Збираємо врожай без втрат

Навіщо німецькі чи голландські фермери купують по два комбайни на свої пару сотень гектарів? Чому виробники комбайнів наполегливо рекомендують разом із машиною купувати пов­ний комплект жниварок? Чому в усьому світі, в тому числі в Україні, поширюється тенденція використовувати спеціальні бункери-перевантажувачі? Відповідь на ці запитання очевидна: справжній фінансовий результат для господарства забезпечує не той урожай, який вдалося виростити, а той, що ретельно зібрали та засипали на зберігання.

Без перебільшення, боляче дивитися на стерню, рясно вкриту бобами сої, соняшниковими кошиками чи осипаним пшеничним зерном. Це втрачений хліб, а для фермера — ще й недо­отриманий прибуток, що призводить до зниження темпів розвитку господарства.

Причин такого невеселого стану речей декілька, окрім несприятливого збігу погодних умов. Перша — банальна нестача технічних засобів, щоб зібрати врожай, передусім комбайнів. Друга — неправильні налаштування техніки. І нарешті третя — застосування непрофільних жниварок для роботи з конкретною культурою.

Найпоширеніша помилка: соняшник збирають за допомогою «універсальних» кукурудзяних жниварок.

Читайте також: Чи можна зібрати ріпак без втрат

Свого часу ми збирали соняшник саме кукурудзяними жниварками зі спеціальними приставками. Чому так? Помилково вважали, що так буде вигідніше: не потрібно витрачати гроші на жниварки для соняшнику… Що отримали в результаті? По-перше, значний відсоток втрат під час збирання — не менше ніж 10–15% урожаю. По-друге, перевитрату пального, бо кукурудзяна жниварка перемелює стебло повністю, тоді як соняшникова акуратно зрізує кошик. При цьому витрати на пальне менші відсотків на 25. І, по-третє, кукурудзяною жниваркою ми збирали соняшник зі швидкістю 4 км/год, а профільна жниварка дає змогу працювати удвічі швидше, — розповів головний інженер великого господарства з Ічнянського району Чернігівської області.

Подібні ідеї з «економією» на придбанні спеціальних соняшникових жниварок виникають найчастіше тому, що, в принципі, зібрати врожай «квітки сонця» кукурудзяною жниваркою можна, якщо працювати на знижених обертах. Можна, однак, як ми вже говорили, з підвищеною витратою пального, зниженою швидкістю збирання й істотними втратами, що можуть сягати до 30% врожаю. Разом з тим вартість жниварки для збирання соняшнику не захмарна і зазвичай окуповується на площі 200–300 гектарів. Проста арифметика: ми не втрачаємо на кожному гектарі лише 1 центнер. На 10 га — відповідно, 1 тонну соняшнику. 100 гектарів соняшнику — 10 тонн додатково зібраного врожаю. Множимо на вартість 1 тонни — і можна придбавати спеціалізовану жниварку.

Схожою є ситуація зі збиранням сої спеціальними жниварками. Найнижчий ярус бобів на рослинах цієї культури часто залягає на висоті до 10 см від поверхні ґрунту. Налаштувати традиційну жниварку, аби підбирала ці боби, дуже складно. Та й ризиковано, позаяк вона або братиме вище, лишаючи частину врожаю, або зачіпатиме землю, забруднюючи збіжжя та пошкоджуючи пристрій. А недобір бобів з нижнього ярусу за врожайності сої 25 ц/га зумовлює втрати до 200 кілограмів сої на 1 гектар.

Відповідно, потрібно мати на увазі дві речі. Перша — застосовувати відомі гнучкі флексі-жниварки, а на невеликих площах — гнучкі пристосування до звичайних жниварок. Друга — ретельно й точно налаштовувати техніку перед збиранням сої.

Саме неправильні налаштування часто зумовлюють істотні втрати зерна або його травмування. Особливу увагу потрібно звертати й власне на комбайни, а саме, застосовувати правильні решета тощо. Тут дуже легко припуститися помилки. Неодноразово доводилося бути свідком того, як нібито підготовлені й сто разів налаштовані комбайни на демонстраційних показах викидали із себе… цілі чи потрощені качани кукурудзи!

До вже згадуваного європейського досвіду придбавати достатню кількість комбайнів додамо не менш показовий вітчизняний досвід. Одне з невеликих господарств на Черкащині (лише трохи більше ніж 700 га!) має у своєму арсеналі два сучасних комбайни середньої потужності. При цьому вони не працюють на послуги, а зорієнтовані прискорено зібрати врожай у потрібний момент. Ту ж таки схильну до осипання пшеницю треба зібрати буквально впродовж двох днів. Сою і кукурудзу — в момент, коли ці культури мають оптимальну вологість. При цьому весь урожай знімають без поспіху, до єдиної зернини. Інтенсивна технологія і рекордні для регіону врожаї дають змогу заробляти кошти, яких вистачить, щоб регулярно поповнювати технічний арсенал господарства сучасною технікою закордонного виробництва. Оце і є фінальна фаза реалізації потенціалу посівного матеріалу сільськогосподарських культур: вчасно зібрати 100 відсотків урожаю, який здебільшого не потрібно додатково сушити.

Налагодити таку безпрограшну і фінансово виправдану схему простіше на невеликих площах. Інша справа, коли майже одночасно потрібно зібрати по декілька тисяч гектарів кукурудзи, сої та соняшнику. У такому разі небагато господарств об’єктивно мають змогу утримувати належний парк зернозбиральних машин. Навіть якщо так, доводиться розв’язувати низку супутніх логістичних та інфраструктурних проблем. Потрібна відповідна кількість зерновозів із кваліфікованими водіями, потужності для приймання зерна, зерносушильні комплекси тощо. Впоратися з цим із фінансового та почасти з організаційного боку дуже непросто, особливо коли настають несприятливі погодні умови. Тому не дивно, що щороку до «білих мух», а то й до «пролісків» залишаються в полі незібраними чималі площі кукурудзи, а часом — і сої та соняшнику.

Можна укладати угоди зі спеціалізованими компаніями, що надають послуги зі збирання і транспортування врожаю, однак це не завжди можливо і зчаста недоцільно за фінансами.

Що робити? Вочевидь, якщо дають змогу агрофон і сівозміна, заздалегідь планувати дозрівання пізніх культур так, аби можна було збирати їх поетапно. Себто, відповідно добирати сорти і гібриди і планувати строки їх сівби. Зробити це набагато простіше, коли ставку роблять на одну-дві ярі культури, а не на декілька. Дійсно, дуже важко організувати приблизно одночасне збирання і кукурудзи, і соняшнику, і сої та ще й цукрових буряків на додачу…

Читайте також: Солома, післяжнивні рештки та сидерати — елементи біологізації агротехнологій

Разом з тим дедалі більшого значення набуває оптимізація власне процесу збирання. А це передбачає ключовий принцип: комбайни не мають простоювати! Для цього вважаємо ефективним використовувати спеціальні бункери-перевантажувачі зерна, що здатні вміщати по 2–3, а то й 4 бункери зернозбирального комбайна. Завдяки цьому комбайни не гають часу на під’їзди до краю поля (економія — 20–25% робочого часу зернозбиральних машин) і не зупиняються через нестачу автомобілів-зерновозів. Свого часу такі бункери-накопичувачі відмінно себе зарекомендували на неозорих полях Північної Америки і тепер ефективно працюють в Україні. Так само важливо мати під час жнив бодай один-два додаткових автомобілі-зерновози.

Та не менш важливо створювати належну інфраструктуру для приймання і доробки зерна у господарстві. Достатньо подивитися на безкраї черги заповнених вантажівок біля регіональних елеваторів, аби пересвідчитися, що бодай половину зібраного зерна краще досушити і зберігати вдома. Ту ж таки кукурудзу бажано спрямувати на доробку буквально за лічені години після того, як її привезли на тік. Тому доцільно встановити додаткові сушарки, щоб істотно підвищити продуктивність збирання врожаю і знизити собівартість вирощування культури (передусім кукурудзи, надто, якщо є загроза, що збирати її доведеться у березні!). Тут діють прості арифметичні правила — ліпше сушити в листопаді кукурудзу з вологістю 25%, аніж у березні — з вологістю 35%…

Тож ідеться не лише про потребу певних фінансових вливань, щоб підвищити ефективність збирання врожаю, а й про оптимізацію організаційних процесів. Умовно кажучи, краще вчасно зібрати 100 ц/га більш-менш сухої кукурудзи, витративши менші кошти на її вирощування, аніж 130 ц/га — із вологістю на 10% вищою та вищими інвестиціями у кожен гектар. Розв’яжемо організаційну проблему — з’являться додаткові кошти. Тоді можна буде налагодити таку саму ефективну схему, аби адекватно поводитися хоч із 200 ц/га, які наші аграрії точно колись збиратимуть.

Ігор Павлюк