Чому покупців стає менше, а органічних угідь у світі — більше

Незважаючи на виклики, органічне землеробство зберігає свій потенціал. 2025 року цей сектор є одним із найперспективніших у глобальному АПК, але його успіх залежить не лише від технологічних злетів, а й від адаптації до приземлених економічних реалій. А вони інколи відверто дивують

Родзинка агросектору

У сучасному світі, особливо в розвинутих країнах, де питання екології, здоров’я й збалансованої економіки набувають усе більшої актуальності, органічне землеробство посідає чільне місце в стратегіях розвитку аграрного сектору. Воно вже давно стало символом сталого розвитку, поєднуючи екологічну стабільність, економічну вигоду й соціальну відповідальність. Відмова від хімікатів, збереження ґрунтів, підтримання біорізноманіття — усе це є невіддільними елементами органічного підходу до ведення господарства. Водночас його характеризує ще один суперечливий феномен: попит на органічну продукцію знижується, а площі органічних угідь збільшуються.

Органічний парадокс

Здавалося б, зниження попиту мало призвести до скорочення виробництва. Однак статистика свідчить про інше. За даними Міжнародної федерації органічного сільського господарства (IFOAM) за 2024 рік, 2023 року площа органічних угідь у світі досягла 98,7 млн гектарів, що становить 2,1% загальної площі сільськогосподарських земель. А кількість органічних фермерів збільшилась до 3,7 млн проти 3,4 млн 2022 року.

Це збільшення пояснюється кількома чинниками. Державні субсидії, зокрема в рамках європейської «Зеленої угоди» (Green Deal), мотивують фермерів переходити на органічні методи. Підвищується також експортний попит, особливо з боку ЄС і країн Азії. Крім того, дедалі більше виробників усвідомлюють екологічну важливість органічного землеробства, що сприяє розширенню сектору навіть за умов низького внутрішнього споживання.

Органічне землеробство розвивається по-різному в різних частинах світу. У Європі, де частка органічних угідь у таких країнах, як Австрія, Італія та Швеція, сягає 15–25%, сектор демонструє стабільне зростання. Згідно з даними FiBL, представленими на Biofach 2025, 2023 року площа органічних земель у ЄС досягла 17,7 млн гектарів. Це становить небагато не мало, а 10,9% загальних сільгоспугідь. Лідерами є Іспанія (3,0 млн га), Франція (2,8 млн га) та Італія (2,5 млн га). А ритейл-продажі органічної продукції у ЄС збільшились на 3,6%, підтверджуючи стійкий інтерес європейців до цього сектору.

Україна в тренді

Що парадоксально — в нашій країні з дієвою державною підтримкою традиційно сутужно. І з роздрібними продажами в часи воєнного лихоліття теж. Між тим органічне землеробство парадоксальним чином розвивається в руслі світових тенденцій. Так, за даними FiBL, 2023 року сертифіковані органічні площі в Україні становили 471 176 га.
А згідно зі звітом Organicinfo, наприкінці 2024 року кількість зареєстрованих операторів збільшилась до 259, що на 146 більше, ніж роком раніше. Експорт вирощеної продукції, попри логістичні обмеження, теж розвивається. Наразі Україна входить до п’яти найбільших постачальників органічної продукції у ЄС. Експерти наголошують, що можливість виходу на преміальний, тобто досить платоспроможний європейський ринок, є одним із чільних рушіїв органічного розвою в країні.

Ціновий бар’єр

Так, головною перешкодою для поширення органічних продуктів є їхня висока вартість. Дослідження, проведені у 2023–2025 роках, зокрема звіт LendingTree за 2024 рік, показують, що в США органічна продукція в середньому на 53% дорожча за традиційні аналоги. Цей розрив дедалі збільшується через інфляцію, яка звужує фінансові можливості споживачів. Наприклад, звичайний салат Айсберг коштує 1,21 дол., тоді як органічний — 3,38, що на 179% більше. Брюссельська капуста традиційного виробництва продається за 2,20 дол. за фунт, а органічна — за 4,99, перевищуючи ціну на 126%.

Метт Шульц, головний аналітик LendingTree, зазначає: «Інфляція робить усе дорожчим, а переплата за органічні продукти, яка часто перевищує 50%, стає непосильною для багатьох». Окрім цін споживачі скаржаться на обмежений асортимент, сезонність поставок і недостатню прозорість сертифікації, що підриває довіру до органічної продукції.

Аналітики зазначають, що споживацькі вподобання також впливають на органічний ринок. Молодші покоління, наприклад, частіше обирають органічні продукти, але їхні покупки обмежено бюджетом. Водночас підвищується попит на локальні фермерські продукти, які не завжди мають органічний сертифікат, але сприймаються як екологічно чисті. Цей тренд створює конкуренцію сертифікованій органіці й підкреслює потребу в доступнішій ціновій політиці.

Фермери не винні

Виробництво органічної продукції потребує значних зусиль і ресурсів, що пояснює її високу собівартість. Насамперед фермери відмовляються від синтетичних добрив і пестицидів, що знижує врожайність. Але органічне виробництво — це не просто відмова від агрохімікатів, а комплексний процес, що передбачає використання альтернативних, часто більш трудомістких технологій. Органічні фермери змушені враховувати екосистему, боротися з бур’янами й шкідниками без «хімії», підтримувати родючість ґрунту природними способами.

Власне, органічні стандарти передбачають складніші технології та глибокі знання, що підвищує витрати на робочу силу. По-третє, процес сертифікації є тривалим і дорогим, додаючи фінансове навантаження на виробників. У результаті формується так звана цінова премія — суттєве перевищення ціни органічної продукції над традиційними.

Органічні кроки

Органічне землеробство є одним із найдинамічніших і водночас найсуперечливіших напрямів глобального АПК. Висока екологічна цінність зустрічається з низькою економічною доступністю. Тобто органічний парадокс відображає дисбаланс між високою вартістю виробництва й обмеженою купівельною спроможністю споживачів. І для подолання дисбалансу між пропозицією та попитом, як наголошують експерти, потрібні комплексні дії:

• Зменшення вартості виробництва через інновації. Технології точного землеробства (дрони, сенсори) та розвиток методів біологічного контролю шкідників поступово знижують собівартість отриманої продукції. Ефективності господарювання сприяє також навчання фермерів, опанування сучасними підходами ведення органічного землеробства;
• Масштабна та прозора комунікація з покупцем щодо сертифікації та її значення, користі для здоров’я та тривалих переваг споживання органічних продуктів;
• Широка підтримка держави у вигляді субсидій, пільг і просвітницьких кампаній на національному рівні;
• Розвиток внутрішнього ринку, особливо в країнах, що експортують органіку.

Стосовно України, всі названі вище рішення в найближчій перспективі є малодоступними. Якщо не брати до уваги екологічну свідомість, мабуть, головним чинником парадоксально потужного розвитку органічного руху є доступ на преміальні ринки. Заняття своєї ніші в цьому експортноорієнтованому сегменті агровиробництва — це як мета, так, фактично, і умова успішної роботи більшості господарств у цій сфері.

Степан Коцький