Володимир Дротенко: «З 2021-го відмовилися від оранки і практикуємо прямі посіви»

У селі Рибаківка Миколаївського району середньорічні опади становлять 220-250 мм. Переважно літні дощі – це малопродуктивні зливи. Інколи може 50 мм вилити відразу, а потім кілька місяців жодних опадів. Через екстремальні ґрунтово-кліматичні умови у ПрАТ «Прикордонник» відмовляються від ярих культур, які ще 10-15 років тому займали більше 30% посівних площ. В останні роки вони взагалі переходять у розряд страхових культур. Натомість левову частку посівних площ займають озимі: пшениця, ячмінь, ріпак та горох. Нині у господарстві мають в обробітку 4200 + гектарів та продовжують збільшувати земельний банк.

Про це Агробізнесу Сьогодні розповів директор ПрАТ «Прикордонник» Володимир Дротенко. 

? Яка історія становлення господарства?

– Все починалося ще у 1980-х роках. Мій тато, Дротенко Михайло Семенович, шість років був директором сусіднього радгоспу. Там потужно проявив себе, тому його як молодого, талановитого та перспективного керівника відправили у село Рибаківка організовувати новий радгосп. На цих землях почали господарювати практично з нуля. Поступово побудували всю необхідну соціальну інфраструктуру: дороги, будинки для працівників, трьохповерхову школу тощо. У радгоспі не лише вирощували традиційні для нашого регіону культури, а також заклали до 500 га виноградників, створили молочно-товарну ферму на 250-300 корів та мали ще до 500 голів молодняка ВРХ.

? Коли Ви почали працювати у господарстві?

– Сюди переїхав разом із батьками, коли мені було лише два роки. Після школи навчався у Одеському державному аграрному університет (тоді ще Інститут). У 2002-му здобув вищу освіту й відразу прийшов працювати агрономом-виноградарем у наше господарство. На початку дев’яностих радгосп перейшов у ВАТ «Прикордонник», а далі у ПАТ. Останніх 10 років я був заступником директором і правою рукою батька.

Дротенко Михайло Семенович, засновник та колишній директор ПрАТ Прикордонник

У 2021 році, після смерті Михайла Семеновича, на загальних зборах акціонерів мене вибрали директором ПрАТ «Прикордонник».

____________________

Нині мати пасовища та виноградники невигідно. Люди хочуть отримувати орендну плату, а гроші на сіні не заробиш

____________________

? Чому довелося відмовитися від виноградників?

– Спочатку виноград вирощували та весь здавали на виноробний завод «Коблево». З ними більше 30 років співпрацювали. Проте на виноградники доводилося залучати багато людської праці, а копати, обрізати, збирати вручну ніхто зараз не хоче. Колись у радгоспі працювало до 200 людей. Натомість зараз у нас 40 працівників. А ще виноградники застаріли, тому їх треба було викорчовувати і насаджувати нові. На це потрібно десятки тисяч доларів на гектар. І цінова політика не радувала, бо вино в Україні не дуже п'ють. Завод «Коблево» у нас монополіст, а виноград – це ж не пшениця, що можна покласти і чекати, коли буде хороша ціна. Виноград дозрів, його треба зібрати і одразу продати, бо він через два дні забродить і нікому вже не потрібен. Тому й вирішили відмовитися від насаджень. З 2018 року вже виноградників немає. Сьогодні треба сіяти найбільш маржинальні культури для нашого регіону, отримувати урожай, сплачувати орендну плату, податки і все решту.

____________________

Приміщення ферми переобладнали під склади для зберігання продукції

____________________

? Від тваринництва також довелося відмовитися?

– У Березанському районі (нині Миколаївський) нашу товарно-молочну ферму мій тато як директор тримав до останнього, хоч вона й була збиткова. Пасовищ не було для вигулу, тому тварини 365 днів перебували на території ферми. Реконструкцію приміщення не проводили, інвестиції сюди не вкладали. Завдяки ВРХ мали органічні добрива на полях. У людей була робота. Потім працівники виходили на заслужений відпочинок, і ферма також вийшла на пенсію. У сільському господарстві найважча праця – це тваринництво. Тут немає ні свят, ні вихідних. Ми відмовилися від ВРХ. Зараз відпочиваємо від тваринництва. Натомість приміщення ферми переобладнали під склади для зберігання продукції рослинництва.

? Зараз займаєтеся виключно рослинництвом. В обробітку скільки маєте посівних площ?

– Фактично зараз маємо 4200 + гектарів орендованої землі. Продовжуємо збільшувати земельний банк за рахунок оформлення нових договорів. Якщо карту відкриєте, то наше господарство на березі моря. Тут і острів Березань, і Кінбурнська коса. І поля теж до моря виходять. Ґрунти у нас мали б бути темно-каштанові, але до таких не дотягують. Як показав останній аналіз у них гумус становить лише 0,6-0,8%, тобто до 1%. З 3200 га ще радгоспної землі більше 600 га – це колишні виноградники та пасовища, які є малопродуктивними землями. Наприклад, під колишніми виноградниками, коли у 1980-х роках проводили плантажну оранку на глибину більше 50 см, ґрунт перевертався, тому все, що зверху – це, фактично, глина. І за 30 років, що перегнивало під виноградниками, то і весь гумус. А на ріллі родючий шар становить 25-30 см.

? Яку систему обробітку ґрунту практикуєте?

– Ще з 2021 року на полях відмовилися від оранки і перейшли на рихлення та на прямі посіви. До речі, цієї весни вперше 60 га соняшника будемо сіяти по нулю, тобто прямим посівом, а на 20 га після оранки посіємо соняшник за класичною технологією. Будемо порівнювати, де краща врожайність. На жаль, останніми роками соняшник взагалі не виправдовує сподівання.

____________________

Нині чистий пар економічно невигідний у зв’язку з податковим навантаженням, а ярі культури взагалі переходять у розряд страхових культур

____________________

? На сьогодні переважно орієнтуєтесь на озимі культури?

– Для розвиту рослинництва потрібні сприятливі ґрунтово-кліматичні умови. У нашому регіоні не лише ґрунти непродуктивні, але й середньорічні опади становлять 220-250 мм за рік. Крім того, переважно це не розтягнуті опади у часі, а літні малопродуктивні зливи, які змивають усе. Інколи може 50 мм вилити відразу, а потім півроку жодного дощу. І таке буває. Через те, що в нас такі екстремальні ґрунтово-кліматичні умови, то поступово відмовляємося від ярих культур, які ще 10-15 років тому займали більше 30% посівних площ. Також раніше у господарстві більше 20% землі парувало. В останні роки чистий пар економічно невигідний у зв’язку з податковим навантаженням, а ярі культури взагалі переходять у розряд страхових культур.

? Скільки зараз у господарстві орієнтовно озимих культур? І яку площу залишаєте для ярих?

– На сьогодні 3800 га вже під озимими культурами. У цьому році восени посіяли ріпак, пшеницю, ячмінь та озимий горох. Близько 400 га залишилось ще на весну. Плануємо посіяти 300 га льону, 80 га соняшнику, і ще якісь страхові культури, на кшталт проса або сорго.

____________________

На відміну від ярого гороху, якому ще треба волога, щоб прорости, то озимий – вже на низькому старті

____________________

? Цікаво дізнатися більше про озимий горох

– Потроху відмовляємося від ярого гороху, хоча його врожайність і вища. За хороших умов може бути 35 ц/га, а може – й 3 ц/га. Все залежить від весняної погоди (волога, заморозки, високі температури). У господарстві ярий горох стає страховою культурою. Натомість озимий – стабільно дасть 15-17 ц/га і не менше. Зазвичай озимий горох висіваємо після 10 листопада, і вже у грудні отримуємо сходи. Поступово коренева система наростає, бульбочкові бактерії працюють. І коли приходить весна, то він швидко відновлює вегетацію, на відміну від ярого гороху, якому ще треба достатньо вологи, щоб набухнути, прорости, сформувати кореневу систему. Озимий горох вже на низькому старті, має корені, тільки потепліло й пішла вегетативна маса вверх. У нього й період формування врожаю припадає трохи раніше, ніж у ярого. Намагаємося ранні сорти завжди сіяти. Раніше у нас було тваринництво, вивозили перегній, було якесь добриво. Нині тваринництва немає, а добрива дорогі. Натомість горох – це найкращий попередник для інших культур. Завжди пшеницю після нього сіємо. Спочатку вводили озимий горох на заміну парам. Поступово, вивчивши технологію, нюанси різні, вже отримуємо не тільки гарного попередника, а ще й стабільний дохід. У цьому році було 350 га гороху, тобто вийшли на нормальні об’єми.

____________________

Цінова політика на олійний льон вища, ніж у соняшника, а затратна частина вирощування значно менша

____________________

? Які ще культури мають гарну врожайність і гарантують стабільний прибуток для господарства?

– Вже років п’ять як відкрили для себе олійний льон. Сіємо його на 300 + га ще на початку березня, бо це теж гарний попередник для пшениці. Він чудово себе почуває в наших умовах. Навіть у посушливий рік стабільно 9-10 ц/га насіння можна зібрати. Культура майже не хворіє і шкідників немає. Потрібен лише гербіцидний захист, щоб ліквідувати бур’яни. І більше льону нічого не робимо. З нашою літньою спекою навіть десикацію не проводимо, і збираємо сухий та чистий десь в кінці липня чи на початку серпня. У цьому році була ціна 32-33 тис. за тонну. Натомість соняшник з нашими урожайностями, останніми роками майже невигідний. Цінова політика на олійний льон вища, ніж у соняшника, а затратна частина вирощування значно менша. Головне, що й вологи для нього треба в 2 рази менше.

? Коли у господарстві починаєте збирати врожай?

– Взагалі жнива у нас розпочинаються завжди з озимового ячменя. З року в рік до 20-го червня обов'язково вже його молотимо. Останні роки починаємо ще раніше до 10 червня. Ось ячмінь – це моя улюблена культура, якою займаюся багато років. Ми завжди сіємо озимий, бо ярий – це теж лотерея. Буває рік ярого ячменя, як минулий, коли він зміг вистрелити. А буває таке, що 10-12 ц/га і не більше. Натомість озимий постійно дає від 30 до 50 ц/га. Ячмінь і до війни виручав суттєво і зараз не підводить.

____________________

Озимий ячмінь – це перша культура, яка дає живі гроші та ресурс на подальші жнива

____________________

? Що ще допомагає господарству триматися?

– Плюси, що господарство розташоване близько до портів – лише 50 км, тобто логістика дешевша. І ще починаємо жнивувати перші, тому порти ще не забиті, транспорту вільного багато. Ціна на перший ячмінь гарна. Потім, коли інші аграрії збирають урожай, то ціни вже падають. Раніше починаємо косити і відразу здаємо, бо ячмінь культура, яку не зберігаємо. Нам ще ракетою наприкінці 2022 року розбило склад, то приміщень для зберігання продукції не вистачає. У нашому господарстві ячмінь – це перша культура, яка дає живі гроші та ресурс на подальші жнива.

? Розкажіть про перший рік війни.

– Проблема була в тому, що зупинилися порти. Офіційних продажів не було ніяких. Працювали лише порти Дунаю, але від нас це 450-500 км. Тоді ціна на пшеницю, ячмінь була 70 дол. за тонну. Для порівняння зараз – це до 200 дол. Але ми продавали, якщо з’являвся покупець, бо не було де зберігати. Восени відкрили трохи Одеські порти, то ціна дещо піднялася. А ще у перший рік війни ракета прилетіла в склад на 1600 м² зберігання і повністю зруйнувала його. Там лежав товарний горох. Через півроку частина збитого шахеда прилетіла в офіс. На полях багато вирв від усього, що літає над нами. Але ще Бог милував у порівнянні з тими людьми, які живуть реально десь на лінії розмежування.

? У цьому році вперше взяли участь у програмі МетеоЗахист від компанії «Сингента» і страхової «ІНГО». Які маєте враження?

– Дійсно, участь у програмі трохи компенсувала збитки, які ми отримали на соняшнику. У сільському господарстві будь-яка копійка не завадить. І тут, коли нам 230 тис. гривень повернулося, то, звісно, це дуже приємно. Якби чітко знали, як працює механізм цієї програми, то переважно використовували б препарати від «Сингента», щоб отримати більше витрат, і відповідно, компенсації. Тепер ми вже навчені трохи. У наступному році будемо активніші. Вони ж не тільки за соняшник компенсують, але й за пшеницю, ріпак, кукурудзу. Якби насіння протруювали препаратом від «Сингента», потім вносили їхні фунгіциди та інсектициди, то відповідно й компенсація була б прямо пропорційна витратам. 

? Кошти повертаються у тому випадку, якщо настає страховий випадок?

– Компанія «Сингента» має свою аналітичну систему, тому разом із страховою «ІНГО» моніторять ситуацію, аналізують кількість опадів, температурні режими повітря, ґрунту тощо. У них є критерії, коли настає страховий випадок. Скажімо, якщо температура повітря протягом кількох діб у фіксований період для цвітіння та наливу зерна була критично високою, то автоматично буде нарахована відшкодування. Наприклад, у липні ми мали температурні максимуми. І за кожен день такої критичної температури вони нараховують цю компенсацію. Якщо ж такий страховий випадок не настане, то нічого не компенсують.

? Чи будете продовжувати у наступному році брати участь у цій програмі?

– Поки плануємо посіяти лише 80 га соняшника. Якщо ж буде гарна зимова волога, то збільшимо посіви, обов’язково закупимо насіння від «Сингента». У нинішніх умовах всі насіннєві компанії – це передова генетика, тому плюс-мінус однакова якість насіння та цінова політика. Коли ж хтось пропонує певну компенсацію, то як директор господарства робитиму вибір на користь тієї компанії, що гарантує якусь подушку безпеки. Наприклад, гібриди соняшника «Сингента» себе непогано зарекомендували у нашому господарстві, і олійність у них хороша, тому знову зроблю вибір на їхню користь. Спочатку переживемо зиму, а потім будемо весною приймати остаточне рішення.

____________________

За рік сплачуємо з понад 4 тисяч гектарів землі до 7 мільйонів гривень різних податків

____________________

? Пане Володимире, які підсумки цього року та плани на майбутнє?

– Чесно працювємо, платимо податки, тому оптимістично налаштовані. На сьогодні підприємство ПрАТ «Прикордонник» – це один з найбільших платників податків у районі. За рік сплачуємо з понад 4 тисяч гектарів землі до 7 мільйонів гривень різних податків. Просто мій батько, який створив наше господарство, навчив мене чесно працювати. Я виріс у цьому селі, тут живе моя сім’я, навчаються діти. До речі, мама 30 років була директором нашої школи. Вже третій рік як моя дружина теж працює директором школи. Ми тут свої.

 Зараз у господарстві офіційно працевлаштовані 40 співробітників та отримують високі заробітні плати. У нашому селі є дитячий садочок, школа, медична амбулаторія, аптека і клуб, яким також фінансово допомагаємо. Своїм пайовикам платимо вчасно орендну плату. Не забуваємо допомагати й нашим хлопцям на передовій. На сьогодні вже 7 одиниць техніки офіційно передали на потреби ЗСУ. Зараз я паралельно є депутатом від Коблівської територіальної громади, тому переживаю і за громаду, і за країну. Переконаний, коли хочемо налагодити життя у державі, то найкраще починати із себе. Якщо воюємо із ворогом, то треба всім стояти разом, а не жити за принципом «моя хата скраю». Ніколи не забуваємо про працівників та пенсіонерів, намагаємося завжди порадувати їх на свята подарунками. Як казав мій батько: «Бог дає нам, то треба і з людьми ділитися»!

Дякую, пане Володимире, за цікаву і змістовну розповідь, а ще більше – за Вашу діяльність як директора ПрАТ «Прикордонник».