Підвищення врожайності сільськогосподарської продукції

Одним із напрямів підвищення врожайності та якості сільськогосподарської продукції є впровадження у виробництво нових ефективних та екологічно безпечних регуляторів росту рослин, мікродобрив та мікробіологічних препаратів, які регулюють процеси життєдіяльності рослин і мобілізують потенційні можливості сільськогосподарських культур

Завдяки регуляторам росту й мікродобривам інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на цьому етапі відбувається з одночасним скороченням витрат на застосування агрохімікатів. Підвищити стійкість рослин до абіотичних стресорів і таким чином стабілізувати їх продуктивність можливо за застосування в агротехнологіях регуляторів росту рослин (РРР) антистресової дії. Регулятори росту рослин у сучасних технологіях вирощування мають бути невіддільним елементом, оскільки вони дають можливість цілеспрямовано регулювати найважливіші процеси рослинного організму, мобілізувати його потенційні можливості, закладені селекцією. В умовах нестійкого зволоження північного Степу застосування РРР для обробки насіння ячменю ярого перед сівбою сприяло підвищенню продуктивності культури на 0,12–0,54 т/га (3,1–13,8%), а за обприскування посівів — на 0,29–0,36 т/га (7,4–9,7%).

__________________

Брак мікроелементів для рослин може компенсуватися застосуванням мікродобрив. Для рослин мікроелементи ефективні у формі хелатів, які є доступними для рослин

__________________

Для нормального розвитку рослинний організм потребує крім макроелементів ще й мікроелементи. Мікроелементи мають важливе значення у живленні рослин, оскільки їх неможливо замінити чи зменшити негативний вплив їх відсутності іншими речовинами чи макроелементами. Такі мікроелементи, як мідь, марганець, молібден, кобальт, цинк, бор та інші підвищують активність ферментів у рослинах, входять до складу багатьох біологічно активних речовин, що впливають на використання рослинами поживних речовин із ґрунту. Брак мікроелементів для рослин може компенсуватися застосуванням мікродобрив. Для рослин мікроелементи ефективні у формі хелатів, які є доступними для рослин. Найефективнішими й економічно вигідними способами використання мікродобрив є обробка насіння і позакореневе підживлення вегетуючих рослин. Потрапляючи на поверхню листка, мікроелементи проникають у його тканини й вступають у біохімічні реакції обміну в рослині. Такий захід значно підвищує коефіцієнт використання мікроелементів і забезпечує рослини необхідною їх кількістю в період формування репродуктивних органів. Застосування в технології вирощування ячменю ярого хелатного мікродобрива Реаком сприяло підвищенню врожайності від 0,20 т/га (обробка насіння) до 0,40 т/га (обприскування посівів) або 5,1–10,2%.

Одним з елементів біологізації сучасного землеробства є використання біопрепаратів на основі ефективних штамів мікроорганізмів, які покращують азотне й фосфорне живлення культурних рослин. Крім того, мікробні препарати сприяють збільшенню чисельності мікроорганізмів окремих еколого-трофічних груп у ризосферному ґрунті, що опосередковано свідчить про метаболічні зміни. Застосування біопрепаратів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур сприяє підвищенню врожайності та якості продукції й дає змогу зменшити дози внесення мінеральних добрив і засобів захисту рослин. За інокуляції насіннєвого матеріалу біопрепаратами врожайність ячменю, порівнюючи з контролем (насіння оброблене водою), підвищувалась на 0,12–0,26 т/га (3,1–6,7%). Ефективність інокуляції насіння біопрепаратами за поєднання з РРР і мікродобривом залежало від особливостей їх комбінацій. Більший позитивний вплив на підвищення врожайності ячменю мало поєднання для обробки насіння й обприскування посівів у фазу кущіння фосформобілізаційного біопрепарату Поліміксобактерин із мікродобривом Реаком. Урожайність становила 4,50 і 4,51 т/га, що було більше проти інокульованого фону (4,16 т/га) на 0,34 і 0,35 т/га (8,2–8,4%), а до контролю (3,90 т/га) — 0,60 і 0,61 т/га (15,4–15,6%).

Використання регуляторів росту для обробки насіння ячменю ярого голозерного перед сівбою сприяло підвищенню врожайності на 0,20–0,39 т/га (6,4–12,2%), а за обприскування посівів — 0,32–0,35 т/га (10,0–10,9%). Застосування мікродобрива Реаком забезпечувало підвищення цього показника, порівнюючи з контролем (3,20 т/га), на 0,16–0,32 т/га, або 5,0–10,0%. Інокуляція насіння перед сівбою бактеріальними препаратами фосформобілізаційної та азотфіксувальної дії сприяло підвищенню врожайності на 0,08–0,22 т/га (2,5–6,9%), і вона становила 3,42; 3,41 та 3,28 т/га.

Приріст урожаю, порівнюючи з інокульованим варіантом, становить 0,22–0,32 т/га (6,4–9,4%). Застосування інокуляції насіння біопрепаратом Поліміксобактерин підвищення врожайності від застосування РРР і мікродобрива становило 0,12–0,23 т/га або 3,5–6,7% (обробка насіння) та 0,20–0,24 т/га або 5,8–7,0% (обприскування посівів).

__________________

Ярі зернові культури потрібно сіяти кондиційним насінням високих генерацій. Однорідне та вирівняне за розміром насіння забезпечує дружні сходи та рівновеликий розвиток рослин упродовж вегетації

__________________

Ярі зернові культури потрібно сіяти кондиційним насінням високих генерацій. Однорідне та вирівняне за розміром насіння забезпечує дружні сходи та рівновеликий розвиток рослин упродовж вегетації. Висока маса 1000 насінин забезпечує надійний запас поживних речовин за проростання та ефективний біо­логічний розвиток рослин.

Обов’язковим профілактичним заходом підготовки насіння до сівби є протруювання насіння, яке проводять одним із рекомендованих препаратів, що входить до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Через насіння передається багато небезпечних хвороб. Патогенний комплекс зерна містить десятки видів грибів і бактерій, серед яких значна частка належить збудникам гельмінтоспоріозної і фузаріозної кореневих гнилей, альтернаріозу, твердої й летучої сажок, снігової плісняви, плямистостей. Сівба непротруєного насіння веде до значного зниження врожаю культури. Важливим елементом захисту насіннєвого матеріалу є ретельний підбір протруйника для максимального захисту не лише насінини, а й ґрунту навколо неї. Такий захід дає змогу забезпечити захист культури від інфекційних хвороб на ранніх стадіях росту і розвитку рослин. Під час вибору протруйника насіння основними вимогами мають бути: висока ефективність контролю комплексу збудників хвороб і технологічність.

Протруйники за характером дії на патоген поділяють на контактні та системні. Перші не проникають усередину насіння, а діють на збудника хвороби під час безпосереднього контакту з ним. До цієї групи належать препарати на основі таких діючих речовин, як тирам, флудіоксоніл. Системні — проникають у тканини та судинну систему насінини й рухаються нею. Препарати системної або контактно-системної дії забезпечують захист як від внутрішньої, так і від поверхневої інфекцій, а впродовж періоду від появи сходів до фази кущення — проти внутрішньої та аерогенної інфекцій.

Для протруювання використовують препарати різних хімічних груп. Препарати на основі однієї діючої речовини мають незначний спектр дії, тому доцільно застосовувати комбіновані препарати. Слід ураховувати також спектр дії і біологічну ефективність препаратів для протруювання насіння. Більшість збудників містяться на поверхні насіння (спори твердої сажки), або міцелій заселяє зовнішню оболонку (види Fusarium, Hеlmmthosporшm). У цьому разі для знезараження насіння доцільно застосовувати контактні препарати на основі тираму або флудіоксонілу. Якщо міцелій грибів проникає в насінину, препарати контактної дії будуть недостатньо ефективними. Для контролю сажкових грибів ефективними є препарати на основі карбоксину і тираму, хоча розвиток фузаріозних кореневих гнилей вони контролюють гірше. Препарати на основі триазолів — диніконазол-М, дифеноконазол, тебуконазол, тріадименол, тритіконазол, ципроконазол, флутріафол, імазаліл — ефективні проти збудників твердої та летучої сажок, а також знижують ступінь інфікування та розвитку збудника борошнистої роси, особливо на ранніх стадіях розвитку рослин. Препарати на основі бензимідазолів (беноміл, карбендазим і тіабендазол) ефективні проти патогену снігової плісняви, проте менш ефективні проти сажкової інфекції. Завдяки тривалому періоду захисної дії препарати з класів бензимідазолів, триазолів і ціанопіролів (флудіоксоніл) високоефективні проти збудників фузаріозної і гельмінтоспоріозної етіології. Препарати триазольної групи (диніконазол-М, тебуконазол, тритіконазол) за умов недостатнього зволоження та високих температур під час сівби й проростання насіння можуть затримувати появу сходів. Тому насіння, протруєне такими препаратами, слід висівати на оптимальну глибину, або на 1–2 см менше від оптимальної. За таких самих умов використання препаратів на основі карбоксину і тираму буде ефективнішим. У виборі протруйника треба враховувати погодно-кліматичні умови.

Протруювати насіння можна як завчасно (за 2–3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб. Зменшувати норму витрати препарату недопустимо: зниження дози препарату на 10–15% призводить до значного зниження ефективності протруйника, а ефективність контролю окремих патогенів втрачається повністю. Натомість збільшення норми використання протруйника знижує схожість насіння внаслідок утворення аномальних проростків, які не здатні до подальшого розвитку, або їх повної загибелі, що особливо небезпечно для партій насіння з високим ступенем травмування. Для підвищення енергії проростання та польової схожості насіння, при протруєнні додавати РРР та мікродобрива.

__________________

Останніми роками внаслідок підвищення теплозабезпечення вегетаційного періоду та порушень технологій вирощування фітосанітарний стан посівів зернових культур значно погіршився

__________________

Останніми роками внаслідок підвищення теплозабезпечення вегетаційного періоду та порушень технологій вирощування фітосанітарний стан посівів зернових культур значно погіршився. Для захисту ярих зернових культур від хвороб потрібен комплексний підхід щодо розробки й проведення захисних заходів, що випливає із концепції «інтегрований захист ­ ослин». Хімічні засоби захисту рослин застосовують у найвідповідальніші етапи їхнього органогенезу, коли формуються основні елементи продуктивності, але з обов’язковим урахуванням економічного порогу шкідливості (ЕПШ). Сходам ярого ячменю відчутної шкоди завдають хлібні блішки, п’явиці, злакові мухи, особливо якщо квітень — травень із підвищеним тепловим режимом і недобором опадів. За чисельності шкідників вище ніж ЕПШ (хлібні блішки — 30–50 екз./м², п’явиці — 10–30 жуків/м², злакові мухи — 40–50 екз./100 помахів сачком) проводять обприскування крайових смуг або всього посіву інсектицидами. У фазу виходу в трубку пошкодження пагонів клопом-черепашкою під час заселення посівів спричиняє їх загибель. Пагони гинуть і від пошкодження їх злаковими мухами та стебловими блішками. В цей час у посівах ярого ячменю збільшується і чисельність личинок п’явиць (ЕПШ — 0,5–1,0 екз./стебло). У фазу молочної стиглості насіннєві посіви та посіви пивоварних сортів проти личинок клопа-черепашки обприскують інсектицидами, рекомендованими для фаз сходи — вихід у трубку (ЕПШ — 8–10 личинок/м²). На товарних посівах продовольчого чи фуражного призначення інсектициди проти личинок клопа-черепашки не застосовують.

Захист ранніх ярих колосових культур — важливий елемент технології. Шкідливість бур’янів складається з кількох чинників: конкуренція за ресурси розвитку — волога, поживні речовини, світло та інші; алелопатичне пригнічення бур’янами культур — рослини виділяють у ґрунт та у повітря багато хімічних речовин, які спроможні пригнічувати інші рослини, даючи конкурентні переваги перед іншими рослинами в біоценозі; значно утруднюють і здорожують збиральні роботи. Щодо ярих зернових колосових культур, то видовий склад бур’янів на цих полях буде відрізнятися від озимини, особливо серед однорічних бур’янів. Найбільш розповсюдженими видами на ярих культурах є дводольні малорічні: лобода біла (Chenopodium album), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), гірчак розлогий (Polygonum lapathifolium), чистець однорічний (Stachus annua), фалопія березковидна (Fallopia convolvulus), осот городній (Sonchus oleracens), фіалка польова (Viola arvensis), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris), талабан польовий (Thlaspi arvense), куколиця біла (Melandrium album), підмаренник чіпкий (Galium aparine), кислиця рогата (Oxalis corniculata): злакові однорічні: метлюг (Apera spica-venti), вівсюг (Avena fatua L.), пажитниця (Lolium spp.). На зернових колосових культурах ЕПШ визначається співвідношенням бур’янів і культурних рослин на обліковій площі, яке за цим критерієм дорівнює 5%. Слід ураховувати фенофазу культури та властивості гербіциду, щоб не порушити стійкість культурних рослин до хімічних речовин.

Для боротьби з дводольними бур’янами застосовують препарати трьох груп:

1. Похідні бензойної кислоти та акрил-карбонової кислоти. Гербіциди цієї групи порушують процес фотосинтезу та поділу клітин. Контролюють широкий спектр дводольних бур’янів, мають значно кращу ефективність проти багаторічних дводольних рослин, порівнюючи з гербіцидами інших груп, які застосовують на зернових. Ними можна обробляти поля до кінця фази кущіння за температурного режиму 10–15 °С.

2. Сульфонілсечовини. Гербіциди цієї групи порушують процеси синтезу ацетолактат-синтетази (ALS) та поділу клітин. Сульфонілсечовини легко проникають через листки та кореневу систему. Для них характерна низька норма витрати, спроможність проникати в рослину за знижених температур (від 5–10 °С) та ширше вікно застосування — до фази прапорцевого листка включно. Водночас слід ураховувати можливу післядію на деякі культури в сівозміні. Препарати цієї групи ефективніші проти однорічних дводольних бур’янів, ніж проти багаторічних.

3. Триазолпіримідини. Механізм їх дії подібний до сульфонілсечовин. Мають високу ефективність проти однорічних дводольних, зокрема перерослих бур’янів. Препарати можна застосовувати до фази прапорцевого листка включно в широкому діапазоні температур (від 5 до 25 °С). Гербіциди цієї групи здатні контролювати деякі бур’яни, стійкі до дії інших гербіцидів, не мають післядії.

Для ефективного фунгіцидного захисту посівів зернових культур потрібно:

• визначити природу симптомів хвороби: інфекційні хвороби з’являються і розвиваються поступово в часі, молоді органи уражуються менше за старі, є чітко обмежені плямистості, які «підіймаються» з нижнього ярусу листків;
• неінфекційні хвороби з’являються неочікувано, відразу на повну силу і зазвичай далі не прогресують, усі рослини однаковою мірою уражені, весь уражений листок або більша його частина рівномірно втрачає колір, хвороба поширюється з верхнього ярусу листків до нижніх;
• спрогнозувати розвиток хвороб залежно від погодних умов, стійкості сорту тощо;
• визначити найсприятливішу фазу для обробки культури;
• залежно від вибраного фунгіциду визначити сприятливу стадію розвитку патогену і час обробки;
• вибрати норму витрати препарату і робочої рідини залежно від розвитку стеблостою, фази культури й типу фунгіциду.

 

Час проведення основних фунгіцидних обробок:

• Т1 перша основна обробка проводиться за повної появи третього листка, збігається з фазою другого міжвузля (ВВСН 32);
• Т2 друга основна обробка проводиться за появи прапорцевого листка (ВВСН 37–39).

Залежно від поширення хвороб та ЕПШ застосовують:

• лікувально-профілактичні фунгіциди: контактно-системні препарати; ефективні в усі фази розвитку патогену; у своєму складі містять речовини з групи стробілурінів і триазолів; працюють до появи симптомів хвороби; захисна дія до 28 діб;
• лікувальні фунгіциди: ефективні в прихований період розвитку інфекції та за появи ознак симптомів хвороб; захисний ефект 14–20 діб;
• викорінювальні (ерадикатні) фунгіциди: препарати, які глибоко проникають усередину тканин листка і швидко зупиняють розвиток хвороб; місять системну діючу речовину ципроконазол.

Слід пам’ятати, що хімічні обробки треба проводити відповідно до визначених економічним порогам шкідливості й суворого дотримання регламентів застосування засобів захисту рослин і загальноприйнятих санітарних правил техніки безпеки та гігієнічних норм.

Віталій Іщенко, д-р. с.-г. наук, заступник директора
з наукової роботи ІСГС НААН, експерт-дорадник
з питань рослинництва;
Галина Козелець, канд. с.-г. наук, завідувачка
лабораторії селекції та насінництва зернових
і технічних культур ІСГС НААН, експертка-дорадниця
з питань рослинництва;
Олег Гайденко, канд. техн. наук, старш. наук. співроб.,
учений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу
інновацій ІСГС НААН, дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва