Технічні коноплі в Україні: світовий ринок, переробка і експорт волокна до ЄС

Будматеріали, текстиль, деталі автомобілів — усе це сьогодні роблять із технічних конопель. Поки в Україні культуру за звичкою плутають із наркотиком, світова біоекономіка перетворює її на сировину вартістю в трильйони. Україна колись була тут лідером зі 120 тисячами гектарів. Зараз має 3–4 тисячі — і вузьке вікно, щоб повернутися в гру.

Світова і європейська біоекономіка формуються буквально на очах. Після десятиліть домінування економіки на викопному вуглеці країни переходять до відновлюваної сировини — біомаси для матеріалів, хімії, енергії та продовольства. Технічні коноплі — серед опорних культур цього переходу. На цьому наголошує аграрна дипломатка Ольга Трофімцева яка представить тему на форумі в Гданську.

Світовий ринок технічних конопель — місткість галузей у 5,3 трлн євро

Масштаб виходить далеко за межі сільського господарства. Потенційний адресний ринок продукції де можуть застосовуватися коноплі перевищує 5,3 трлн євро за оцінками Whitney Economics. Це не ринок волокна, а сумарна місткість галузей-споживачів.

Розклад промовистий. Текстиль — понад 1,8 трлн євро. Будівельні матеріали та бетонні блоки — понад 1,85 трлн. Автопром — близько 498 млрд: від люксових марок до Volkswagen уже ставлять деталі з технічних конопель. Додатково — біокомпозити, корми, протеїни та матеріали для акумуляторів.

Сам ринок промислових конопель сьогодні скромніший — $7–8,5 млрд. Але прогноз до 2035 року сягає $40 млрд. Декарбонізація будівництва в ЄС і вимоги до натуральних матеріалів у текстилі формують гарантований довгостроковий попит — стабільніший ніж на сировинні агрокультури.

Волокно конопель — головний драйвер ринку до 2036 року

Структура галузі змінюється на очах. Сьогодні понад половину продажів формують харчові продукти й екстракти — олія, протеїни, снеки. Але до 2035–2036 років головним рушієм стане волокно попит на яке підштовхнуть будівництво, текстиль, біокомпозити та автопром. Текстильний напрямок розвиватиметься темпом понад 30% щороку.

Саме зсув до волокна відкриває вікно для України. Волокно — продукт первинної перероблювання соломи, а не складна хімія. Для країни з аграрною базою і традиціями луб'яних культур це найдоступніша точка входу у високовартісний ланцюг.

Ольга Трофімцева: коноплярство — складова входження України в європейську біоекономіку. Фото: Facebook Ольги Трофімцевої

Перероблювання технічних конопель в Україні — перші заводи замість Китаю

Тренд уже матеріалізується в конкретних об'єктах. У селі Рижани на Житомирщині старий льонозавод перетворюється на кластер вирощування й перероблення технічних конопель з прямим прицілом на заміщення китайського постачання для ЄС.

У Черкасах із 2023 року діє підприємство збудоване на німецькі інвестиції обсягом €3,5 млн. Переробна лінія продуктивністю 1 т/год коштує близько 16 млн грн і випускає довге волокно та кострицю.

«Вони налагодили ринок збуту — волокно та костриця» — пояснює Сергій Ткаченко науковець Інституту луб'яних культур НААН. Перероблювання і контракт вирішують долю врожаю: солома без покупця лишається в полі, а пройшовши лінію — стає експортним товаром по €1 000/т.

Вирощування технічних конопель — від 120 тисяч гектарів до 3–4 тисяч

Україна колись була серйозним гравцем. У радянський період тут вирощували близько 120 тис. га конопель і працювали десятки переробних підприємств. Сьогодні — лише 3–4 тис. га. У всьому ЄС під технічними коноплями зайнято 33–35 тис. га тобто площа середнього агрохолдингу — простір для зростання величезний.

Розворот уже почався. Житомирщина нарощує площі вчетверо за два роки, а закон №7457 і сервіс «єКонопля» зняли регуляторне тавро з культури. Україна має історичні традиції власну селекцію і поглиблену інтеграцію з ЄС — поєднання якого немає в більшості конкурентів.

Читайте також: Заробіток на коноплях: Житомирщина нарощує площі вчетверо — і це легально 

Волокно і костриця — продукти переробки на які ЄС має сформований попит. Ілюстративне фото

Вікно відкрите — але ненадовго

Світовий попит на волокно формується саме зараз поки інфраструктура перероблювання в більшості країн ще не побудована. ЄС шукає альтернативу китайській сировині — і Україна з нульовим ввізним митом, придатними ґрунтами та дешевою робочою силою має конкурентну перевагу.

Але перевага не вічна. Хто збудує перероблювання і вибудує експортні контракти першим — займе нішу до того як ринок насититься. Заводи в Рижанах і Черкасах — перші ластівки. Питання чи стане їх десятки за три роки чи Україна знову віддасть готовий ринок сусідам.

За матеріалами: Ольга Трофімцева, Whitney Economics, SuperAgronom, Forbes.ua, AgroPortal, Суспільне Житомир, Інститут луб'яних культур НААН