Добрива: точне внесення не окупає вкладень у техніку

Одне й те саме поле може давати різницю в урожайності до двох з половиною тонн з гектара, а потреба в азоті між його ділянками різниться на понад двісті кілограмів. Здавалося б, це найкращий аргумент за точне внесення. Точне внесення азотних добрив усередині поля майже не додає врожаю — до такого висновку дійшли за підсумками пʼятирічних дослідів на озимій пшениці, озимому ячмені та ріпаку.

Досліди тривали пʼять років на одинадцяти комерційних господарствах, і методика була максимально прискіпливою — поле ділили на сотні дрібних квадратів, на кожен вносили різну кількість азоту, будували криву реакції й вираховували оптимальну норму окремо для кожної ділянки. Усі інші операції лишалися однаковими.

Підсумок виявився витверезливим. У середньому змінна норма підвищила б урожайність лише на пʼять сотих тонни з гектара, а прибуток — приблизно на десять фунтів стерлінгів на гектарі. Екологічний ефект теж виявився символічним: скорочення викидів парникових газів на тонну продукції було незначним.

Поле неоднорідне, але це майже нічого не змінює

Найцікавіше, що сама строкатість поля підтвердилася повністю. У межах однієї ділянки врожайність пшениці різнилася до двох з половиною тонн з гектара, а оптимальна потреба ріпаку в азоті — більш ніж на двісті кілограмів між зонами.

«Ці відмінності якраз і пояснюють, чому інструменти точного землеробства вважають перспективними: потреби культури не однакові навіть у межах одного поля», — зазначила керівниця проєкту, провідна наукова співробітниця Кейт Сторер.

Але подальший аналіз показав, що варіювання норми в межах цієї строкатості дає мізерний виграш проти акуратно розрахованої рівної норми.

«Ми виявили, що змінна норма дала б невеликий приріст урожайності та валової маржі, але зрештою основна вигода походила від того, наскільки близько ми були до оптимальної норми для поля загалом», — пояснила дослідниця.

Так само працює й механізм із викидами. За рівної оптимальної норми перевищення в одних зонах поля компенсується недовнесенням в інших, тож сумарний модельований результат майже не змінюється порівняно зі змінним внесенням.

Дорожчі добрива не роблять технологію вигіднішою

Окремо перевірили аргумент, який зараз звучить найчастіше: мовляв, за високих цін на азот економія від точного внесення стане відчутною. Дані цього не підтвердили.

«Зараз увага до норм добрив знову зросла через подорожчання азоту. Проте результати були подібними й за підвищених цін на добрива, а отже, змінна норма не обовʼязково даватиме більшу вигоду за вищого співвідношення вартості азоту до ціни зерна»,

— зазначила наукова співробітниця Сара Кендалл.

Практичний висновок для господарства виходить парадоксальний, але корисний. Замість вкладатися в обладнання й карти для варіювання норми, більше дасть точність визначення самої норми для поля — з урахуванням запасів азоту в ґрунті, попередника, стану посіву та коригувань протягом вегетації. Як зауважила Кейт Сторер, вгадати ідеальний оптимум складно, тому варто використовувати всі доступні методи, зокрема внутрішньосезонні коригування, щоб бути якомога точнішими.

Це не означає, що точне землеробство марне. Ідеться про пріоритети: спершу навчитися точно розраховувати норму на поле, і лише потім, якщо площі й строкатість того варті, братися за її варіювання всередині.

За метеріалами :Agriland