Комплексна соя

Комплексний технологічний підхід є важливим у вирощуванні будь-якої культури. Та особливо він актуальний для отримання успішних результатів у посівах сої, оскільки на неї за останні сезони покладаються дуже великі надії. Водночас для багатьох українських господарств ця культура відносно нова, й усталені роками напрацювання відсутні. Тож агроному як ніколи потрібне системне бачення, і насамперед у виборі посівного матеріалу

Системний підхід

Популярність такої високомаржинальної культури, як соя, зростає стрімкими темпами. Вона стала бажаним вибором навіть для тих господарств, які раніше на неї не звертали особливої уваги. Що й зрозуміло на тлі експертних обмежень і відповідної цінової кон’юнктури щодо інших великих культур. І коли практично всі агровиробники мають усталений досвід вирощування тієї ж пшениці, кукурудзи чи соняшнику, то із соєю, часом, дещо інша справа.

Справді, в багатьох господарствах нині відсутній комплексний підхід до вирощування сої. Ця культура дуже вимоглива до технології обробітку, застосування інокулянтів, ефективних засобів захисту рослин і, відповідно, живлення. І всі ці технологічні аспекти нерозривно пов’язані з вибором сорту для вирощування. Слід розуміти, для чого та соя взагалі, у якій кількості та якості потрібна господарству, на які ринки й канали збуту доцільно розраховувати. Потрібно чітко проаналізувати основні етапи вирощування, можливі проблемні аспекти й відпрацювати технологію.

Інвестиція на роки

Зрозуміло, що господарствам, які планують вирощувати сою, слід підібрати сорти, що ідеально підходять для регіону вирощування — конкретні умови господарства, погодно-кліматичні й ґрунтові, ландшафтні й інші особливості розташування. І, зрозуміло, мають підходити рівню агрофону, технологічним можливостям. У будь-якому разі вибір сортів сої має бути дуже ретельним і не лише тому, що від цього залежить урожай поточного сезону. Вдало підібраний сорт — це інвестиція на кілька років наперед.

Фахівці наголошують, що з іншими культурами, коли йдеться про гібриди, все дещо простіше: придбав, посіяв, а якщо не сподобалося, то на наступний сезон зробив вибір на користь іншого насіннєвого продукту. А сорти сої часто купують із прицілом на кілька років успішного вирощування. Тож і вибирати сортову лінійку для господарства доводиться особливо прискіпливо, консультуючись із представниками компанії — дистриб’ютора посівного матеріалу. А по можливості й із фахівцями компанії-виробника.

Основні показники сорту:

Термін дозрівання;
Детермінантність (тип росту сорту);
Потенціал урожайності;
Уміст білка та олії;
Стійкість до погодно-кліматичних стресів;
Стійкість до хвороб;
Стійкість до вилягання та розтріскування стручка.

Тип ростових процесів

Фахівці наголошують, що термін дозрівання і детермінантність слід ураховувати в першу чергу. За типом росту сорти сої діляться на:

Детермінантні — припиняють рости у фазу цвітіння;
Напівдетермінантні — ростуть ще протягом двох тижнів після фази цвітіння;
Індетермінантні — ростуть до фази наливання зерна.

Як правило, ультраранні, ранні та середньоранні сорти належать до детермінантних, середні сорти — напівдетермінантних і середньопізніх, а пізні — до індетермінантних.

Експерти зазначають, що чим раніше починається сівба сої, тим більш пізньостиглі й індетермінантні сорти слід висівати. Адже сівба в ранні терміни призводить до більшої кількості пошкоджень насіння й паростків хворобами. Зокрема, велику небезпеку для молодих рослин сої становить фузаріоз, пероноспороз тощо.

______________________

Сою уражають майже 50 хвороб: грибні, бактеріальні, а також вірусні. Вони можуть проявлятися на різних фазах росту й розвитку рослин, починаючи з проростання насіння й до настання повної стиглості

______________________

Захист — у пріоритеті

Загалом сою уражають майже 50 хвороб: грибні, бактеріальні, а також вірусні. Вони можуть проявлятися на різних фазах росту й розвитку рослин, починаючи з проростання насіння й до настання повної стиглості. Тому важливим чинником у виборі сорту є певна стійкість до патогенів уже на генетичному рівні. І, зрозуміло, має бути досконало опрацьована технологія захисту як насіння, так і рослини на різних стадіях вегетації. Також визначальну роль у результатах сезону може зіграти успішна боротьба з бур’янами в посівах сої. Особливо на ранніх етапах свого розвитку культура не може ефективно з ними конкурувати за вологу, сонячне світло та поживні речовини.

Боби — в різні кошики

На один, навіть найкращий, на ваш погляд, насіннєвий продукт робити ставку не варто. Як і тільки на ультраранні чи, навпаки, — тільки пізні сорти. Бажано мати на своїх полях лінійку різної групи стиглості, що дає змогу для маневру під час сівби та збирання, є певною страховкою від капризів погоди тощо. Тобто для стабільної врожайності соєвого клину по роках і мінімізації збитку від несприятливих погодних умов потрібно обробляти кілька сортів різних груп стиглості. Широкий часовий інтервал оптимальних календарних строків сівби дозволяє висівати сорти в різні терміни.

Обирати від погоди

У районах нестійкого і недостатнього вологозабезпечення (за відсутності зрошення) визначальним чинником у виборі сорту є також кількість і характер розподілення атмосферних опадів. У регіонах із посушливою другою частиною літа, наприклад, варто віддавати перевагу дуже раннім і раннім сортам — вони формують урожай до настання посушливих умов. Загалом для посушливих регіонів слід вибирати детермінанті сорти: вегетація рослин припиняється в кінці цвітіння, і всі запаси спрямовуються на формування генеративних органів, накопичення в них поживних речовин. Там, де з вологозабезпеченням особливих питань немає, доцільно використовувати потенційно більш урожайні пізніші групи стиглості.

Місце в сівозміні

Важливо правильно підібрати попередника. Соя витримує насичення в сівозміні до 50%, тому її можна успішно обробляти в спеціалізованих скорочених (2–4-пільних) сівозмінах поперемінно з зерновими колосовими й просапними культурами. Найкращі попередники — це ті культури, що рано звільняють поле, зокрема, зернові колосові культури, кукурудза на силос. Після соняшнику, капустяних культур (ріпак, гірчиця) і бобових (горох, нут) сою розміщувати не рекомендується. Між цими культурами потрібно робити розрив у часі 3–4 роки з фітосанітарних причин — накопичення хвороб і шкідників тощо.

Взагалі слід чітко уявляти, яке місце посідає соя в сівозміні. Якщо, скажімо, ви плануєте її сіяти як попередник для озимих культур, то вибір буде на користь скоростиглих сортів. Коли — ні, то доцільно обирати пізніші групи стиглості, які потенційно мають вищий рівень продуктивності.

Технології кращого сорту

Серед технічних особливостей сорту варто звернути увагу і на стійкість до вилягання. На сьогодні агровиробники досить часто стикаються із цією проблемою й зазнають серйозних втрат. Також важливою є стійкість сорту до розтріскування бобів, щоб навіть у разі пізніших термінів тощо господарства втрачали мінімум урожаю. Утім, за критичної потреби сучасні технології — десикація, клеї для стручків тощо — вирішують це питання.

Щодо якісних показників насіння, то далеко не все залежить від посівного матеріалу. Численними дослідженнями доведено, що вміст білка та олії в насінні сої значною мірою залежить від родючості ґрунту, забезпеченості мінеральним живленням і системи захисту, ніж від особливостей сорту. Також свою роль відграють погодно-кліматичні умови. Так, найвищі показники білка спостерігаються за недостатньої кількості опадів і підвищеної температури, а високий уміст корелює з наявністю великої кількості опадів.

Іван Кандул