Чому варто спробувати сидерати

Грамотне включення сидератів у технологію вирощування культур дає змогу компенсувати негативний ефект відсутності органічних добрив, нормалізувати сівозміну, особливо у посушливих регіонах та досягти цілої низки супутніх переваг.

Так, якщо на полях господарства не вносяться органічні добрива, то його непогано можуть замінити якраз пожнивні посіви сидератів. Це фактично якісна органіка, яка будучи висіяна в серпні-вересні, встигає розпушити грунт, оздоровити його, задушити бур’яни і падалицю, а після того як її пустять під плуг – розчинитися і поліпшити навіть найбідніший і найгірший грунт. Чотири-п’ять років – і навіть дуже бідний грунт може перетворитися на нормальне життєдайне середовище для культурних рослин.

Не менш важливою може бути роль сидератів у пом’якшенні негативних факторів відсутності сівозміни у господарствах, особливо там, де прийнятну рентабельність забезпечує лише дві-три культури. Класичний приклад – чергування «соняшник-озима пшениця-соняшник». В цьому разі висів, скажімо, гірчиці або бобових на сидерат дозволить підтримати агрофон у більш-менш адекватному стані.

Разом з тим розмаїтість видів сидератів та агрономічних підходів дає змогу буквально спрямовувати сприятливі фактори для підвищення родючості конкретного поля.

По-перше, це стосується традиційних бобових культур, що використовуються у сидеральних посівах – вики, люпину, люцерни, конюшини тощо. Тобто, постійного надходження додаткового азоту, який буде незайвим під час вирощування основних сільгоспкультур.

По-друге, вміло оперуючи сидератами можна досягти певного покращення рівня pH в той чи інший бік. Якщо, скажімо, більшість сидеральних культур сприяють розлужненню грунтів, завдяки утворенню гумінових та оцтової кислот, то окремі їх види, наприклад, гречка, чудово висівати якраз на кислих грунтах.

Окремі види сидератів, так як скажімо, фацелія, не маючи великої зеленої маси, сприяють бурхливому розвитку грунтової біоти та корисних мікроорганізмів. Кореневі виділення редьки олійної та взагалі хрестоцвіті культури буквально оздоровлюють грунт, покращуючи його фітосанітарний стан, пригнічуючи збудників захворювань. Буркун сприяє «розсоленню» грунтів і т.д.

Про що це свідчить? Передусім паро те, що за вмілого підходу до планування посівів сидератів можна досягти цілої низки агрономічних виграшів, які в інакшому разі будуть просто недоступними або ж потребуватимуть чималих коштів. В принципі посіви сидератів варто планувати так само ретельно, як і висів основних культур у сівозміні. Їх можна поділяти на умовні функціональні категорії, застосовуючи, почергово чи залежно від потреби. Наприклад, категорія «бобові» - збагачення грунту азотом – перший рік, категорія «біомаса та розущільнення грунту» - другий рік, категорія – «покращення фітосанітарного стану грунту» - третій рік…

В перспективі це дасть змогу до того ж і суттєво заощаджувати на основному внесенні добрив. Підраховано, що один гектар сидератів дає змогу додатково отримати доступні від 130 до 200 кг азоту, 55-60 кг фосфору, 150-200 кг калію, а також широкий спектр мезо- та мікроелементів. Це красномовні цифри, не кажучи вже про накопичення органічної речовини та бурхливий розвиток біоти. Своєю чергою вартість якісної сидератної суміші не перевищує 300 грн на 1 гектар.