Кормозбиральні велетні

Частину коштів на заготівлі кормів буде зекономлено завдяки якісній підготовці сільськогосподарської техніки до робіт

Перед збиранням урожаю сільськогосподарських культур налаштування техніки на роботу є відповідальним процесом, якість якого залежить від технологічних процесів в господарстві і організації роботи збиральних машин. За неякісного налагодження чи неналежного стану агрегатів може втрачатись до 25–30% урожаю, за порушення технології — 10–15%, неналежної організації — до 27%. Ці відсотки показано «із запасом непоінформованості», що спостерігається в окремих українських господарствах. Наші спостереження аж ніяк не анулюють агротехнічні вимоги до збирання сільгоспкультур. Вони, швидше, адаптують їх до сучасних технологій і виокремлюють ресурсоощадні шляхи в рослинництві. Сьогодні зосереджуємося на заготівлі кормів для тваринництва.

Чітке виконання технологічних операцій відповідно до агротехнічних вимог не має приспати пильність інженерів холдингів і фермерів до перелічених нижче деталей:

• Правильний вибір комплексу сільгоспмашин, який дозволяє заготовляти різні види кормів (зелений корм, сінаж, силос, сінну різку). Вартість купівлі та ціна якісного утримання «залізних коней» свідчать, що економічно не доцільно тримати на балансі силосозбиральну техніку зі значним запасом продуктивності. Практично підтверджено, що продуктивність машини для збирання зеленого корму 13,5–15,5 т/год є достатньою для забезпечення вчасної годівлі 400 голів великої рогатої худоби;

• Для інтенсивнішого завантаження тракторів у літній період доцільно використовувати причіпні кормозбиральні комбайни типу КРП-2 «РОСЬ-2», КПФ-2,4;

• З метою економії енергоносіїв за виготовлення трав’яного борошна або сінної різки підв’ялювати зелену масу максимально в польових умовах із подальшим штучним досушуванням на стаціонарі сховища;

• Для пришвидшення у 1,5–2,5 раза сушіння на полі використовувати косарки з плющильними пристроями чи кондиціонерами. Додаємо, що використовувати бильно-декові кондиціонери не рекомендується для бобових трав із метою запобігання втраті листя;

• У разі скошування косарками без кондиціювання сіно додатково перевертають чи зворушують граблями (варіант МТА: ПМЗ-8240+ГВ-3,4 «Ковельсільмаш»), чим досягається до 20% збільшення швидкості сушіння;

• Не рекомендується ворушити масу бобових трав вологістю меншою за 50%, а злакових — нижчою за 40% при скошуванні у розстил і нижче як 30% за скошування у валок через загрозу втрати листя, суцвіть і бутонів. За зниження вологості бобових від 60 до 30% ворушіння такої маси призводить до збільшення втрат у 6–7,5 раза;

• Укладати скошену зелену масу у валок доцільно на полях з урожайністю до 120 ц/га; на полях з більшою врожайністю — в розстил. Це підвищить швидкість її сушіння;

• В окремих випадках у разі недостатньої продуктивності прес-підбирачів у господарстві й негативних прогнозів погодних умов замінювати пресування сіна в тюки або рулони на підбір й ущільнення маси без в’язки з навантаженням у транспортні засоби. В разі неможливості відновлення працездатності машин, не втрачаючи часу, завантажувати не зв’язані тюки в причіп (варіант МТА: ПМЗ-8240+К454 або ПВ-6);

• Залежно від ступеня стиглості кукурудзи регулювати довжину різання. Для більш стиглих її слід зменшувати. Під час заготівлі пізнього силосу (у восковій стиглості зерна кукурудзи) кормозбиральний комбайн має бути укомплектованим пристроєм для плющення зерен із метою повнішого засвоєння тваринами поживних речовин;

• Для підвищення швидкості сушіння у 2,5–3 рази за сприятливих погодних умов скошування трав рекомендується проводити в ранні ранкові години (до 9:00) за принципом «Коси коса доки роса». У цьому разі поживність майбутнього корму в 1,5–2 раза більша, ніж у трави, скошеної після вказаної години;

• Узгоджувати за продуктивністю роботу збирального комплексу машин. Якість силосу залежатиме від швидкості його закладання у траншеї, отже, економія на продуктивності збирального комплексу негативно позначиться на майбутній продуктивності худоби в господарстві;

• Систематично в процесі роботи заточувати різальні кромки ножів і протирізальних пластин й витримувати оптимальні зазори між ними. Так дотримуватиметься якість роботи й витрата пального не виходитиме за межі: затуплення різальних органів до 1 мм призводить до збільшення енергомісткості різання на 65–75%.

Анатолій Рубець, доцент
Василь Демещук, асистент
Білоцерківський національний аграрний університет
Дмитро Назаренко