Основні профілактичні заходи та механічний контроль осоту польового

Унаслідок воєнних дій на території України великі площі земельних угідь або зовсім не обробляють, або це робиться недостатньо. Відтак забур’яненість таких полів стрімко зростає. За оцінками фахівців із широкого переліку бур’янів найбільшу небезпеку може становити осот рожевий. І для досягнення доброго та сталого результату методи його контролю треба проводити в комплексі

Коренепаростковий ефект

Існує кілька видів цього бур’яну із сімейства складноцвітих. Осот рожевий / польовий (Cirsium arvense) у природних умовах розвивається як дворічна рослина. А на способи його контролю за вирощування сільськогосподарських культур бур’ян реагує посиленим розвитком коренів і пагонів. За їх допомогою осот рожевий також може розмножуватися — на другий рік його коренева система може сягати вже до 4–5 м. І за спроби викорінення слід урахувати, що навіть із маленьких залишків цього коренепаросткового бур’яну може утворюватися життєздатний пагін.

Парашутний десант

Та основна небезпека осоту рожевого полягає в його вкрай високому рівні розмноження насінням. Один кущ бур’яну заввишки до 2 м дає за рік до 6 тис. маленьких насінин. Тож тільки на одному гектарі поля, засміченому осотом рожевим, можуть бути мільйони і мільйони насінин, які не втрачають схожості до 20 років. Також насіння осоту легко розлітається у вигляді пуху, своєрідних насіннєвих парашутиків на величезну відстань.

Чинники ризику

Окрім запустіння полів через воєнне лихоліття існує ще низка причин для появи осоту рожевого. Серед них, зокрема, виділяють такі чинники:

• збільшення кількості господарств, які обходяться малим поголів’ям худоби або зовсім її не тримають, а також практикують сівозміну з акцентом на зернових культурах;
• зменшення площ під багаторічними злаково-конюшиновими або люцерновими покривними культурами, які становлять конкуренцію осоту;
• частіше використання короткостеблових сортів зернових і слабо конкурентоспроможних культур;
• неправильне післязбиральне господарювання на полях і прилеглих землях, що сприяє збереженню насіння бур’яну та його поширенню;
• зрідження або незадовільний стан стеблостою в результаті зараження шкідниками чи хворобами, недостатньої кількості поживних речовин, що сприяє поширенню й розвитку осоту.

Багаті ґрунти

Осот рожевий росте майже на всіх типах ґрунтів, але найкраще розвивається на багатих поживними речовинами ґрунтах із хорошим вологозабезпеченням. На легких ґрунтах і в посушливих умовах цей бур’ян з’являється рідше. Проте слід урахувати, що на засміченому полі він буде становити вкрай серйозну конкуренцію в доступі до і так обмежених запасів вологи культурним рослинам. У будь-якому разі осот рожевий стає все серйознішою проблемою, особливо за органічного землеробства, оскільки там ґрунти зазвичай мають вищий уміст органічних поживних речовин.

Пестицидне обмеження

Також у цьому разі слід урахувати обмеження на використання пестицидів. Так, хімічний метод боротьби з осотом рожевим уважається найефективнішим. Однак навіть він не дає повної гарантії успішного контролю. Скажімо, якщо бур’ян розмножується не з насінини, а з пагона, то навіть гліфосат не здатен його повністю знищити. До того ж популяція осоту може набувати певної резистентності до пестицидів, що ускладнює подальші агрозаходи.

Тож навіть за традиційного землеробства та широкого застосування гербіцидів варто дотримуватися комплексного підходу до контролю цього злісного бур’яну. Якісно та вчасно проведені профілактичні заходи, оперативні агрозаходи при появі осоту рожевого допоможуть уникнути значних проблем і необхідності проведення інтенсивних заходів боротьби.

Комплексний підхід

Чимало агрономів недооцінюють конкурентоспроможність осоту рожевого та можливі економічні наслідки зараження цим бур’яном. І одного-єдиного ефективного засобу для контролю цього бур’яну не існує. Особливо це стосується органічного землеробства з відповідними обмеженнями на застосування пестицидів. Тільки за допомогою комплексних заходів боротьби, які містять профілактичні заходи, сільськогосподарські практики та механічні методи, можна розраховувати на прийнятний результат. Загалом система заходів для контролю осоту націлена, в першу чергу, на профілактику та виснаження кореневої системи бур’яну в разі його поширення.

Профілактичні заходи

Слід урахувати, як тільки рослини осоту вкорінюються, вони погано піддаються механічному видаленню. Запаси поживних речовин у коренях дозволяють рослинам витримувати кілька років механічної обробки. Таким чином, профілактичні заходи й оперативне втручання за появи осоту мають вирішальне значення для запобігання поширення цього бур’яну. Відправна точка для ефективної боротьби з осотом — це весна, коли в коренях низький рівень запасів поживних речовин. У цей період осот найбільш чутливо реагує на механічні дії.

Найефективніше — проводити профілактику першої колонізації поля осотом рожевим за рахунок культур, що конкурують із ним за світло, поживні речовини й воду. Високорослі й досить щільні культури (соняшник, кукурудза, довгостеблові злаки, ріпак, люцерна тощо) можуть стримувати розповсюдження осоту.

Розпушення та лущення

На ранніх стадіях розвитку пагонів бур’яну дуже ефективні розпушування й лущення ґрунту. Пагони, які проростають в основному з кінця квітня по червень, у віці до 6 тижнів дуже чутливі до механічних впливів і затінення ранніми (озимими) культурами.

На відміну від рослин, які розвиваються з насіння, пагони осоту, що проростають зі шматочків коренів за зростання до 10 см і більше можуть бути ослаблені тільки повторними механічними заходами контролю. Проте такі заходи набагато ефективніші навесні, ніж восени, коли осот уже накопичить велику кількість поживних речовин у коренях для повторного проростання навесні.

Діяти завчасно

Для ефективної профілактики поширення осоту рожевого рекомендується:

• Зважено планувати обробіток ґрунту та механічні заходи боротьби з бур’янами навесні в рамках сівозміни;
• Не вирощувати слабоконкурентні культури (сою, зерновий горох, цукрові буряки, овочі, короткостеблові злаки) більше двох років поспіль на полі;
• Вирощувати злакові культури, які ростуть густо або високо. Віддавати перевагу таким сортам, що ростуть відносно високо навіть на ґрунтах із низьким умістом поживних речовин;
• Обробляти стерню перед оранкою, щоб найефективніше пошкодити старі та молоді пагони осоту й тим самим успішно вичерпати запаси поживних речовин у коренях;
• На сухих ґрунтах не допускати ущільнення ґрунту за допомоги розпушення. Після розпушування бажано сіяти культуру, що глибоко вкорінюється і швидко зростає, наприклад, соняшник чи люцерну;
• Скошувати або зрізати суцвіття на крайових смугах і прилеглих ділянках до утворення насіння осоту.

Посилений контроль

За значного поширення осоту рожевого рекомендується інтенсивний механічний контроль за допомогою розпушування. Після збирання зернових культур слід провести обробку стерні лущильником або плоскорізом. Коли відрослі пагони осоту досягнуть заввишки 8–10 см, потрібно виконати ще 2–3 обробки стерні культиватором із крильчатими лемешами, збільшуючи глибину обробітку з кожним робочим кроком. Однак цей метод належним чином спрацює тільки за досить посушливих умов. За вологої погоди це може призвести до протилежного результату — сприяти поширенню осоту внаслідок повторного проростання незасохлих пагонів.

За органічного землеробства також рекомендується після інтенсивної механічної обробки посіяти щільно зростаючі багаторічні культури, які швидко вегетують. Це створить значну конкуренцію осоту за поживні речовини та вологу. Бур’ян буде пригніченим з кінця червня до початку серпня — критичний період для поповнення запасів у коренях. Таким чином створюються несприятливі умови для його збереження та поширення.

Іван Кандул