Заробіток на сої: чому переробники платять більше ніж експорт у 2026

Експортувати дорожче — продавати дешевше. Така логіка виглядає нелогічно, але саме це зараз відбувається на українському ринку сої: фермер заробляє більше коли здає врожай на український завод замість виряджання в порт.

Український ринок сої у 2026 році перебуває у стані який рідко трапляється на сировинних ринках: внутрішній переробний паритет вище експортного. На базисі CPT Одеса ціна сої — приблизно 436 доларів за тонну. На внутрішньому ринку переробники готові платити близько 492 доларів за тонну. Різниця — 56 доларів на тонні, або 11% цінової премії за те що фермер повіз зерно не в порт, а на український завод.

В абсолютних гривневих цифрах ситуація виглядає ще красномовніше. За даними Growhow.in.ua станом на кінець квітня 2026 переробники підвищили закупівельні ціни на сою з ГМО до 20 300–20 500 грн/т з доставленням на завод. Експортні ціни попиту знизилися до 435–445 $/т з доставкою до портів. Різниця з урахуванням логістичних витрат — ще більша на користь переробника.

Паралельно ціни на сою без ГМО уже наближаються до 22 000 грн/т, і за прогнозами аналітиків до кінця квітня-початку травня 2026 року можуть досягти 22 500 грн/т. Окремі джерела допускають зростання до 23 000–24 000 грн/т за сприятливої кон'юнктури.

Чому так сталося — механіка ситуації

Причина зсуву — не одна, а кілька одночасних факторів. По-перше, сезонне скорочення експорту з Аргентини підвищило попит на український соєвий шрот з боку європейських покупців. Переробники готові платити більше за сировину, бо шрот йде в ЄС за преміальними цінами.

По-друге, українські мита на експорт сої (введені у 2024-2025 роках) зробили пряму постачання зерна на світові ринки менш вигідною. З 1 вересня 2025 по 25 березня 2026 року Україна експортувала близько 1,5 млн т сої, з яких 550 тис. т — зі сплатою мита майже 760 млн грн у бюджет. Виробники недоотримали близько 200 млн доларів доходів через мита. Експорт сировини — прямий збиток для виробника.

По-третє, внутрішнє перероблення нарощує потужності. Уже цього сезону з 5 млн т вирощеної сої на внутрішнє перероблення піде 2,9–3 млн т — на 50% більше ніж у попередньому сезоні. Експорт не перевищить 2–2,2 млн т. Для переробників це ключова сировина, і вони готові переплачувати, щоб завантажити лінії.

«Експортна ціна стабільна, тоді як перероблення підняло паритет, що відображає внутрішній попит на фоні стабільного експорту. Ринок залишається збалансованим: фермери не поспішають із продажами, але й переробники не демонструють агресивного покриття» — констатують брокери у коментарі ІА «АПК-Інформ».

По-четверте, конкуренція за сировину всередині країни зростає. Переробники підвищують ціни не від щедрості, а тому, що мусять — з обмеженою пропозицією і зростальними потужностями хто платить більше, той отримує обсяг. За минулий тиждень окремі підприємства підвищували закупівельні ціни приблизно на 500 грн/т тільки щоб втримати постачальників.

Що це означає для фермера

Практичний висновок простий: у сезоні 2026 здача сої на український завод вигідніша за експорт. Це унікальна ситуація — традиційно фермери намагалися вийти на експорт через трейдерів для отримання валюти та кращої ціни. У 2026 році логіка перевернулась.

На внутрішньому ринку фермери дедалі частіше відмовляються від валютних експортних контрактів і віддають перевагу продажам у гривні, зазначає Growhow. Аргументи очевидні: складна процедура оформлення експорту з висновками Торгово-промислової палати, гарантійні митні платежі, валютний моніторинг банків (про який agronomy вже писав окремо). Внутрішній переробник — це одноденна оплата в гривні, без проблем з митницею і без ризику блокування валютного виторгу.

Для господарств які ще не визначились з каналом реалізації — варто прямо контактувати з регіональними заводами. Основні переробники України: Kernel (потужності на Вінниччині, Полтавщині), «Астарта» (Хмельниччина), «Миронівський хлібопродукт», ряд середніх регіональних заводів. Більшість з них зараз пропонують прямі закупівельні контракти з фіксованою або прив'язаною до біржових цін формулою.

Довгостроково ситуація не вічна. Якщо ЄС зніме або зменшить мита, переробні потужності вийдуть на повне завантаження, а експортний канал відкриється ширше — паритет може повернутися на свій традиційний рівень (експорт > перероблення). Але це справа 12-18 місяців, а не найближчих тижнів. Вікно для заробітку на внутрішньому ринку — саме зараз.

За матеріалами: Agronews, Growhow.in.ua, Elevatorist, Журнал «Агроном», ВАР