Зрошення сьогодні – обов’язкова передумова отримання високих врожаїв плодових культур. Саме тому так важливо знати показники води, яка використовується для цих цілей. Які критерії є ключовими та як їх коригувати, розповідають фахівці компанії Ukravit.

Вода для зрошення береться із природних джерел, а тому її показники формуються під впливом природних чинників, – зазначає доктор с.-г. наук агрохімік Ukravit Дмитро Котельников. – Однак коригувати їх цілком можливо, якщо дослідити воду в лабораторних умовах. Важливими показниками якості води для зрошення садів є pH, електропровідність, мінералізація, вміст карбонатів, гідрокарбонатів, магнію, натрію, калію, сульфатів та хлоридів. Зокрема, оптимальний діапазон pH має становити 6,0–7,0, оскільки за таких умов більшість елементів живлення залишаються доступними для рослин. Електропровідність води за температури 25 °С бажано підтримувати на рівні до 1,3 дСм/м, а мінералізацію –  до 400 мг/л (допустимо – до 1000 мг/л). Плодові культури чутливі до хлоридів, тому їхній вміст має бути нижчим за 150 мг/л; сульфатів – до 100 мг/л. За pH понад 7,5 наявність карбонатів підвищує ризик содового засолення, тому їхній вміст у воді І класу якості є недопустимим. Надлишок натрію спричиняє диспергування ґрунтових агрегатів, зниження водопроникності та розвиток осолонцювання. А тривале використання води з високим натрієвим навантаженням погіршує властивості ґрунту, пригнічує кореневу систему та засвоєння елементів живлення. Окремо варто контролювати вміст заліза й марганцю, оскільки випадання їх в осад може призводити до закупорювання фільтрів, трубопроводів і крапельних емітерів».

Щоб уникнути ризиків, Дмитро рекомендує регулярно досліджувати воду для зрошення в Ukravit Institute. Це дозволить не лише тримати ситуацію на контролі, а й отримувати рекомендації від фахівців компанії щодо її поліпшення в різні періоди вегетації садів.

Читайте також:Контроль павутинного кліща у сої

У садівництві якість води для зрошення  доцільно контролювати щонайменше тричі протягом сезону, – наголошує фахівець. – Перше дослідження проводять на початку поливного періоду, коли починається зрошувальний сезон, а мінералізація води зазвичай найнижча.  Повторний аналіз виконують у середині сезону, переважно в червні-липні, коли через високі температури та інтенсивне водоспоживання концентрація солей у воді зазвичай є найвищою. А третє дослідження проводять наприкінці поливного сезону для планування заходів на наступний рік»

Обрання заходів з корекції води залежатиме від виявленої причини, додає Дмитро. Зокрема, за наявності піску, мулу та інших частинок застосовують механічну фільтрацію; за підвищеного вмісту заліза та марганцю – аерацію, відстоювання і фільтрування.

За високого pH і значного вмісту гідрокарбонатів проводять контрольоване підкислення, а для обмеження розвитку мікроорганізмів зменшують надходження світла і, за потреби, застосовують контрольоване хлорування або дозволені біоциди.

Для зниження загальної мінералізації використовують зворотний осмос, однак для великих обсягів води цей метод часто є економічно недоцільним. Практичнішим рішенням буде змішування такої води із водою І класу якості або зміна джерела зрошення. А для зменшення негативної дії натрію на ґрунт рекомендується застосовувати гіпсування.