Від чого залежить врожайність сої

Вітчизняні фермери вирощують сою на досить великих площах відносно нещодавно - друге десятиліття поспіль. Однак впродовж цього періоду часу ми вже встигли отримати досить багатий досвід.

Останніми рокам цей досвід виявляється в тому, що одні люди навчилися вирощувати сою і регулярно збирають більше 3 тонн на рік, інші - ризикують, намагаючись вгадати із технологією, і отримують то по 35 ц/га, то по 16 ц/га…

Треті – і їх стає дедалі більше з кожним роком – постановили собі не зв'язуватися з цією культурою, звернувши погляди у бік гороху і нуту, чи взагалі відмовившись від бобових культур.

Окрема категорія фермерів, таке враження, розглядає сою переважно як цінний елемент сівозміни, обходячись мінімальними витратами і сподіваючись на те, що може пощастить з опадами. Вчасно випаде пару хороших дощів, особливо в період цвітіння - можемо зібрати всі 30 центнерів, не пощастить - будемо молотити по 11-13 центнерів - якраз «в нуль», зате отримаємо відмінного попередника під наступну культуру.

_____________________

Лімітуючим фактором врожайності сої була і залишається волога, до якої додається потреба отримати рослинам певну кількість теплових одиниць, необхідних для нормальної вегетації

_____________________

Лімітуючим фактором врожайності сої була і залишається волога, до якої додається потреба отримати рослинам певну кількість теплових одиниць, необхідних для нормальної вегетації.

Втім, останній фактор у зв'язку з очевидним потеплінням вже не настільки актуальне, і елементарно вирішується шляхом підбору ранніх сортів для вирощування в північних регіонах. На відміну від цього компенсувати чимось нестачу вологи досить складно, адже соя - культура мусонного типу. Це означає, що вона любить теплий (а не палючий!) і вологий клімат.

Слід говорити про те, що майже під кожні грунтові та кліматичні умови, під кожен агрофон, під кожне господарство і кожне поле можна підібрати конкретну технологію вирощування сої, яка дозволить досягти чітко заданої мети.

Правильний вибір сорту сої - це відсотків 50-60% успіху, тому ні в жодному разі не слід нехтувати цим аспектом, а навпаки – звернути на нього головну увагу. Адже це безкоштовний спосіб підвищити врожайність сої та економічну стабільність вирощування цієї культури.

Потрібно зробити прості арифметичні розрахунки, взявши на метеостанції дані щодо кількості опадів за останні 10-15 років, і розподілу їх за місяцями. Ми зможемо простежити і визначити певні кліматичні закономірності.

Наприклад, більша частина дощів йде в травні-початку червня - вибираємо сорти, ключові фази вегетації яких потрапляють під вологу. Дощі починають випадати в липні - підбираємо більш пізні сорти. Дощів немає взагалі - навіщо тоді нам та соя...

Також ефективна технологія вирощування цієї культури вимагає хорошої передпосівної обробки насіння. Інакше нічого не буде, особливо якщо ми відмовимося від інокуляції або ж вирішимо заощадити на її якості.

_____________________

Завдяки наявності в складі інокулянту штамів специфічних бактерій - ризобій, рослини сої отримують можливість дістати додатковий легкий для засвоєння атмосферний азот в кількості не менш аніж 40 кг/га

_____________________

Завдяки наявності в складі інокулянту штамів специфічних бактерій - ризобій, рослини сої отримують можливість дістати додатковий легкий для засвоєння атмосферний азот в кількості не менш аніж 40 кг/га. Це активізує фізіологічні процеси і робить більш доступним мінеральне живлення сходів.

Проте, якщо вологи у грунті замало, то інокулянт може просто не спрацювати – це слід також мати на увазі.

Окрім інокуляції, існує сенс використовувати якісний фунгіцидно-інсектицидний протруйник на сої - від його наявності та якості обробки насіння залежить не менше 30-40% майбутнього врожаю.

У деяких господарствах взагалі не здійснюють основного внесення добрив під обробку грунту. Мовляв, якщо підуть дощі, то й так вродить… В принципі такий підхід має право на життя, але тим не менш, про нормальні врожаї в такому разі не може бути й мови.

Всупереч поширеній думці, сої теж потрібні азотні добрива, хоча і в меншій нормі. Краще використовувати азотно-фосфорні або азотно-сірчані добрива в помірних кількостях при передпосівній підготовці грунту або безпосередньо в рядок під час посіву

У сої також є специфічна «ахіллесова п'ята» - це нестача бору, і меншим чином, кобальту і молібдену. Бажано провадити інкрустацію насіння препаратами, що містять ці мікроелементи, принаймні хоча б бор. У будь-якому випадку обов'язковою є дворазова обробка посівів сої бором - в період перед цвітінням і під час наливання бобів.