Як уникнути помилок під час спорудження власного зерносховища

Власні потужності для зберігання врожаю потрібні кожному фермеру, і тим більше, тим господарствам, які обробляють понад 500 гектарів землі.

Причин тут декілька: це і недружня по відношенню до клієнта робота окремих регіональних елеваторів, і прагнення самостійно контролювати свій урожай, і, зрештою, можливість заробити додаткові гроші. У нинішні ж воєнні часи, це й можливість дочекатися таки більш-менш адекватної ціни. У нас є знайомі фермери, котрі і досі ще не спродали позаторішній врожай, бо немає нормальної ціни ані на пшеницю, ані на ріпак, ані на соняшник.

Інша річ, що слід чітко розуміти: яке саме сховище підійде під потреби конкретного господарства, і чи варто обмежитися елеваторним комплексом суто для власних потреб, чи надавати послуги сусіднім господарствам.

Це першочергове питання, відповідь на яке необхідно знайти задовго до початку проектування та будівництва об'єкту. Як стверджують досвідчені елеваторники, кожен фермер хоче збудувати сховище в ідеалі поряд зі своїм будинком, щоб щодня бачити його з вікна. Насправді краще знайти таку точку, на якій найпростіше зав'язати логістику: і з поля, і на продаж. І зовсім по-іншому потрібно підходити до питання, якщо ви плануєте сушити та приймати зерно сторонніх господарств.

Умовно кажучи, ви хочете збудувати сховище, в першу чергу для зберігання усього врожаю, чи лише кукурудзи та соняшнику. Чи є сенс у такому разі вкладати сотні тисяч доларів у металеві силоси, складний комплекс транспортування зерна тощо? Може краще побудувати добротний ангар, який обійдеться незрівнянно дешевше, і робити завантаження/вивантаження продукції за допомогою зернометів і фронтальних навантажувачів?

Якщо ж ви плануєте в перспективі нарощувати потужності та розширювати об'єкт як вузловий елеватор, що надає послуги з сушіння та зберігання, тоді краще зробити капітальні інвестиції в якісне обладнання. І вибрати місце розташування сховища таким чином, щоб туди було зручно возити зерно не лише вам, а й сусідам. І головне, щоб сам елеватор був конкурентоспроможним.

Тому говоритимемо саме про найбільш поширені помилки при зведенні зерносховищ, призначених головним чином для зберігання власного врожаю. Зазвичай, вони починаються при виборі проектантів, виробників обладнання та будівельних підрядників.

Перше — краще не експериментувати та вибрати вже реалізований проект, який довів свою спроможність. У всякому разі слід звернутися за проектом до тієї установи, де робили проекти сховищ ваші сусіди та знайомі. Зазвичай це спеціалізовані НДІ, фахівці яких набили в цій справі руку. Адже нерідко питання пропонують вирішити таким чином: є знайомий хлопець, він тобі за 100 доларів, що хочеш намалює... Це неприпустимо — достатньо пошукати в Інтернеті фото зруйнованих силосів — їх там вистачає.

Друге — звичайно ж, хочеться взяти і зробити все, як у людей, обравши німецьке, американське або італійське обладнання. Це прагнення похвальне, проте бажано прорахувати впродовж якогось періоду воно зможе окупити свою вартість з урахуванням ваших планів на розвиток господарства. Тим більше якщо доводиться брати кредит. Якщо це понад 5-6 років — варто замислитися. Крім цього, потрібно врахувати і той факт, що чим дорожче обладнання, то зазвичай тим воно і складніше, і тим більші витрати будуть необхідні на сервісне обслуговування. Знаємо керівників підприємств, які спеціально наймали та навчали додаткового співробітника, щоб не платити величезних грошей за обслуговування автоматики нового елеватора.

Втім, в Україні сьогодні не бракує хороших виробників елеваторного обладнання і є із чого вибрати. Саме у цьому сегменті вітчизняні заводи доволі впевнено конкурують із західними компаніями.

Третє — вибір компанії-підрядника. Найпоширеніша порада в цьому випадку — вибирати контору, яка має достатній досвід будівництва елеваторів, і зокрема, металевих силосів. Начебто логічно, тим більше, що встановити металеву банку, яку потім «по горло» заповнять кількома тисячами тонн зерна, треба справді вміти.

Ігор Коваленко