Карликовість зернових – латин. назва Dwarfing cereals

Карликовість зернових – це вірусне захворювання, що вражає пшеницю, ячмінь та жито. У якості збудників захворювання виступають мікоплазмові організми, а переносників - смугаста та шестикрапчаста цикадки. При цьому вірус зберігається у яйцях шкідників, передаючись наступним поколінням. Хвороба розвивається безпосередньо на листках та біля прожилків листків та проявляється у вигляді жовтуватих плям. Надалі проявляється сильне кущіння рослин, сповільнення росту включно до виникнення карликовості. Рослини особливо потерпають від карликовості зернових за посушливих умов вегетації.

Поширення карликовості зернових

Спалахи карликовості зернових можуть зустрічатися по всій території України, надто там, де сівозміна перенасичена зерновими культурами.

Шкодочинність карликовості зернових

За відсутності належних заходів захисту та оптимальних умов для розвитку збудників захворювання, карликовість зернових може майже цілковито позбавити фермера врожаю пшениці і жита. Ячмінь помітно менше потерпає від цього захворювання, однак втрати також можуть бути відчутними. Слід взяти до уваги, що стійких до карликовості зернових сортів зернових культур практично не існує.

Захист від карликовості зернових

Необхідно вжити захистів для поліпшення фітосанітарної ситуації на полях, тримаючи на контролі поширення бур’янів та шкідників. Провадити висів у рекомендовані агротехнічні терміни. Використовувати якісні фунгіцидні протруйники. В разі потреби – провадити додатковий обробіток грунту, не допускаючи появи падалиці зернових та злакових бур’янів. В такому разі рослинні рештки необхідно заробляти в грунт.