Основи насінництва сільськогосподарських культур

Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль у стабілізації та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва як основи продовольчої безпеки держави. На сьогодні сорт є чинником, що гарантовано сприяє збільшенню валових зборів сільськогосподарської продукції і покращанню її якості. Завдяки правильно вибраного сорту та незмінних інших чинників впливу на рівень продуктивності рослин (удобрення, агротехніка, захист від хвороб і шкідників тощо) можна отримати 25–30% і більше приріст урожайності.

Кращі нові сорти — економічно вигідний чинник кількісного та якісного розширення виробництва харчових продуктів, кормів і сировини для переробної промисловості. Своєчасні сортооновлення та сортозаміна суттєво впливають на одержання додаткового врожаю та підвищення його якості.

Сортозміна — заміна на основі результатів державного сортовипробування старих сортів новими, більш урожайними або кращими за якістю продукції.

Сортооновлення — планова заміна насіння, у якого погіршилися сортові й біологічні якості, на краще насіння того самого сорту.

Сорт як ефективний засіб виробництва спрацьовує тільки завдяки використанню високоякісного насіння, яке визначає міру продуктивної реалізації сортових, природних та економічних ресурсів у виробництві рослинницької продукції та є об’єктом його інтенсифікації.

Насінництво сільськогосподарських культур в Україні регламентують Закон України «Про насіння і садивний матеріал», державні стандарти «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови» (ДСТУ 2240–93) та «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості» (ДСТУ 4138–2002).

Згідно із Законом України «Про насіння та садивний матеріал», дозволено ринковий обіг насіння і садивного матеріалу тільки сортів, занесених до Державного реєстру сортів рослин України. Тому державна реєстрація сорту є основним шляхом формування національних сортових ресурсів, основою сучасного насінництва і гарантом майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту.

_______________________

Протягом часу перебування сорту в Державному реєстрі автор або підтримувач сорту забезпечує ідентичність усіх ознак сорту, зафіксованих під час його реєстрації

_______________________

Сьогодні особливо важливим стає питання сортової чистоти. Протягом часу перебування сорту в Державному реєстрі автор або підтримувач сорту забезпечує ідентичність усіх ознак сорту, зафіксованих під час його реєстрації. Основною причиною погіршення сортів і зниження їх сортової чистоти є механічне засмічення або розщеплення за певними ознаками. На стабільність сортових ознак сорту негативний вплив мають також ендогенні та екзогенні чинники. До перших належать природна гібридизація, мутація, дрейф генів, ураженість вірусними хворобами, а до других — реакція сорту на умови конкретної зони вирощування (родючість ґрунту, температурний режим, тривалість світлового дня та ін.). Якщо сорт не має комплексу генів, що забезпечують адаптивність до умов іншої зони, то його сортові показники, особливо продуктивність, змінюються в бік зменшення. Тому важливо для вирощування в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах регіону підбирати сорти певного екотипу. Висока пластичність сортів степового екотипу до підвищених температур та браку вологи під час вирощування пов’язана з великою активністю у накопиченні біомаси у перший період проходження кожної фенофази. У сортів поліського екотипу, що пристосовані до умов достатнього зволоження і помірних температур, максимум ростової активності припадає на останній період проходження кожної фенофази. А в сортів лісостепового екотипу, пластичних щодо умов нестійкого зволоження і різких коливань температури, пік ростової активності спостерігається у середині фенофази.

У виборі сорту для вирощування на різних агрофонах потрібно врахувати ступінь інтенсивності сортів. Для екстенсивних сортів характерна висока стійкість до чинників кожної зони: на Півдні України вони не піддаються запалу зерна, а на Заході України — досить стійкі до проростання зерна в умовах високої вологості. Високоінтенсивні сорти завдяки здатності активно нарощувати біомасу на основних етапах росту й розвитку мають високий потенціал урожайності у вирощувані тільки за інтенсивними технологіями, а за погіршення умов вирощування пришвидшують проходження фенофази (сорти степового екотипу), затримують ріст і розвиток (сорти поліського екотипу) або слабо реагують на погіршення умов (сорти лісостепового екотипу).

За різних вимог виробників агропромислового комплексу сучасні сорти мають витримувати, з одного боку, достатньо високий рівень технологічного забезпечення, ефективніше використовувати добрива, засоби захисту рослин та ін., а, з іншого боку, певна частка сортів повинна бути невимогливою до низьких агрофонів, обходитися меншими матеріальними затратами на вирощуванні. За першими характеристиками — це інтенсивні, універсальні сорти, за другими — сорти напівінтенсивні.

У технологіях вирощування сільськогосподарських культур надважливе значення має якість насіння. Високоякісне насіння — запорука отримання високого врожаю. За висіву такого насіння, по-перше, досягається максимально можлива продуктивність рослин; по-друге, зростають економічні показники від застосування добрив, засобів захисту рослин, механічного догляду за посівами. Доведено, що за сівби якіснішого насіння врожай може підвищуватися на 20–30%. Погіршення якості насіннєвого матеріалу призводить до суттєвого зрідження посівів і зниження врожайності сільськогосподарських культур.

Термін «якість» — це інтегральна ознака, яка оцінюється комплексом різних обов’язкових і додаткових показників. До групи обов’язкових належать ті показники, що встановлені Державним стандартом України ДСТУ 2240–93 на насіння сільськогосподарських культур. З практичного погляду якість визначається згідно із системою сертифікації терміном «кондиційність», тобто якісним уважається насіння, сортові та посівні властивості якого відповідають нормам чинного стандарту. Це сортова чистота (типовість, рівень гібридності), фізична чистота (вміст насіння основної культури), схожість, вологість, ураженість хворобами і пошкодження шкідниками.

Схожість є основним показником якості насіння, який всебічно характеризує його посівну придатність. Рівень схожості, встановлений стандартом, — це забезпечення нормального проростання насіння в польових умовах, формування потрібної густоти рослин та їх врожайності. Внаслідок підвищення польової схожості на 1% урожайність може збільшуватись на 1–2%. Приріст врожаю, що пов’язаний зі схожістю, забезпечується не лише кількісно — оптимальною густотою рослин, а і якісно — поліпшенням їх фізіолого-біологічного стану, особливо на початкових стадіях росту і розвитку.

До значної мінливості якості насіння призводять різні чинники: умови формування та дозрівання врожаю, терміни його збирання, післязбиральна обробка зерна. Тому різноякісність може бути як біологічного, так і технологічного походження.

_______________________

Технологічна різноякісність означає активне формування якості за допомогою антропогенних чинників. До неї належать: агротехнічні умови вирощування насіння, способи й режими його збирання, обробки та зберігання

_______________________

За твердженням багатьох науковців біологічна різноякісність виникає внаслідок взаємодії системи як «рослина — насіння — навколишнє середовище», тому і розрізняють генетичну, матрикальну і екологічну різноякісність.

Генетична різноякісність — це сортові особливості певного генотипу, внаслідок чого він відрізняється від інших форм в однакових умовах вирощування; матрикальна — визначається розміщенням насіння на материнській рослині; екологічна — наслідок впливу чинників навколишнього середовища.

Технологічна різноякісність означає активне формування якості за допомогою антропогенних чинників. До неї належать: агротехнічні умови вирощування насіння, способи й режими його збирання, обробки та зберігання. Цими чинниками можна впливати на якість насіння навіть більшою мірою, ніж біологічними.

Відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» в галузі насінництва та розсадництва передбачено такі терміни:

• насіння — рослинний матеріал, що використовується для сівби, включаючи власне насіння (насінину), плоди, супліддя;
• садивний матеріал — рослини та їхні вегетативні органи (частини), придатні для відтворення цілісного організму рослин;
• насінництво — галузь рослинництва, що забезпечує розмноження та виробництво насіння і садивного матеріалу сортів рослин;
• первинні ланки насінництва — посіви (насадження) розсадників добору і розмноження визнаного сорту добазового насіння;
• розсадництво — галузь рослинництва, що забезпечує виробництво, створення маточних насаджень;
• первинні ланки розсадниц­тва — маточні насадження багаторічних рослин, створені з використанням вихідного садивного матеріалу визнаних сортів у базових розсадниках, і садивний матеріал, що з них отримується;
• категорія насіння і садивного матеріалу — насіння і садивний матеріал, отримані на певному етапі відтворення сорту.

Віталій Іщенко, д-р с.-г. наук, заступник директора з
наукової роботи, завідувач лабораторії селекції зернових
і технічних культур ІСГС НААН, експерт-дорадник з питань рослинництва
Галина Козелець, канд-ка с.-г. наук, завідувачка лабораторії
науково-інноваційного впровадження, первинного та елітного
насінництва ІСГС НААН, експертиня-дорадниця з питань рослинництва
Олег Гайденко, канд. техн. наук, учений секретар, завідувач
науково-технологічного відділу маркетингу та наукового забезпечення
трансферу інновацій ІСГС НААН, ст. наук. співроб., дорадник
з питань механізації сільського господарства та
економіки сільськогосподарського виробництва