Найнебезпечніші хвороби часнику та заходи щодо обмеження їх поширення

Урожайність і якість часнику значною мірою залежать від технології вирощування культури, від сорту, ступеня ураження рослин хворобами різної етіології, що розвиваються на листках, стеблах, цибулинах. Вони знижують як продуктивність, так і якість продукції, спричиняють різні гнилі цибулин, приводячи їх у непридатність для подальшого використання. Нижче наводимо діагностичні ознаки найнебезпечніших хвороб часнику, біоекологічні особливості їх збудників і захисні заходи на культурі.

Шийкова гниль

Хворобу поширено повсюдно, де вирощують часник і цибулю городню. Її виявляють переважно під час зберігання цибулин, але може бути шкідливою і в період вегетації рослин.

Перші ознаки хвороби проявляються біля шийки цибулини у вигляді розм’якшення й побуріння, яке поширюється вглиб цибулини, уражуючи зубки. Після зняття сухих лусочок у місцях плям або на розрізі зубків уражена тканина водяниста, буро-жовтувата, немовби варена. За підвищеної вологості поверхня цибулини спочатку вкривається сірим пліснявим нальотом (конідіальним спороношенням гриба), пізніше на ньому утворюються дрібні, до 1,5 мм в діаметрі, чорні склероції. Іноді їх розвивається так багато, що вони зливаються в суцільну чорну кірку. Сірий наліт з’являється також в інших місцях цибулини, де завдано механічних пошкоджень.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Botrytis allii Munn. Сірий наліт на ураженій поверхні являє собою поверхневу грибницю і конідіальне спороношення гриба. Склероції матово-чорні, щільні, всередині білі, неправильної форми, 1–5 мм у діаметрі, переважно у вигляді коростинок.

Шийкову гниль можуть спричиняти також мітоспорові гриби Botrytis byssoidea Walk і Botrytis sguamosa Walker, що розвиваються переважно на суцвіттях, пізніше уражують повітряні цибулинки.

Під час зберігання часнику хвороба починає швидко прогресувати й за 1,5–2 місяці може повністю охопити гниллю всю цибулину. Уражені цибулини та зубки зсихаються, істотно знижується їх маса.

________________________

Стійкість часнику до шийкової гнилі залежить від площі живлення рослин і добрив. Цибулини часнику, які інфіковані збудником чорної цвілі, є дуже сприйнятливим живильним субстратом для збудників шийкової гнилі

________________________

Конідіальне спороношення, яке утворилося, може спричиняти в період зберігання повторне зараження сусідніх цибулин — інфекція проникає всередину, як правило, через денце. Чим раніше цибулина виходить зі стану спокою, тим легше її уражує хвороба, оскільки корінці, що прокинулися, відчиняють «ворота» для проникнення інфекції. Значну роль у повторному поширенні інфекції відіграють кліщі, які пошкоджують часник. Гриб добре розвивається за температури від 3 до 33 °С, а зараження цибулин — за 15–20 °С.

Основним джерелом інфекції є склероції грибів, які зберігаються в ґрунті, у сховищах, уражені цибулини, зубки й повітряні цибулинки. Склероції добре витримують морози, а навесні на них утворюється конідіальне спороношення, яке легко розносяться вітром.

Сильніше уражується часник, вирощений на заплаві, а слабкіше — на супіщаному ґрунті. Стійкість часнику до шийкової гнилі залежить від площі живлення рослин і добрив. Цибулини часнику, які інфіковані збудником чорної цвілі, є дуже сприйнятливим живильним субстратом для збудників шийкової гнилі.

Якщо погода й агротехніка вирощування сприяють визріванню цибулин у полі, то вона уражуватиметься мінімально. Так, за збирання часнику, що не стрілкує, у фазу полягання несправжнього стебла, а що стрілкує — за підсихання нижніх і пожовтіння верхніх листків у цибулини уражуються в 1,5–2 рази менше, ніж за збирання культури на початку пожовтіння листя.

Видаляти несправжнє стебло часнику можна тільки за умови хорошого визрівання цибулин. Слід пам’ятати, що передчасне його видалення сприяє легкому проникненню інфекції шийкової гнилі через свіжу рану шийки в цибулину й призводить до загнивання зубків у період зберігання.

Швидкому розвитку шийкової гнилі в сховищах сприяє висока вологість і температура. Хоча оптимальна для грибів температура — 20 °С, вони можуть розвиватися і за 3–4 °С, припиняючи розвиток тільки за при 0 °С. За несприятливих умов зберігання втрати часнику від хвороби сягають до 20% і більше.

Захисні заходи. Дотримання сівозміни й просторової ізоляції між товарними посівами та насінниками, недопущення механічного пошкодження цибулин, збирання часнику тільки в суху погоду, дотримання оптимальних умов зберігання часнику у сховищах.

Біла гниль денця

Ознаки хвороби проявляються на часнику і цибулі під час вегетації і зберігання. У польових умовах перші ознаки хвороби проявляються на рослинах у вигляді пожовтіння кінчиків листків, яке поступово поширюється донизу. Листки жовтіють і пізніше відмирають. Хворі рослини швидко в’януть і гинуть. На коренях і лусочках молодих цибулин утворюється білий пухкий наліт, який пізніше вкривається дуже дрібними склероціями у вигляді чорних дернинок, розміром із макове зерно. Уражені цибулини стають м’якими, водянистими й загнивають.

Під час зберігання часнику хвороба проявляється на окремих цибулинах у вигляді обводнення й загнивання денця, на якому також з’являється білий пухкий наліт із чорними склероціями гриба. Особливо інтенсивно біла гниль денця розвивається під час зберігання часнику у вологому приміщенні. Гниль цибулин завжди розпочинається з денця. Згодом хворі цибулини повністю згнивають.

________________________

Під час зберігання часнику хвороба проявляється на окремих цибулинах у вигляді обводнення й загнивання денця, на якому також з’являється білий пухкий наліт із чорними склероціями гриба

________________________

Збудником хвороби є гриб Sclerotium cepivorum Berk. У своєму циклі розвитку патоген розвиває грибницю й формує склероції. Частіше білою гниллю денця уражуються рослини, пошкоджені ґрунтовими шкідниками. Часник стійкіший проти хвороби за весняної посадки, чим за осінньої.

Оптимальна температура для проростання склероціїв гриба — 20–24 °С. Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах.

Джерелом інфекції є склероції гриба на уражених рештках, насіннєвих цибулинах, у ґрунті. Інфекція може передаватися повітряними цибулинками. Склероції патогену в ґрунті зберігають життєздатність протягом кількох років. Навесні вони проростають з утворенням грибниці, гіфи якої і спричиняють первинне зараження рослин.

Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах (40% повної вологомісткості) і в районах, де в період дозрівання цибулин тримається висока температура повітря. Часник стійкіший до хвороби за весняної посадки, ніж за осінньої.

Шкідливість хвороби полягає в зрідженні посівів часнику, інтенсивному загниванні цибулин під час зберігання, що призводить до значних втрат вирощеної продукції.

Захисні заходи. Всі заходи, що проводять на часнику проти шийкової гнилі, є ефективними й проти білої гнилі денця.

Біла гниль (склеротініоз) цибулі

Хвороба поширена повсюдно. Особливо небезпечна в роки з великою кількістю опадів. Біла гниль виявляється на цибулинах як під час вегетації, так і в сховищах під час зберігання.

У полі біла гниль розвивається поволі, але у сховищах вона швидко прогресує. Проявляється хвороба у вигляді білого пухкого ватоподібного нальоту, який вкриває поверхню цибулини або виявляється між лусочками У хворих цибулин лусочки розм’якшуються, стають водянистими.

Білу гниль цибулі спричиняє сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum dBy, який уражує понад 360 видів рослин культурних і дикорослих рослин. У циклі розвитку гриб формує грибницю у вигляді білого нальоту, темні склероції й сумчасте спороношення — плодові тіла із сумками й сумкоспорами.

________________________

Джерелом інфекції є склероції гриба на уражених цибулинах, на рештках уражених рослин, можуть зберігатися в місцях зберігання часнику і цибулі

________________________

Джерелом інфекції є склероції гриба на уражених цибулинах, на рештках уражених рослин, можуть зберігатися в місцях зберігання часнику і цибулі. У ґрунті склероції гриба можуть зберігати свою життєздатність до 7–10 років.

Окрім сумкоспор гриб у вологу погоду може поширюватися шматочками грибниці. У сховищах хвороба передається контактним шляхом, тому часто проявляється у вигляді окремих осередків. Збудник білої гнилі розвивається в широкому діапазоні температури від 1–2 до 30–31 °С (оптимум — 18–24 °С), а найкраща вологість — 60–80%.

Найсильніше білою гниллю уражуються підв’ялені, погано визрілі або з механічними пошкодженнями цибулини.

Захисні заходи. Усі заходи, які проводять на цибулі проти білої гнилі денця, є ефективними й проти білої гнилі.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз)

Хвороба є найпоширенішою й найшкідливішою на цибулі, але в роки з великою кількістю атмосферних опадів може завдати шкоду й часнику.

Хвороба проявляється у вигляді дифузного і місцевого ураження рослин. Дифузна форма спостерігається за умов висаджування уражених цибулин, коли після сходів листки рослин стають гофрованими, мають жовтувато-зелене забарвлення, розташовуються на поверхні ґрунту, у вологу погоду вкриваються густим сіро-фіолетовим нальотом — конідіальним спороношенням гриба.

У разі місцевого ураження на листках і квіткових стрілках з’являються блідо-зелені або жовтувато-брудні розпливчасті овальні плями, які пізніше вкриваються сіро-фіолетовим нальотом. У місцях ураження листки загинаються, жовтіють і відмирають, а стрілки ламаються. Спочатку хвороба проявляється у вигляді окремих невеличких осередків, потім за наявності високої вологості повітря, швидко поширюється по всьому полю. Пізніше уражену тканину рослин заселяють різні сапрофітні гриби у вигляді чорної плісняви.

________________________

У разі місцевого ураження на листках і квіткових стрілках з’являються блідо-зелені або жовтувато-брудні розпливчасті овальні плями, які пізніше вкриваються сіро-фіолетовим нальотом

________________________

Збудником хвороби є нижчий гриб Peronospora destructor Casp. У циклі свого розвитку формує конідіальне спороношення й ооспори. Оптимальна температура для утворення конідій — 10–15 °С. Поширюються вони повітряними течіями й краплинами дощу, а проростають ростковими гіфами, які проникають у рослину через продихи.

Оптимальна вологість повітря для проростання конідій — 99–100%, температура — 13 °С. Конідії гриба зберігають життєздатність у вологому повітрі протягом кількох днів, у посуху — гинуть через 1,5–2,0 год. Гриб з уражених надземних органів рослини міжклітинниками проникає в цибулину, де зосереджується переважно у верхній частині. У цибулинах патоген зимує у вигляді грибниці. В ураженій тканині гриб формує статевим способом кулясті ооспори діаметром 17–40 мкм.

Основне джерело інфекції — уражені зубки, повітряні цибулинки, у яких зберігається грибниця, і уражені рослини багаторічної цибулі. Під час посадки їх навесні грибниця патогену дифузно поширюється в листки, а на їх поверхні утворює конідіальне спороношення. Додатковим джерелом є уражені рештки, у яких зберігаються ооспори гриба.

Шкідливість хвороби виявляється у передчасному відмиранні листків, що призводить до недорозвиненості цибулин і зниження валового збору врожаю. Уражені цибулини можуть загнивати впродовж зберіганні. З зараженого садивного матеріалу формуються дифузно уражені рослини з блідо-зеленими листками. Інколи від хвороби гине до 15–20% і більше рослин.

Захисні заходи. Дотримання сівозміни, використання здорового посадкового матеріалу, профілактичні обприскування рослин фунгіцидами, вирощування стійких сортів, своєчасне знищення рослинних решток і відбракованої продукції, розташовувати ряди культури в напрямку переважних вітрів.

Іван Марков, канд. біол. наук,
професор, НУБіП України