Гнилі коренеплодів моркви

Перші ознаки хвороб на моркві виявляють на коренеплодах ще в період вегетації рослин, але найінтенсивніший розвиток гнилей відбувається за зимового їх зберігання. Втрати врожаю коренеплодів від гнилей можуть сягати 50–70% і більше.

Фомоз, або суха бура гниль

Хвороба проявляється у вигляді випадання насінників у результаті відмирання уражених рослин у полі й сухої гнилі коренеплодів під час їх зберігання в сховищах. На стеблах насінників — частіше біля їх основи і в місцях розгалужень гілок і черешків листків — спочатку з’являються темні смуги й видовжені плями з ліловим відтінком. Утворення таких плям часто супроводжується виділенням клейкої маси. Пізніше уражені ділянки висихають, стають сірими й вкриваються численними чорними крапками — пікнідами гриба, який спричиняє це захворювання. Подібні ознаки проявляються і на суцвіттях, біля їх основи, на квітконіжках, в основі парасольок. Уражені органи відмирають. За зараження насіння на їх поверхні можуть також виявляти пікніди гриба.

На черешках і жилках рослин першого року вирощування з’являються видовжені спочатку білуваті, жовтуваті, згодом сірувато-коричневі плями та смуги, на яких пізніше утворюються майже чорні пікніди гриба, уражена тканина стає крихкою. У багатьох випадках інфекція, потрапляючи на головку коренеплоду, спричиняє загнивання верхівки коренеплоду. Але в полі така форма хвороби проявляється слабо і на незначній кількості рослин.

Збудником хвороби є гриб Leptosphaeria libanotis Sacc (анаморфа: Phoma rostrupii Sacc). Інколи на уражених рештках гриб навесні утворює статевим шляхом плодові тіла — перитеції, у яких формуються сумки зі сумкоспорами. Ураження рослин може відбуватися від пікноспор, а за наявності сумчастої стадії — і від сумкоспор гриба. У період вегетації рослин гриб формує кілька генерацій пікнідіального спороношення, спричиняючи нові осередки зараження. Найчастіше уражуються сусідні рослини, що поруч із хворою, проте інфекція може ширитися й на значні віддалі. За умов відсутності просторової ізоляції між полями насінників і товарних посівів культури інфекція легко переноситься на рослини першого року вирощування й може викликати інтенсивне ураження їх надземної частини. Хворі маточні коренеплоди з ураженою верхівкою не проростають, або з них формуються недорозвинуті, інтенсивно уражені рослини.

Читайте також: Як зберегти моркву у сховищі без суттєвих втрат

Основним джерелом інфекції фомозу для рослин другого року є посаджені хворі коренеплоди. Крім того, інфекція може зберігатися також і на уражених післязбиральних рештках, на яких пікноспори в пікнідах і сумкоспори в перитеціях лишаються життєздатними до 2–3 років. Для рослин першого року джерелом інфекції можуть бути як насінники, за умови недотримання просторової ізоляції між полями товарних і насіннєвих посівів, так і рослинні рештки, за умов порушення сівозміни. Інфекція може передаватися й зараженим насінням. Таким способом вона може поширюватися в нові господарства і райони. За висіву зараженого насіння розвиваються уражені сходи, частина уражених проростків гине ще в ґрунті, інша — в період вегетації.

Масовому розвитку хвороби на насінниках сприяє висока вологість, бо пікноспори вивільняються з пікнід, коли останні перебувають у краплі води. До температурних вимог гриб менш вимогливий, але за +20…+25 °С хвороба розвивається особливо інтенсивно. У сховищах гниль коренеплодів прогресує тим швидше, чим вища в ньому температура.

Коренеплоди недорозвинуті або перезрілі також уражуються фомозом сильніше, ніж ті, що зібрані завчасно. Хвороба інтенсивніше проявляється на коренеплодах, які були вирощені на супіщаних ґрунтах.

Шкідливість хвороби полягає у випаданні сходів, зниженні врожаю насіння та погіршенні його посівних якостей, знижені товарного вигляду коренеплодів, їх непридатності для тривалого зберігання, значних втратах урожаю в результаті загнивання коренеплодів у сховищах.

Альтернаріоз, або чорна гниль

Типові ознаки проявлення альтернаріозу на моркві товарних посівів виявляють наприкінці вегетації рослин. На черешках нижніх листків, на листкових пластинках з’являються розпливчасті бурі плями, що вкриваються у вологу погоду ледь помітним нальотом — від чорно-зеленого до оливкового забарвлення. Згодом плями розростаються і часто захоплюють всю поверхню листкової пластинки. Уражені листки жовтіють, буріють і відмирають, а гриб по черешку проникає у верхню частину коренеплоду й викликає його загнивання в період зберігання. На коренеплодах під кінець вегетації рослин, і особливо під час їх зберігання, збоку або на їх верхівці з’являються сухі, злегка сіруватого забарвлення ледь вдавлені плями, що згодом заглиблюються й розростаються, охоплюючи все більші ділянки поверхні. Уражена тканина всередині коренеплоду набуває чорного забарвлення. На ураженій поверхні коренеплоду утворюється сіровуто-зелений до оливкового пліснявий наліт, який складається з грибниці та конідіального спороношення гриба.

На маточних коренеплодах у сховищі інфекція зберігається на рештках обрізаних черешків листків у вигляді темних плям із характерним темно-зеленим нальотом. За садіння таких коренеплодів хвороба й далі розвивається на насінниках, як правило, спочатку хвороба виявляється в нижній частині стебла, а згодом і на всій рослині. У сховищах коренеплоди заражаються в місцях механічних пошкоджень, під час закладання їх на зберігання в теплі сховища.

Розвитку хвороби сприяє підвищена температура, висока вологість, часте зволоження поверхні коренеплодів у результаті утворення конденсованої роси за незначних коливань температури в сховищі, недостатня вентиляція сховища. Джерелом інфекції альтернаріозу є уражені рештки рослин, маточні коренеплоди та насіння, у яких патоген зберігає грибниця і конідії. Шкідливість хвороби виявляється втому, що уражені рослини в’януть, поступово відмирають. Насіння в них або зовсім не утворюється, а якщо і формується, то воно уражене і низької якості. Сильно уражені коренеплоди загнивають і стають непридатними для насіннєвих і продовольчих цілей.

На практиці часто проявлення альтернаріозу на коренеплодах діагностують як фомоз. Основною діагностичною ознакою, за якою можна легко, відрізнити чорну гниль від фомозної на коренеплодах моркви, є колір ураженої тканини. На розрізі ураженого коренеплоду альтернаріозна гниль має вугільно-чорне забарвлення (фомозна — коричневе) й уражена тканина різко відмежована від здорової (за фомозної гнилі — межа більш розмита). У вологих умовах зберігання у разі чорної гнилі на вдавлених плямах коренеплоду утворюється сіровуто-зелений до оливкового пліснявий наліт — грибниця і конідіальне спороношення гриба. За ураження фомозом на поверхні ураженої тканини коренеплоду утворюється тільки світла, безбарвна грибниця без спороношення.

Ризоктоніоз, або суха фіолетова (повстяна) гниль

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на коренеплодах як під час вегетації рослин, так і за їх зберігання у сховищах. Спочатку на коренеплодах з’являються сірувато-свинцеві підшкірні плями, які згодом заглиблюються і вкриваються фіолетово-бурим повстяним нальотом. Пізніше на ньому з’являються дрібні численні крапки — псевдосклероції. Спочатку вони червоно-фіолетового, пізніше чорного забарвлення За ураження коренеплодів упродовж вегетації рослин листки їх жовтіють, в’януть і відмирають. Уражені корені загнивають і рослина гине.

Збудником хвороби є гриб Helicobasidium purpureum Pat. (анаморфа: Rhizoctonia violaceae Tul.), який у природних умовах розвивається вегетативно й може тривалий час зберігатися в ґрунті. Склероції гриба можуть проростати гіфами, з яких формується поверхнева грибниця, або формувати базидіальну стадію — базидії з базидіоспорами. Крім моркви гриб уражує буряки, брукву, петрушку, цикорій, хміль, люцерну, тютюн, еспарцет, конюшину, чорну і червону смородину, виноград та деякі інші рослини.

У природних умовах хвороба виявляється на понижених місцях, як правило, у вигляді окремих осередків у другій половині літа за умов надмірної кількості опадів і підвищеній температурі повітря. Частіше вона виявляється на ґрунтах, де застоюється вода.

Читайте також: Як якісно захистити капусту від шкідників

Джерело інфекції — уражені маточні коренеплоди й заражений ґрунт, у яких зберігаються псевдосклероції гриба. Первинне зараження відбувається в полі в період вегетації рослин, через інфекцію в ґрунті. У період зберігання можливі повторні зараження.

Шкідливість хвороби полягає в зрідженні посівів моркви, знижені товарних якостей вирощеної продукції, уражені коренеплоди непридатні для зберігання.

Біла гниль

Хвороба проявляється на коренеплодах під час їх зберігання у вигляді водянистих мокрих плям, вкритих білим ватоподібним або плівчастим нальотом, який являє собою грибницю збудника хвороби. Пізніше на поверхні грибниці формуються темні склероції.

Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum de Bary (синон. Whetzelinia sclerotiorum Korf et Dumont). З овочевих культур хвороба уражує капусту, буряк, пастернак, петрушку, томати, ріпу, редиску, редьку й ін. Гриб розвивається у двох стадіях — склероціальній і сумчастій. Грибниця біла, ватоподібна, розвинута, рясна, згодом набуває плівчастого нальоту, у якому формуються склероції. Вони спочатку білі, з блискучими крапельками роси на поверхні, потім під час дозрівання набувають чорного забарвлення. Склероції округлої, неправильної або іншої форми, часто приплющені, 1–3 см в діаметрі, слабобугорчаті, чорні, усередині білі.

Склероції є основним джерелом інфекції. Інфекція нагромаджується в полі та сховищах у вигляді склероціїв. Вони зберігаються на уражених рештках рослин, на підлозі та стелажах овочесховищ, після зберігання коренеплодів моркви й іншої ураженої патогеном рослинної продукції, можуть зберігатися в ґрунті протягом кількох років.

Склероції гриба найінтенсивніше проростають у ґрунті за температури +11…+15 °С і вологості вищої ніж 80% від ПВ протягом 14 діб. У сухому ґрунті склероції патогену не проростають. За умов теплої вологої зими склероції, що на поверхні або в ґрунті (не глибше як 5 см від поверхні), склероції які зберігалися в сховищах, навесні та на початку літа вони проростають тільки гіфами й дають початок розвитку нової грибниці патогену. У польових умовах за тривалого промерзання в ґрунті та різких коливань низької температури з частими відлигами впродовж зими склероції патогену фізіологічно визрівають і проростають, формуючи сумчасту стадію — апотеції із сумками та сумкоспорами.

Рослини заражуються від сумкоспор. Інкубаційний період становить 7–10 днів. Протягом вегетації рослин збудник поширюється сумкоспорами й може розповсюджуватися вегетативно — шматочками грибниці за допомогою вітру, крапель дощу, комах. У сховищах первинне зараження коренеплоду відбувається під час контакту з грибницею пророслого склероція гриба. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря й температура вища за +14…+15 °С.

Найшкідливіша хвороба на коренеплодах у період їх зберігання, спричиняючи їх масове загнивання. У результаті ураження тканина коренеплоду стає м’якою, мокрою. Розм’якшення тканини коренеплоду зумовлено тим, що гриб має ферменти групи пектіназ, крім того, патоген виділяє токсини, які отруюють тканини рослин, у результаті чого вона відмирає. Забарвлення ураженої тканини коренеплоду білою гниллю, на відмінну від сірої гнилі, не змінюється. Уражені коренеплоди моркви стають непридатними для вживання в їжу, для переробки та використання як маточників. Насінники посаджених уражених коренеплодів у ґрунт відстають у рості, часто в’януть і гинуть.

Іван Марков, професор НУБіП України