Що варто врахувати в застосуванні інокулянтів на сої

Соя нині в багатьох господарствах в особливому пріоритеті. Цю прибуткову культуру кинулися вирощувати й ті, хто раніше на неї особливо не зауважував. І одне з головних питань для досвідчених і не дуже соєводів — чи варто вдаватися до інокуляції. І якщо так, то як забезпечити її реальну віддачу, а не отримати в результаті ефект «мильних бульбашок»

Інокуляцію й класичне внесення азотних добрив називають двома конкурентними системами живлення сої. Хоча певним чином вони можуть і доповнювати одна одну. За типових ґрунтових умов рослина може отримувати до 90% потрібного їй азоту з ґрунту завдяки інокулянту або через традиційну систему живлення із застосуванням мінеральних
добрив.

Тренд на інокуляцію. Як той, так і інший підходи мають свої переваги та недоліки. Одним з аргументів на користь ранньовесняного внесення добрив багато хто вважає відсутність гарантованого ефекту від інокуляції. Мовляв, невідомо як ті бульбочки ще спрацюють, а NPK — воно завжди NPK. І це справді так, якщо обробляти насіння інокулянтами сумнівного походження та якості. Або не звертати уваги на якісь там регламенти й технологічні тонкощі. Але якщо все робити належним чином, то плюси інокуляції стають очевидними навіть закоренілому скептику. Власне, для провідних виробників сої — як в Україні, так і у світі — тут і питань немає.

Ціновий чинник. Фахівці підрахували, що для отримання тонни насіння сої потрібно приблизно 80 кг азоту. Відповідно, для пристойного вражаю, тих самих 3 т, потрібно вже 240 кг. Так, третину цієї кількості соя засвоює з ґрунту. Але для забезпечення очікуваної продуктивності бракує ще приблизно 160 кг діючої речовини (тобто до пів тонни мінеральних добрив у фізичній вазі). Яка ціна на них — всі добре знають.

Агрономічні переваги. І ці добрива ще потрібно внести саме тоді, коли цього рослина найбільше потребує. Весняне підживлення аж ніяк не забезпечить сою впродовж усього періоду вегетації. Підраховано, що 70–80% потреби рослини в азоті припадає на фазу від початку бутонізації до середини цвітіння. У цей час мінеральні добрива, внесені навесні, вже спожито, і дефіцит живлення неминуче позначається на формуванні врожаю. А за інокуляції саме у цей відповідальний період уже потужно запрацюють азотфіксувальні бульбочки на кореневій системі. І рослина отримує критично необхідний елемент живлення органічним чином — вчасно і в достатньому обсязі.

Також, порівнюючи економічну доцільність інокуляції та традиційного живлення, слід урахувати, що, вносячи азотні добрива, господарство годує не лише культурну рослину, а й бур’яни. Це сприяє засміченості поля та посиленню конкуренції та вимагає додаткових витрат на якісну гербіцидну обробку.

Стартове виключення. Так, унесення азоту і застосування інокулянтів — це дві протилежні системи. І якщо дати щедро азоту навесні, то бактерії просто припинять розвиток бульбочок на фоні легкодоступного живлення. Утім, за певних умов обмежене застосування мінеральних добрив усе ж має сенс і за інокуляції. Це стосується насамперед бідних ґрунтів, адже частину потрібного їй азоту соя має отримати з них. Тому інколи внесення стартових добрив у зменшеній нормі є доцільним, але внесення азоту понад 30 кг/га затримує утворення бульбочок і знижує ефективність їх роботи.

Пестицидні ризики. Обробляючи сою інокулянтами, потрібно враховувати низку важливих чинників. Адже вони впливають на приживлення бактерій, їх ефективну роботу і врожайність культури.

Насамперед це застосування несумісних протруйників в обробці насіння сої. Стійкість бактеріальних штамів до фунгіцидів, навіть рекомендованих до застосування разом з інокулянтами, досить умовна. Хоча вважається, що фунгіцидні препарати діють на збудників грибних інфекцій, а бактерії не є цільовим об’єктом — тут слід бути обережним. Деякі фахівці дотримуються думки, що фактично будь-який пестицид фунгіцидної чи інсектицидної дії здатен пригнічувати бактерії у складі інокулянту. Питання тільки якою мірою. Недарма часто рекомендують дещо збільшувати дозу інокулянту в баковій суміші з протруйниками.

_________________________

Молібден чи бор у процесі обробки насіння чинять антибактеріальний ефект, що може призвести до ослаблення чи навіть повної загибелі штаму

_________________________

Також ризиковано додавати мікроелементи в робочий розчин. Ті самі молібден чи бор у процесі обробки насіння чинять антибактеріальний ефект, що може призвести до ослаблення чи навіть повної загибелі штаму. За потреби мікродобрива можна внести вже по вегетації.

Водний компонент. Якість води теж має суттєве значення. Зокрема, в жодному разі не можна в приготуванні робочого розчину використовувати хлоровану воду. Негативний ефект також чинять низький рівень рН, наявність важких металів тощо.

Гербіцидна небезпека. Негативний вплив може зіграти й жорсткий контроль бур’янів. Так, продукти на основі ацетохлору, застосовані у великій нормі, пригнічують утворення бульбочок на кореневій системі рослини. Це стосується і деяких інших діючих речовин. Утім, науковці зазначають, що застосування посходових гербіцидів під час вегетації рослин має менше ризиків, ніж ґрунтових препаратів.

Зараженість поля. На бідних ґрунтах із дефіцитом елементів живлення чи за високої зараженості їх патогенами інокулянт також може не спрацювати належно. Наприклад, такі грибні збудники, як Penicillium, Fusarium Aspergillus у разі значного поширення справляють фітотоксичний вплив і спричиняють загибель бульбочкових бактерій.

Чим швидше — тим краще. Слід уникати перебування інокулянтів під сонячними променями, адже ультрафіолетове випромінювання чинить згубний вплив на бульбочкові бактерії. А самі інокулянти та вже оброблене насіння не варто зберігати за температури понад 25 °C. Під час сівби краще уникати довгого стояння сівалки з інокульованим насінням на сонці. А проміжок між інокуляцією та виходом в поле має бути якомога меншим. Деякі препарати дозволяють проводити інокуляцію заздалегідь, але часто ефект від обробки знижується вже через кілька годин.

Ставка на якість. І знову ж таки, величезну роль відіграє якість самого інокулянту. На ринку представлено велику кількість препаратів для обробки сої. І якщо вірити етикеткам та рекламним описанням, один кращий за іншого. Але на практиці продукти з майже тими самими заявленими властивостями можуть радикально відрізнятися. Тож довіряти варто тільки надійним виробникам/постачальникам, обирати інокулянти з доведеними на дослідах і практиці результатами.

Мільярди мають значення. Кількість бактерій (титр) теж відіграє важливу роль. Існує думка, що для запуску азотфіксувального симбіозу достатньо дещиці того штаму, а всілякі 10–20 млрд — то рекламне перебільшення й маркетингова принада. В глибокій теорії вона навіть у чомусь правильна, але на практиці неможливо на полі створити такі ідеальні умови, щоб кожна бактерія спрацювала на всі сто відсотків. Тож чим більша їх кількість — тим більше гарантії, що інокулянт ефективно спрацює.

Зрозуміло, що більший титр сприяє утворенню більшої кількості активних бульбочок і швидке заселення кореневої системи під час сходів, зокрема, стовідсоткове щеплення бактеріями центрального кореня. Також у разі тривалого зберігання обробленого інокулянтом насіння надійніше забезпечується життєздатність штаму.

Іван Кандул