Культиватори в системі органічного землеробства

Аналіз наукових досліджень свідчить: стрілчаста лапа повинна мати дві технологічно виділені ділянки — носок та крила

Уважається, що сучасні ґрунтообробні агрегати мають стати одним із головним інструментів для органічного виробництва сільськогосподарської продукції. Що нині являють собою ці машини? Відповідно до загальноприйнятої класифікації ґрунтообробних машин культиватор є машиною для поверхневого розпушення ґрунту та нищення бур’яну шляхом підрізання. Робочим органом, що найефективніше знищує бур’яни, є стрілчаста лапа. Тому саме вона є базовим елементом конструкції більшості культиваторів. Базовою моделлю культиваторів для суцільного поверхневого обробітку ґрунту вважається КПС-4. Інші культиватори, що виготовляє вітчизняна промисловість, певною мірою являють собою подальший розвиток технічних рішень, що закладені в конструкцію цього культиватора.

Основні складові одиниці цієї моделі культиватора: рама прямокутної форми, лапи зі стійками, штанга з пружиною, підіймальний механізм, опорні колеса з механізмом регулювання глибини обробітку, причіпний пристрій. Машина комплектується короткими та 28 довгими гряділями. На коротких змонтовано по одній стрілчастій лапі, на довгих за допомогою спеціального подвійного держака — дві розпушувальні лапи. Машина комплектується лапами із шириною захоплення 270 та 330 мм. Лапи меншої ширини захоплення встановлюють на довгих гряділях. Самі лапи мають традиційну конструкцію. Огляд наукових розроблень виробників техніки свідчить, що основні удосконалення стосуються підвищення ходу робочої лапи, що підрізає бур’яни. Водночас працездатність культиватора такої конструкції суттєво обмежена тим, що стрілчаста лапа працездатна тільки за умови підпірного різання і, як свідчить досвід базових підприємств, якість роботи КПС4 на пухких ґрунтах в основному не відповідає агротехнічним вимогам.

Причіпний культиватор із долотоподібними лапами на пружних стійках

Існують також варіанти начіпного виконання з долотоподібними лапами на пружних стійках. Однак для долотоподібних робочих органів потрібен оброблений ґрунт, тому такий культиватор застосовують восени та спільно з турбодисковим. Останнім часом отримали розповсюдження спрощені так звані бюджетні варіанти культиваторів. Такі культиватори — начіпні, стрілчасті лапи кріпляться на жорстких на рамі без гряділів. Тому запобіжні пристрої відсутні. За агрегатування зі звичайними тракторами, що не мають гідрокопіювання місцевості, нерівномірність глибини ходу перевищує встановлену агровимогами, але в багатьох випадках цього достатньо. Такі культиватори доцільно застосовувати на початковому етапі впровадження органічного землеробства, коли вимоги до якості виконання технологічного процесу ще не такі жорсткі, але брату таку конструкцію за основну не бажано.

Культиватори закордонних виробників

Особливість культиваторів випливає з умов експлуатації. Ґрунти в основній своїй масі переущільнені. Як наслідок — робочі органи пристосовані для роботи в консолідованому ущільненому ґрунті й встановлені з підвищеною рядністю, робочі органи встановлено на пружних стійках. Для покращення режиму різання стійки роблять складаними, часто вони мають змінну жорсткість за шириною захоплення для збільшення кількості гармонік коливань. Площі полів, як правило, великі, й агрегати мають відповідно велику ширину захоплення — від 8 до 24 м, як наслідок — велика кінематична довжина агрегата, що ускладнює експлуатацію. Слід також зазначити, що здебільшого розробки російських виробників є копією машин відомих європейських фірм-виробників, тобто вся модернізація зведена до здешевлення продукції заміною матеріалів, з яких виготовлено комплектацію.

Для європейських виробників характерним є системний підхід до машин, що вони виготовляють. За основу беруть найпростіший базовий варіант і на його основі випускають лінійку однотипних машин. Серед базових можна зазначити такі найпоширеніші в Україні моделі, як Combimaster, Kverneland, Lemken. Кожну наступну модель лінійки комплектують додатковими знаряддями. Такий підхід має два суттєвих недоліки, що унеможливлюють роботу на пухких ґрунтах. Перший — це багаторазовість дії робочих органів на одну й ту саму ділянку. Як наслідок — надмірне розпушення, для компенсації якого доводиться застосовувати котки посиленої ущільнювальної дії.

Другий — занадто щільне розташування робочих органів провокує їх закорковування, а за наявності на поверхні великої кількості рослинних решток це питання стає досить актуальним.

Висновки

Система ведення органічного землеробства має специфічні особливості, що відрізняють її від інших. Насамперед це поєднання чорнозему доволі високої якості з наявністю в кількості рослинних решток, що ще не пройшли стадію гуміфікації. Така ситуація не є характерною у світовій практиці, тому агротехнічні підходи інших країн неможливо автоматично поширити.

Обробіток ґрунту в системі органічного землеробства треба виконувати на глибину 5–10 см із максимальним загортанням на цю глибину рослинних решток. Для виконання цієї операції найбільше пристане комбінований агрегат у складі стрілчастих лап і турбодисків.

Стрілчасті культиваторні лапи традиційної конструкції не забезпечують сталу роботу турбодисків, а тому існує потреба в розробленні спеціально адаптованих конструкцій.

Аналіз досліджень свідчить, що стрілчаста лапа повинна мати дві технологічно виділені ділянки. Перша — носок клювоподібної форми, що підрізає шар ґрунту, друга — крила, що забезпечують раціональний режим обтікання поверхні оброблюваним середовищем.Василь Наріз