Беручи до уваги кліматичні зміни та фінансові труднощі в агросекторі країни, науковці ІЗК НААН узагальнили результати власних досліджень і виробничої перевірки ефективності низки агрозаходів із метою віднайти способи покращення вологозабезпеченості рослин й оптимізації системи удобрення соняшнику в сівозмінах короткої ротації на фоні усієї побічної продукції попередників

Ґрунти дослідних майданчиків — чорноземи звичайні повнопрофільні та середньоеродовані суглинкового гранулометричного складу з умістом в орному шарі: гумусу — 2,3–4,2%, рухомих сполук азоту — 12,8–16,6 мг/кг, фосфору 94–145, калію — 102–134 мг/кг.

Вологозабезпеченість посівів

Соняшник уважають відносно посухостійкою культурою, що зумовлено добре розгалуженою активною стрижневою кореневою системою, яка може проникати на глибину до трьох метрів і засвоювати вологу та поживні речовини зі значного обсягу ґрунту. Водночас завдяки будові надземних органів він має порівняно високий транспіраційний коефіцієнт (450-700), тому один гектар посіву за врожайності три тони витрачає за вегетацію, враховуючи випаровування з ґрунту, понад 5000 м³ води.

За спостереженнями водний режим ґрунту під час сівби соняшнику в першу чергу залежить від погодних умов осінньо-зимового циклу. Так, у вологі роки показники вмісту продуктивної вологи за попередниками на рівнині варіюють у межах 6 мм, у помірного сухі — 20 мм, посушливі — 41 мм. З тим у нижній частині кореневмісного шару (100–150 см) її накопичувалося за роками відповідно 31–33, 24–28 і 13–21%. Привертає увагу така закономірність. Якщо протягом листопада-березня випадало близько середньої багаторічної норми опадів (200–210 мм) більші запаси доступної вологи станом на першу декаду квітня зафіксовано після рано зібраних стерньових колосових культур (пшениця озима, ячмінь ярий). У разі надходження 150–170 мм дощу перевагу мали попередники, які лишали на кінець своєї вегетації певну кількість води на глибині від 80 до 150 см (ячмінь, кукурудза). За перевищення нормативної суми опадів (270–280 мм) всі агрофони акумулювали високі й близькі за обсягом резерви вологи (2000–2060 м³/га).

Формування вологозапасів після парової пшениці, яку вважають одним із найкращих попередників соняшнику, залежало як від погоди, так і від категорії земель. На рівнині у вологі й помірно сухі роки озимина навіть за врожайності 6–8 т/га лишає невикористаними в середньому 40–50 мм води, що у поєднанні з опадами холодного періоду дозволяє поповнити її вміст до 188–206 мм, або 80–88% граничної польової вологомісткості (ГПВ).

Водночас на схилі уже в помірно сухі роки пшениця по чистому пару не в змозі у достатній кількості відновити ресурс вологи в горизонті 100–150 см і за цим показником поступається ячменю ярому та кукурудзі на зерно, які менше висушують ґрунт. Щодо ячменю, то ця особливість пояснюється морфологією кореневої системи, яка функціонує переважно в шарі 0–60 см.

Покращення водного режиму ґрунту навесні після кукурудзи, як порівнювати з пшеницею, зумовлено значно меншою кількістю і меншою загальною довжиною коренів у розрахунку на одиницю обсягу ґрунту, а також ярусним розміщенням їх по вертикалі. Яруси розташовано на певній відстані один від одного, внаслідок чого частина вологи лишається не спожитою до збирання урожаю.

Переваги озимини як попередника олійної культури нівелюються в ланці сівозміни: пар — пшениця — пшениця — соняшник, за запізнення зі своєчасним обробленням ґрунту в післяжнивний період, у разі спалювання стерні та коли глибина промочування ґрунтової товщі не перевищує одного метра.

У посушливі роки вихідний весняний ресурс доступної вологи в ґрунті за варіантами досліду на плакорі становив 120–151, на схилі — 110–148 мм, зокрема в прошарку 100–150 см відповідно 17–32 і 1–30 мм. Такі обсяги її можуть бути використані соняшником уже до початку фази цвітіння, що створює ризик суттєвого зниження врожайності насіння.

На повнопрофільних чорноземах за певних умов соняшник може бути добрим попередником для ранніх ярих зернових культур, не поступаючись кукурудзі на зерно. До прикладу, за високих (понад 200 мм) і середніх (170–180 мм) запасів продуктивної вологи в 1,5-метровому шарі ґрунту перед сівбою ячменю ярого розбіг величин між попередниками не мав істотного впливу на ріст і розвиток цієї культури. Навіть за нетривалої посухи чи суховію ячмінь, що розміщувався після соняшнику, завдяки покращенню агрофізичних і біохімічних властивостей посівного шару формував урожай на 0,2–0,6 т/га вищий, ніж після кукурудзи. І тільки за низького вмісту вологи в ґрунті та підвищеної температури повітря на стадії наливання зернівки різниця в показниках на користь кукурудзи була визначальною з погляду отримання додаткової продукції ячменю.

Удобрення рослин

В умовах дефіциту гною, посліду, компостів доцільно як добрива лишати на полі побічну продукцію культур сівозміни. Органіка позитивно впливає на гумусний стан чорнозему і завдяки процесам рециркуляції дозволяє частково унормувати мінеральне живлення рослин. З однією тонною соломи, залежно від її хімічного складу, в ґрунт повертається 5–15 кг/га азоту, 2–10 кг/га фосфору і 5–40 кг/га калію, не беручи до уваги мікроелементів, що є вагомим аргументом на користь такого агрозаходу. Одночасно виникають проблеми, пов’язані з утилізацією великої кількості листостеблової маси, які потребують виважених рішень і відповідних засобів виробництва.

Перспективним напрямом у сучасному землеробстві вважається застосування препаратів, покликаних активувати процес розкладання післяжнивних решток, покращувати фітосанітарний стан і фізичні властивості ґрунтів. Перевагу мають продукти на основі целюлозолітичних штамів непатогенних грибів, які здатні «працювати» за широкого діапазону гідротермічних умов, не потребують негайного заорювання в ґрунт після обприскування поля, забезпечують реальний фунгіцидний ефект.

Застосування біодеструкторів стерні передбачає ретельне подрібнення її (фракції 5–10 см) і рівномірне розподілення в межах ділянки; внесення робочого розчину у вечірній час або хмарну погоду з метою уникнути згубної дії ультрафіолету на мікроорганізми; швидке загортання рослинного субстрату на глибину до 18–20 см; дотримання відповідного температурного режиму (не нижче +5…+7 °С), що особливо важливо для зернової кукурудзи та інших пізніх культур. Щоб пришвидшити трансформацію свіжої органіки, рекомендують сумісно з деструктором уносити невелику кількість водорозчинних азотовмісних сполук (аміачна селітра, карбамід, КАС) та біологічно-активних речовин (гумат калію тощо). На жаль, не до кінця з’ясовано (вивчено) питання щодо впливу ґрунтових гербіцидів на корисну мікрофлору за внесення біодеструкторів навесні перед сівбою ярих культур, можливих наслідків відтермінування операції загортання обробленої соломи, визначення доз і форм азоту з урахуванням особливостей препарату, кількості та виду решток.

Ефективність контролю побічної продукції суттєво залежить від способу її згортання в ґрунт. Насамперед це стосується зернової кукурудзи, що може лишати до 10–15 т/га неламкої маси, що нерідко зумовлює погіршення якості сівби й створює фізичну перешкоду для паростків, зважаючи на особливості проростання насіння соняшнику.

На рівнинних землях утилізація кукурудзяної соломи відбувається зазвичай шляхом заорювання її плугами. До переваг такого способу залічують відсутність ускладнень під час проведення наступних технологічних операцій і створення передумов для інтенсивного розкладання решток, до негативів — значні витрати пального та швидке зношування робочих органів знарядь. Крім того, у разі заорювання неподрібнених стебел існують ризики, пов’язані зі строкатістю ґрунту на глибині 15–25 см за показниками щільності та шпаруватості. У посушливі роки з активним вітровим режимом на цьому фоні посилюються втрати продуктивної вологи внаслідок дифузії та конвекції парів.

У системі ґрунтозахисного землеробства робота з рослинними рештками починається з подрібнення їх жаткою під час збирання врожаю або пізніше за допомогою роторних мульчерів (мульчувачів). У разі внесення біодеструкторів стерні потрібно, щоб тривалість дії препарату від часу згортання в ґрунт до настання стійкої середньодобової температури повітря +5 °С становила не менше як 25–30 днів.

У результаті ерозії та зміни мікроклімату на схилах істотно погіршуються фізичні властивості чорноземів, посилюється ґрунтова посуха, звужується діапазон оптимальної вологості для якісного проведення зяблевого обробітку. Тому цю технологічну операцію краще виконувати за фронтальними комбінованими агрегатами різних модифікацій, обладнаних однією або двома батареями дисків (спереду), розташованими за ними лапами та за потреби котком і пружинною бороною. Тобто одночасно проводиться лущення стерні, суцільне вертикальне розпушування пласта й рівномірне рослинне мульчування ґрунту. Це дозволяє унормувати стоково-міграційні процеси, розущільнити еродований чорнозем, зберегти цілісність його структури й капілярний рух вологи, поліпшити розвиток кореневої системи соняшнику на ранніх етапах органогенезу.

Створити комфортніше ґрунтове середовище для соняшнику допоможе оптимізація системи мінерального живлення рослин (строки, способи та норми внесення добрив, форми й співвідношення елементів). За нашими даними застосування N30P30K30 на тлі загортання в ґрунт 5 т/га подрібненої соломи чизелем дало змогу отримати додатково щодо контрольного варіанта (заорювання побічної продукції без туків) у середньому за період досліджень 0,27 т/га насіння. Збільшення в складі комплексного удобрення частки азоту (N60P30K30) забезпечувало надбавку основної продукції в кількості 0,39 т/га. Найвищі показники приросту врожаю на цьому фоні (0,52 т/га, або 17,7%) були зареєстровані у сприятливі роки, коли внесені під передпосівну культивацію поживні речовини тривалий час перебували у вологому ґрунті й активно засвоювалась рослинами впродовж вегетації.

Найменш витратним сьогодні є локальне внесення твердих мінеральних добрив одночасно із сівбою або їх розчинів під час культивації міжрядь. Поєднання технологічних операцій усуває зайві проходи техніки по полю, забезпечує синхронізацію та поступовість вивільнення поживних речовин, сприяє швидкому укоріненню рослин і скороченню досходового періоду на 2–3 дні. До того ж заощаджується 10–30 кг д. р. NPK та 5–7 л пального на кожному гектарі, як порівнювати з розкидним способом застосування.

Основною вадою внесення добрив безпосередньо у насіннєву стрічку вважають імовірність пошкодження проростків соняшнику за їх контакту з хімікатами. Ступінь пригнічення сходів зростає у посушливі роки, особливо на чорноземах із низьким умістом гумусу та фізичної глини, які мають невисоку водоутримувальну здатність. Уникнути цього можна, знизивши концентрацію елементів живлення в зоні посівної щілини, зокрема шляхом корегування норми добрива і збільшення відстані між гранулами та насінням. За класичної схеми туки загортають нижче від лінії насіннєвого ложа у вологий ґрунт на глибину 10–12 см і на 4–5 см — убік від рядка.

Як відомо, засвоєння рослинами поживних речовин з органічних і мінеральних добрив не обмежується одним роком, цей процес пролонгований (подовжений) у часі. Тобто частина азоту, фосфору і калію, що надійшли в ґрунт за вирощування попередника і навіть передпопередника, надалі може бути використана наступною культурою — соняшниками (табл. 1). Заощадити на добривах можливо також за розміщення його після парової пшениці та зернобобових культур на агрофоні, здатному продукувати в орному шарі ґрунту на момент сівби щонайменше 15–20 мг/ кг азоту нітратів.

Таблиця 1. Коефіцієнти використання поживних речовин, %

Корисно зробити орієнтовне оцінювання врожайного потенціалу конкретного поля на підставі визначення запасів доступної рослинам ґрунтової вологи (шар 0–150 см) перед сівбою соняшнику й показника середньої багаторічної норми опадів, які випадають упродовж вегетаційного періоду. Наприклад, у ґрунті містилось 200 мм вологи, ще 220 мм надходить із дощами протягом 3-ї декади квітня — першої декади вересня, в сумі маємо 420 мм. Близько 20% води (84 мм) втрачається непродуктивно внаслідок фізичного випаровування та поверхневого стікання, решту (336 мм) множимо на коефіцієнт для культури 7 (кг/мм вологи) — отримуємо 2,35 т/га. На цю врожайність планується кількість NPK.

Варто також провести агрохімічний аналіз орного шару ґрунту щодо вмісту мінерального азоту чи нітратів і рухомих сполук фосфору і калію. Від його результату напряму залежить обсяг унесених добрив.

Висновки

У вологі та помірно сухі роки найкращий водний режим 1,5-метрового шару ґрунту під соняшником на рівнині формується після пшениці по чистому пару (188–206 мм, або 80–88% від ГПВ). На схилі за обсягами накопиченої продуктивної вологи озимина поступається ячменю ярому та зерновій кукурудзі, які завдяки особливостям своїх кореневих систем менше виснажують нижню частину кореневмісного шару еродованого чорнозему (100–150 см). За недостатньої кількості опадів упродовж листопада-березня після всіх попередників маємо обмежений запас доступної вологи (110–151 мм). Він може бути витрачений рослинами уже до початку фази цвітіння, що створює ризик суттєвого зниження врожаю насіння.

За нинішніх умов доцільним є використання на добриво побічної продукції культур сівозміни. Прискорити її розкладання та трансформацію можливо за допомогою деструкторів стерні з додаванням невеликих доз азоту та біологічно активних речовин. Утилізація неламкої листостеблової маси, зокрема кукурудзи, відбувається шляхом ретельного подрібнення й загортання в ґрунт плугами та комбінованими агрегатами безполицевого типу.

З метою заощадження коштів і підвищення рентабельності виробництва пропонується: суміщати строки внесення макроелементів із критичними фазами їх споживання рослинами; в удобренні збільшити частку азоту, що унормує діяльність мікробіоти ґрунту; надати перевагу локальному способу закладання гранульованих туків одночасно із сівбою або їх розчинів під час культивації міжрядь; використати післядію раніше внесених добрив і залишковий біоресурс агрофону попередніх культур (парова пшениця, зернобобові); зробити орієнтовне оцінювання врожайного потенціалу земельної ділянки та провести діагностику ґрунту на вміст NPK.

Андрій Горбатенко, Володимир Чабан,
Володимир Судак, Лідія Десятник,
кандидати сільськогосподарських наук
Сергій Семенов
ДУ Інститут зернових культур НААН України

Мальчувальний метод обробітку ґрунту в Степу...

Експлуатація та інтенсивна експлуатація чорноземів Степу протягом тривалого періоду призвело до...

Труднощі захисту дерев в інтенсивних садах від...

Застосування в системі захисту плодових насаджень фунгіцидів різних хімічних груп — обов’язкова...

Дмитро Шацман: «Вирощування класичних гібридів...

У перший рік війни українська насіннєва компанія «Євросем» не зменшила посіви насіння соняшнику, а...

АгроТренди

Чорний горіх: види та технологія вирощування

36698
Чорний горіх, поки це дерево не стало у нас особливо популярною культурою. Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і...

Виробництво та перспективи чорного часнику

26083
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

13468
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.