Однакова технологія дала врожайність від 15 до 24 ц/га

Одне господарство, один сорт, однакова схема посіву й догляду на трьохстах гектарах — а результат на кожному полі свій. Різниця між кращими й гіршими ділянками сягнула півтора раза. Практики дійшли висновку, що вирішувала не агротехніка цього сезону, а те, що робилося з полем роками до цього.

У господарствах Tekom Agro Group завершено збирання врожаю сочевиці. Під урожай цього року в трьох господарствах посіяли понад тисячу гектарів червоної сочевиці канадського сорту, найбільша площа — понад шістсот п'ятдесят гектарів. В одному з районів Одещини культуру вирощують уже другий сезон, поступово накопичуючи практичний досвід, ще два господарства сіяли її вперше.

Показники врожайності виявилися відчутно строкатими. За словами директора агрофірми Олексія Логінова, окремі поля дали двадцять — двадцять чотири центнери з гектара, тоді як інші — п'ятнадцять-вісімнадцять. Аналогічну картину відзначають і господарства-новачки: розкид спостерігався практично на кожному полі.

Вирішує історія поля, а не схема посіву

Пояснення цьому практики знайшли швидко — і воно принципове для всіх, хто планує заходити в цю культуру.

«Технологія посіву і догляду на площі 300 гектарів була однакова, а результати по врожайності маємо різні, залежно від історії кожного поля»,

— зазначив заступник директора з виробництва одного з господарств Іван Оловацький.

За його словами, сочевиця дуже сильно реагує на якість ґрунту: на попередників, на вміст гумусу як головної речовини, що дає рослинам силу, а також на кислотність — адже рівень pH впливає на засвоєння елементів живлення. Реагує культура й на те, які добрива чи засоби захисту вносилися на це поле раніше або не вносилися взагалі, а також на вміст азоту, фосфору й калію.

Агрономічно це закономірно. Сочевиця, як бобова культура, працює в симбіозі з бульбочковими бактеріями, а їхня активність прямо залежить від кислотності та наявності доступного фосфору. На полі з несприятливим pH азотфіксація пригнічується — і рослина недоотримує живлення, навіть якщо все інше зроблено бездоганно.

Зашкодила не посуха, а надлишок вологи

Другий висновок сезону виявився контрінтуїтивним. Культуру беруть саме як посухостійку для степової зони, а найбільших проблем цьогоріч завдала вода.

«Поточний сезон виявився для нас нетиповим у вирощуванні сочевиці, перш за все через надмірну для неї кількість опадів у період бутонізації та цвітіння. Це, своєю чергою, призвело до затягування періоду цвітіння культури, активного росту рослин та їх вилягання після дощу, гроз і сильного вітру»,

— розповів Олексій Логінов.

Наслідком стало суттєве ускладнення й подовження збирання. Виляглий стеблостій низькорослої культури — окрема проблема для комбайна, бо боби формуються близько до поверхні ґрунту, і кожен зайвий сантиметр висоти зрізу означає втрати.

Попри це від культури не відмовляються. У господарстві вважають її перспективною саме для умов посушливого степу й планують працювати з нею й надалі.

Практичний висновок для тих, хто розглядає сочевицю: перед закладанням варто оцінювати не лише погодні перспективи, а й агрохімічний стан кожного конкретного поля окремо. Однакова технологія на різних полях дасть різний результат — і цей розрив може сягати півтора раза навіть у межах одного господарства.

Культура реагує на попередників, вміст гумусу та кислотність ґрунту. Фото з відкритих джерел