Міндобрива для соняшнику

Як розрахувати оптимальну стратегію мінерального живлення посівів соняшнику з урахуванням поточних цін на вирощений урожай

На сьогодні соняшник є однією із тих культур, які забезпечують сякий-такий прибуток для віт­чизняних аграріїв. Це, звісно, не соя і не ріпак, але якщо перші дві культури можна посіяти не у всіх регіонах України, то соняшник може рости і давати непоганий врожай практично скрізь.

З іншого боку, не слід забувати і про сівозміну, надто ж про культури, які будуть посіяні на цьому полі у наступному сезоні. Річ у тім, що соняшник відзначається високим виносом елементів живлення, в тому числі мікроелементів. Їх значення є особливо великим в початкові фази розвитку рослин.

Надто в період проростання і розвитку паростка, оскільки міцні розвинені сходи добре протистоять посушливим умовам та іншим несприятливим факторам, і в результаті є шанси отримати забезпечують нормальну врожайність. Також слід враховувати, що достатня забезпеченість рослин соняшнику мікроелементами впродовж усього вегетаційного сезону, істотно підвищує олійність насіння.

_____________________

Найбільш інтенсивне споживання азоту і фосфору рослинами соняшнику триває від фази утворення кошиків до наливання зернівок. Водночас калію — від початку наливання зернівок до початку дозрівання

_____________________

Однак поговорімо спершу про мікроелементи. Найбільш інтенсивне споживання азоту і фосфору рослинами соняшнику триває від фази утворення кошиків до наливання зернівок. Водночас калію — від початку наливання зернівок до початку дозрівання.

У вправних руках агронома це дає змогу оптимізувати кількісне внесення діючої речовини та використати її максимально ефективно, заощадивши певні кошти. Звісно, що такі розрахунки багато у чому залежать від наявності вологи у ґрунті. На жаль, із останнім у більшості регіонів України спостерігаються перманентні проб­леми.

Поглинання соняшником мінерального азоту ґрунту розпочинається після появи сходів і триває аж до цвітіння. Найбільш інтенсивне споживання його рослинами відбувається в період інтенсивного росту стебла і листя (від фази 6–8 листків до початку цвітіння). У період масового цвітіння споживання азоту ґрунту соняшником досить швидко слабшає і припиняється.

Надалі надходження азоту, потрібного для формування і наливання насіння, відбувається внаслідок гідролізу білків стебла і листя і переміщення амінокислот до репродуктивних органів.

Однак вирішальне значення має якраз достатня кількість доступного азоту на старті вегетації соняшнику, відразу після появи сходів рослин. За браку в цей період цього головного макроелемента і пов’язаного із цим дефіциту інших елементів живлення, наземна частина рослини розвивається менш інтенсивно.

Натомість за хорошої забезпеченості соняшнику азотом на старті, навпаки, утворюються великі широкі листки, в яких формується резерв азотовмісних органічних речовин для подальшого переміщення їх в насіння під час наливання. До того ж такі листки значно повільніше старіють після цвітіння, а також знижується кількість незапліднених квіток.

Традиційно азотні добрива під соняшник вносять зазвичай в один прийом перед сівбою, під прохід ґрунтообробного агрегата. Їх кількість має бути помірною і розраховуватися залежно від агрофону та ступеня інтенсивності технології.

Оптимальним рішенням за умови браку вологи може стати дробне внесення азотних добрив. Частина — безпосередньо під передпосівний обробіток у вигляді селітри чи карбаміду, а все інше — під час сівби у вигляді гранульованих або краще рідких добрив.

До складу поживної суміші можуть входити також інші необхідні на старті розвитку елементи, передусім фосфор та цинк. Останні два елементи безпосередньо відповідають за якісний розвиток кореневої системи, а отже, подальшу стійкість рослин до несприятливих умов вегетації.

Потреба соняшнику в фосфорі є значно меншою, аніж в калії або азоті. Характер споживання соняшником фосфору також помітно відрізняється. Період від сходів соняшнику до формування кошиків є критичним щодо споживання фосфору.

Однак навіть короткочасне виключення його з живильного середовища відразу ж знижує здатність коренів поглинати азот та інші елементи живлення та призводить зрештою до істотного зниження врожаю.

За нормального фосфорного живлення соняшнику прискорюється розвиток рослин, і вони раціональніше втрачають вологу, в результаті чого сходи цієї культури краще переносять недолік вологи в ґрунті. За гарної забезпеченості соняшнику фосфором відбувається максимальне накопичення олії в насінні.

За своєю дією азотні і фосфорні добрива доповнюють одні одних. Вже після цвітіння соняшник менш вимогливий до рівня фосфорного живлення.

_____________________

Дефіцит фосфору призводить до того, що в кошику закладається менше число квіток і утворюється менше насіння

_____________________

За браку фосфорного живлення в початковий період розвитку соняшнику утворюються менші листки, зменшується площа їх поверхні і довжина стебла рослини. Фосфорні добрива сприяють розвитку репродуктивних органів з великою кількістю квіток у кошику. Дефіцит фосфору призводить до того, що в кошику закладається менше число квіток і утворюється менше насіння.

При внесенні фосфору на соняшнику головну увагу потрібно звернути на забезпечення рослин в початковий період розвитку. Це має бути невелика кількість доступного фосфору, наприклад, внесена у складі рідких комплексних добрив одночасно із насінням. Також слід взяти до уваги, що цей елемент живлення не засвоюється в ґрунті за температури нижче +10 °С.

Тому в разі виникнення таких погодних умов доцільним може бути одно- чи навіть дворазове внесення фосфоровмісних добрив по листу. Краще — разом із органічними стимуляторами. Це дасть змогу молодим рослинам отримати бодай невелику кількість фосфору, котра буде спрямована на підтримання їх у більш-менш нормальному стані.

Надалі потрібно мати на увазі, що рослини соняшнику споживають фосфор із ґрунту в період від появи сходів до кінця цвітіння. Спочатку високий вміст фосфору спостерігається в стеблах і нижніх частинах кошиків, однак після цвітіння цей макроелемент поступово переміщується в насіння, де зосереджується до періоду повного дозрівання.

При цьому слід пам’ятати, що приблизно три чверті усього використаного соняшником фосфору забирається із поля разом із зібраним врожаєм. Тому потрібно потурбуватися, аби наступна культура на полі не зазнала фосфорного голодування.

Споживання соняшником калію залежить від фази розвитку, інтенсивності росту і рівня внесення калійних добрив під культури-попередниці. За високого рівня вмісту калію в ґрунті, рослини здатні накопичувати його в різних органах, тому короткочасне виключення калію з живильного середовища не викликає помітних порушень росту і розвитку соняшнику.

При зниженому і помірному рівнях калійного харчування, дефіцит калію в період формування кошиків спричиняє значне зниження врожаю насіння, що, ймовірно, пов’язано з посиленням в цей період накопичення сухої речовини і важливою роллю калію, яку він відіграє у цих процесах.

Таким чином, калійні добрива чинять різносторонню дію на ріст, розвиток і врожай соняшника. Однак найвищі прибавки врожаю соняшнику забезпечують азотні і фосфорні добрива. Цікаво, що на південних чорноземах і каштанових ґрунтах соняшник задовольняє свої потреби в калії за рахунок його великих природних запасів в орному і підорних горизонтах ґрунту.

Натомість висока чутливість соняшнику до калійних добрив спостерігається на ґрунтах бідних калієм — темно-сірих лісових ґрунтах, опідзолених і вилужених, а також на дерново-підзолистих ґрунтах.

Важливий момент, який при цьому потрібно враховувати: в разі гострого дефіциту доступного калію, його фактично не можна терміново поповнити навесні, оскільки переважна більшість калійних добрив доволі довго стають доступними в ґрунті. Відповідно, розраховувати цей момент краще заздалегідь.

Наголосимо на тому, що підвищення рівня азотного і фосфорного живлення соняшнику має важливе значення в молодому віці від появи сходів до утворення 5-6 пар листків. Надалі роль мінеральних добрив в живленні рослин помітно знижується, що пов'язано зі значним наростанням маси коренів, проникненням їх в глибші горизонти ґрунту і здатністю соняшнику використовувати калій і фосфор із важкорозчинних сполук ґрунту.

Ще раз акцентуємо увагу на тому, що найвища ефективність внесення традиційних фосфорних і калійних добрив під соняшник спостерігається при внесенні їх під осінню оранку і найменша — навесні під передпосівну культивацію. Річ у тім, що за умов посушливої весни і літа верхній шар ґрунту сильно пересихає і елементи живлення, виявляються поза зоною дії кореневої системи, тому погано використовуються рослинами.

З іншого боку, за наявності більш-менш нормальної кількості вологи, як у поточному сезоні, можна поекспериментувати на окремих площах із швидкорозчинними гранульованими фосфорними добривами та із рідкими комплексними добривами, орієнтуючись на їх швидку доступність для рослин.

_____________________

Для формування 1 тони насіння і відповідної кількості побічної продукції соняшник споживає 50–70 г бору, при цьому до 20% його виноситься з насінням

_____________________

Серед мікроелементів для соняшника найбільше значення має бор. Для формування 1 тони насіння і відповідної кількості побічної продукції соняшник споживає 50–70 г бору, при цьому до 20% його виноситься з насінням. Слід враховувати, що основна кількість бору споживається цією культурою в період від фази 5–6 листків до цвітіння.

Дефіцит бору найбільш помітно проявляється на карбонатних і легких ґрунтах з лужною реакцією середовища. При нестачі бору на стеблі з'являються тріщини, спостерігається відмирання точок росту, розгалуження стебла (утворення бічних стебел), порушується утворення і запліднення квіток в результаті чого формується велика кількість дрібних кошиків і значне зниження врожайності насіння.

Також на старті свого розвитку соняшник гостро потребує цинку задля розвитку кореневої системи. Це дуже важливо під час подальшого розвитку рослин із настанням літньої спеки. Тому у разі очевидного дефіциту цинку в ґрунті рекомендовано застосування невеликої кількості стартових добрив, до складу яких входить цинк, а заразом — і бор.

Василь Черкас