрібно зважати. Принаймні двічі навесні обов’язково слід внести бор. Незайвим також буде одноразове позакореневе внесення інших мікроелементів, передусім молібдену та цинку. Обов’язковою умовою засвоєння молібдену є наявність у ґрунті доступного азоту. Найкраще цей мікроелемент рослини ріпаку засвоюють не крізь листок, а із ґрунту. Тому, коли йдеться про інтенсивне вирощування ріпаку, це питання краще вивчати задовго до сівби ріпаку, або вносячи молібденовмісні добрива перед чи під час сівби, або провадячи заходи з розкислення ґрунтів.
Тоді ж, рано навесні, слід ретельно оглянути сходи озимого ріпаку на предмет їх фітосанітарного стану, щоб вирішити, чи потрібно захищати рослини від хвороб. У багатьох випадках вельми рекомендованою технологічною операцією буде вичісування посівів та їх ротаційна обробка. Це дасть змогу прибрати відмерлі частини рослин та знищити проростки бур’янів.
Кількість і специфіка фунгіцидних обробок посівів озимого ріпаку навесні багато в чому залежать від ефективності осінніх профілактичних заходів. У всякому разі здебільшого потрібно внести фунгіцид типу Дерозал у помірній нормі одразу, коли денна температура сягне 5 °С. Це дасть змогу заблокувати інфекцію на відмерлих та ослаблих листках, не даючи їй змоги поширитися на здорові частини й надто уражувати точки росту.
Коли рослини ріпаку оговтаються після перезимівлі та підуть у ріст, слід одразу провести ще одну фунгіцидну обробку, наприклад, препаратом на основі тебуконазолу. Так ми не лише посилимо захист проти захворювань ріпаку, а й закладемо основи подальшого якісного розвитку рослин, сприяючи посиленню бічних пагонів та убезпечивши їх у майбутньому від вилягання.
Якщо все піде як слід, наступний і завершальний етап фунгіцидних обробок припаде вже на початок цвітіння. Тоді потрібно принаймні один раз внести ударну норму високоефективного фунгіциду. А якщо дає змогу економіка вирощування культури, то навіть двічі – перед початком цвітіння і після завершення. Це захистить посіви від хвороб і стимулює їх вегетаційний розвиток.
Гербіцидним захистом ріпаку також краще не нехтувати восени. На кислих і піщаних ґрунтах значна частина гербіцидів на ріпаку не просто може бути малоефективною, а й справити фітотоксичну дію. У такому разі обов’язково доведеться провести ротаційний обробіток і вибрати для весняного внесення якісний ґрунтовий або страховий гербіцид.
Здебільшого відмінно себе показують такі препарати проти злакових бур’янів, як Галера Супер, Нопасаран, Фюзілад Форте, Сальса та ін. Особливо, якщо вдало обрати момент для внесення гербіциду і цьому сприяють погодні умови.
Інсектицидний захист посівів озимого ріпаку навесні може потребувати дуже швидких і нестандартних рішень. Останніми роками цю культуру, яка і без того потерпає від різноманітних стресових чинників, особливо активно атакують шкідники. Зокрема прихованохоботник, який вилазить із ґрунту, вже за стійкої температури 5–7 °С. За 12–14 днів ці шкідники вже встигнуть відкласти яйця. Тому фермер має всього два тижні, щоб відстежити момент вильоту прихованохоботника і внести інсектицид (найчастіше піретроїд). Системні препарати ефективно спрацюють, лише коли встановиться стійка температура понад 9–10 °С.
Ріпаковий прихованохоботник – лише один із багатьох видів комах-шкідників, які становлять значну загрозу посівам озимого ріпаку. Різноманітні квіткоїди, попелиці, стручковий комарик та інші шкідники можуть зовсім несподівано наростити чисельність і сильно пошкоджувати посіви. Тому дуже важливо спостерігати і фіксувати поступове зростання чисельності шкідливих комах і вчасно застосувати якісний системний інсектицид у гарантовано дієвій нормі. Інакше можна втратити відчутну частку врожаю.
Окрім цього, бажано мати під рукою потужний контактний препарат, щоб миттєво ліквідувати джерела поширення того чи іншого виду шкідливих комах у посівах ріпаку. Зчаста трапляється, що на полі площею, наприклад, 200 га чисельність шкідника різко вибухає на площі 15–20 га, тоді як на сусідніх ділянках ситуація перебуває в межах норми. У разі виявлення цієї проблеми ефективним може бути термінове внесення інсектициду на ураженій площі та за її периметром. Це в рази дешевше порівняно із тотальною обробкою усіх посівів.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агрономії Сьогодні