Особливості вирощування сочевиці

Сочевицю можливо вирощувати як за традиційною схемою, тобто лущення стерні й зяблева оранка, та за мінімальною або нульовою системами

Як правило, сівбу сочевиці проводять рядковим способом з шириною міжрядь 10-22 см. У зв’язку із глобальним потеплінням її необхідно проводити у більш ранні строки. Важливо зазначити, що дрібнонасінна сочевиця проростає значно швидше, ніж крупнонасінна, що обумовлено пришвидшеним набуханням дрібного насіння. Усі прийоми підготовки ґрунту під сівбу сочевиці повинні бути направлені на максимальне нагромадження вологи, знищення бур’янів, вирівнювання поверхні поля, створення оптимальних умов для діяльності бульбочкових бактерій.

Важливо зазначити, що бульбочкові бактерії у сочевиці формуються дуже рано – на 6-7 день після появи сходів. Найбільша їх кількість утворюється в період цвітіння – початок наливу бобів. Бульбочки у сочевиці дрібні, хоча їх досить багато (20-70), а загальна маса на рослині досягає 1,2 -1,6 мг. Найбільше бульбочок знаходиться на глибині 8-15 см. Суттєвий вплив на розвиток і функціонування симбіотичного апарату оказує якість мікробіологічного препарату, яким інокулювали насіння перед сівбою, наявність макро- і мікроелементів, а також вологи у ґрунті, динаміка та кількість опадів протягом вегетаційного періоду.

Симбіотичні взаємовідношення з мікоризними грибами є вигідними для росту рослин, використання ними поживних елементів із ґрунту, так як при цьому в ризосфері активується ферментативна та гормональна активність, яка позитивно впливає на формування врожайності. Нещодавні дослідження показали, що при цьому підвищується також стійкість до посухи. Мікоризні гриби сприяють кращому руху вологи в ґрунті та поліпшують її використання рослинами. Ці позитивні процеси відбуваються за рахунок дії гломаліну, який продукують вищеназвані гриби. Цей продукт життєдіяльності грибів характеризується здатністю склеювати дуже дрібні пиловидні структури ґрунту в певний агрегатований стан, проміжки між цими структурами заповнюються гіфами грибів. За рахунок цього в ґрунті підтримується більш стабільний водний режим, який забезпечує підвищену стійкість рослин до водного стресу. Впродовж посушливих періодів гіфи грибів і коренева система рослин виділяють різного виду цукри, амінокислоти, інші біологічно активні сполуки, які знижують осмотичний потенціал в листках, в результаті чого покращується їх фотосинтетична активність. Крім того, доведено, що ці гриби активізують ріст кореневої системи, що сприяє кращому засвоєнню води та мінеральних елементів.

У процесі вегетативного росту гломaлін підтримує стабільну структуру ґрунту, що сприяє оптимальному водному статусу. Мікоризні гриби підвищують активність ферменту фосфатази, в результаті чого покращується доступність фосфорних сполук для рослин. Крім того, вони також здатні до нагромадження азоту, біля 75 % якого переноситься до рослин-господарів, що досить важливо в посушливі періоди, коли симбіотична ризобіальна активність сильно знижена. Коріння рослин, виділяючи біологічно корисні сполуки, стимулює ріст значної кількості бактерій та грибів, які об’єднуються в асоціації й протидіють патогенній мікрофлорі ґрунту.

Догляд за посівами

Найбільш відповідальним періодом в технології вирощування сочевиці є догляд за посівами. Справа в тому, що для цієї культури відсутні високоефективні страхові гербіциди для боротьби з широколистковими бур’янами. Спостереження свідчать про те, що досить часто посіви сочевиці заростають лободою, щирицею, нетребою. Особливо такий стан зустрічається на полях невеликих фермерських господарств, де відсутні сівозміни та панує низька культура землеробства.

______________________

Спостереження свідчать про те, що досить часто посіви сочевиці заростають лободою, щирицею, нетребою. Особливо такий стан зустрічається на полях невеликих фермерських господарств, де відсутні сівозміни та панує низька культура землеробства

______________________

Боротьбу з забур’яненістю поля необхідно розпочинати з осені, особливо якщо на ньому є багаторічні бур’яни (осот, пирій). Тому одразу після збирання зернового попередника проводять дискування поля з метою одержання сходів бур’янів. Для осоту важливо, щоб він був у фазі розетки. Саме у цей період поле необхідно обробити гербіцидом суцільноі дії раундапом або його аналогами на основі діючої речовини гліфосат. Важливо точно вибрати фазу оброблення бур'янів, які виросли, так як їх можливо знищити, якщо діюча речовина гербіциду потрапить у кореневище й зруйнує його. Цього можна досягти лише в період відростання зрізаних бур’янів, коли у них відбувається нисхідний рух поживних речовин по флоемі в кореневища, тобто коли вони готуються до зими. Цей процес проходить в кінці липня–на початку серпня, коли рослини багаторічних бур’янів прокачують поживні речовини в свої підземні резервуари (кореневища). За оптимальних умов таким прийомом можливо повністю вивести багаторічні бур’яни й різко підняти загальну культуру землеробства.

В останні роки в Україні широко застосовують такі гербіциди як Харнес, Трефлан, Стомп, які діють на бур’яни на перших фазах проростання насіння. У більшості випадків вони знищують злакові бур’яни та деякі широколистяні. У США широко застосовують на сочевиці Стомп, який рекомендують вносити за два місяці до сівби і заробляти на глибину 10-15 см, оскільки діюча речовина пендиметалін зв’язується ґрунтом і не промивається у нижні його шари. Його можливо також застосувати під передпосівну культивацію. Гербіцид досить активно діє на бур’яни за достатньої кількості вологи в ґрунті, хоча слабо подавляє хрестоцвітні види бур’янів (пасльон, підмаренник, гірчак). Добре захищають сочевицю від злакових бур’янів Дуал голд (1,6-2,0 л/га) та Фронтьєр Оптима (0,8-1,2 л/га), але їх ефективність суттєво залежить від наявності вологи в ґрунті.

Із групи триазинів досить часто застосовують Прометрин, Гезагард і Зенкор. Вони порушують процес фотосинтезу і діяльність ферментного комплексу кореневої системи. Тому найбільша їхня активність проявляється за дії на проростки бур’янів. Їх потрібно застосовувати до сівби або після неї, але до появи сходів сочевиці. Прометрин досить добре захищає посіви від таких злісних бур’янів як лобода, щириця, паслін та інших хрестоцвітних видів. Але у наших умовах особливу цінність він являє при захисті посівів від амброзії та нетреби. Тому найчастіше y господарствах України застосовують суміш Прометрин (Гезагард) + Харнес у дозах 2,0 л/га та 2,0-2,5 л/га відповідно. Високим рівнем ефективності виділяється також суміш Прометрин (Гезагард) + Дуал голд. Доза Дуал голд складає 1,6 л/га. Стомп рекомендований для використання на сочевиці в США, Австралії, Індії та Туреччині, Зенкор – в США, Австралії, Канаді та Туреччині. Зенкор можливо вносити після появи сходів сочевиці, коли рослини знаходяться у фазі 2-5 вузлів, а бур’яни ще доволі низькорослі. Повна його доза складає 0,5 - 1,0 л/га, але можливе застосування цього гербіциду в два прийоми: спочатку використовують 2/3 повної дози, а через 7 - 10 днів повторно оброб­ляють посів половинною нормою. Необхідно зазначити, що Зенкор дуже рухливий у ґрунті, особливо після сильних дощів, тому сіяти сочевицю на полях, де планують вносити цей гербіцид, потрібно поглибше.

______________________

Особливістю рослин сочевиці є низькорослість і відсутність чітко вираженого центрального пагону, тому більшість сортів здатна до вилягання

______________________

Особливістю рослин сочевиці є низькорослість і відсутність чітко вираженого центрального пагону, тому більшість сортів здатна до вилягання. З метою зменшення втрат при збиранні потрібно ретельно готувати поверхню поля перед сівбою та проводити коткування посівів. Крім того, при доборі сортів необхідно звертати увагу на висоту прикріплення нижнього бобу. Таким чином вирощування зернобобових культур дозволяє мінімізувати витрати й зберегти енергоресурси за рахунок економії азотних добрив, поліпшити якість ґрунту шляхом накопичення органічної маси, знизити рівень ґрунтових інфекцій. Їх потрібно розглядати в системі сівозміни спільно з озимою пшеницею як парові культури.

Численні дані свідчать про те, що врожай озимої пшениці після них не поступається тому, який одержують за парового попередника. Їх синергічний вплив на наступні в сівозміні культури пояснюється особливістю мікрофлори прикореневої зони, де зосереджені симбіотичні та вільноживучі бактерії, а також мікоризні гриби. Завдяки такому співіснуванню в ґрунті накопичується значна кількість органічної маси, а також комплекс легкодоступних поживних речовин. Причому мікоризні гриби здатні також колонізувати кореневу систему пшениці та кукурудзи й таким чином позитивно впливати на урожай цих культур. Проведені спостереження свідчать про необхідність нарощування посівів гороху, нуту і сочевиці в Україні, так як для цього є всі необхідні умови – адаптовані до недостатньої кількості вологи сорти, напрацьована технологія їх вирощування, нагромаджений позитивний досвід одержання високої врожайності, високий попит на іх насіння на світовому ринку.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що зернобобові культури уже в наші дні відіграють важливу роль у світовому аграрному секторі. Більшість із них відноситься до жаро- та посухостійких, вони не вибагливі до якості ґрунтів, а навпаки, є їх поліпшувачами. Без них неможливо сформувати якісні сівозміни та налагодити виробництво органічної продукції. У зв’язку з цим їх площі будуть постійно зростати, особливо в тих країнах, які піклуються про збереження якості ґрунтів для майбутніх поколінь.

Оскільки основна маса насіння зернобобових, які вирощуються в Україні, іде на експорт, то ми вважаємо, що необхідно висівати декілька культур, щоб забезпечити більш надійну цінову політику. На жаль, світовий ринок у наші часи не відзначається стабільністю і досить часто за короткий період ціни суттєво змінюються.

Необхідно відмітити дуже високий рівень міжнародної торгівлі насінням зернобобових. Якщо в 1980 році продали їх 2,9 млн т, то у 2011 році рівень торгівлі ними досяг 12 млн т, тоді як експорт зернових за цей період зріс лише в півтора рази. Основними експортерами є розвинуті країни (США, Канада, Австралія), а імпортують країни, які розвиваються (Південна та Східна Азія й Африка). У 2019 році їх імпорт склав 23,3 млн т на суму більше 10 млрд доларів, а експорт майже 19 млн т вартістю 9,9 млрд доларів.

В’ячеслав Січкар, д-р біол. наук, професор
Селекційно-генетичний інститут — Національний
центр насіннєзнавства та сортовивчення