Щоб виростити 1 тонну зерна кукурудзи, необхідно, в середньому, 30 кг азоту, 11–14 кг фосфору, до 35 кг калію, до 10 кг магнію і кальцію, до 4–5 кг сірки. Потрібно також, щоб рослини ефективно засвоїли всі ці макро- та мікроелементи.

Слід розуміти, що ці цифри наведені для оптимальних умов споживання поживних елементів. Обчислювати норми внесення добрив потрібно з огляду на такі фактори, як час і спосіб внесення, наявність вологи у ґрунті, рівень pH, вид добрив тощо. Наголосимо також, що порівняно з більшістю інших сільгоспкультур кукурудза потребує значно вищих норм добрив. Це пояснюється її високою врожайністю і сукупною масою листя і стебел.

Для кожної культури є власний перелік першочергових «страв» у меню мінерального живлення. Забезпеченість цими елементами і ступінь їх засвоєння багато в чому визначають розвиток і нормальний перебіг вегетації цієї культури і, як наслідок, — фінальну врожайність. Для кукурудзи такими елементами є завжди і скрізь необхідний азот і калій. Ця культура — найбільший споживач калію серед усіх зернових культур. А в багатьох господарствах саме калійні добрива вносять за залишковим принципом, що, безумовно, шкодить посівам кукурудзи.

За високих норм внесення NPK і на кислих ґрунтах «королева полів» може потребувати додаткового кальцію, що має нейтралізувати ґрунт і полегшити засвоєння елементів живлення. Цього досягають як традиційно — шляхом вапнування і схожих заходів, так і за допомогою лужних добрив, зокрема кальцієвої селітри.

На полях, де планують вирощувати кукурудзу, обов’язково слід застосовувати добрива на кшталт сульфату магнію чи каліймагнезії. Вони забезпечують посіви двома конче необхідними мезоелементами — магнієм і сіркою. Якщо магній бере участь у синтезі амінокислот і впливає на озерненість качанів та інші важливі процеси, то від наявності доступної для засвоєння сірки залежить ефективність засвоєння азотних добрив. Цей процес є критичним для кукурудзи, тому особливу увагу слід приділяти саме забезпеченості рослин сіркою.

З року в рік стає більш зрозуміло, що традиційні підходи до внесення твердих гранульованих добрив під ярі культури, в тому числі кукурудзу, спрацьовують не скрізь і не завжди. На жаль, суттєвим обмежувальним фактором стає недостатня кількість опадів або ж їх нерівномірне розподілення впродовж сезону. Тому, залежно від регіону вирощування, підходи істотно коригують, аж до ухвалення нетрадиційних рішень.

До таких належить, скажімо, внесення повної норми гранульованих азотних добрив восени, що практикують у деяких господарствах зони Степу. Причина: якщо вносити ці добрива на початку сезону, рослини не зможуть їх засвоїти повної мірою через швидке підвищення температури і брак вологи у ґрунті.

Разом з тим, якщо говорити про специфіку азотного живлення кукурудзи, маємо цілком протилежні дані. Зокрема, теоретично обґрунтовані й практично підтверджені висновки американських науковців про те, що на початку вегетації кукурудза ефективно споживає лише 10–15% потрібного їй азоту. Натомість після фази V10 рослини споживають вже 75% азоту.

Про що це свідчить? Принаймні про те, що вносити восени повну норму азотних добрив — це означає марно витрачати кошти і зрештою недоотримати врожай. Так само можна охарактеризувати і технології живлення посівів кукурудзи, за яких повну норму азоту вносять до появи перших сходів, тобто осіннє чи весняне внесення під обробіток ґрунту плюс припосівне живлення. До настання фази V10 втрати азоту будуть настільки значними, що це, безумовно, позначиться на фінальній урожайності.

До речі, про це свідчать і численні порівняльні досліди американців, які закладають поля з найрізноманітнішими системами азотного живлення посівів кукурудзи. Найкращих результатів досягають там, де налагоджують потужне підживлення рослин рідкими азотними добривами на пізніших фазах вегетації. Це вже справа техніки. Проблему можна розв’язати за допомогою як традиційних обприскувачів, так і агрегатів для внутрішньоґрунтового внесення рідких добрив. Про ефективність цієї технології свідчить досвід останніх років в Україні, адже за її допомогою досягають зростання врожайності кукурудзи на 10–15%.

Як революційну технологію можна порадити американський підхід, що передбачає використання спеціальних насадок на форсунки обприскувачів. Це дає змогу підживлювати кукурудзу азотом цілеспрямовано — просто під корінь, що забезпечує максимальну ефективність робочої речовини.

Традиційно вважають, що повну норму фосфорних і калійних добрив обов’язково слід вносити з осені, аби гранули нормально розчинилися і були доступні для сходів ярих культур. Такий підхід є доцільним, особливо коли йдеться про важкорозчинні калійні добрива. Адже врожайність кукурудзи багато в чому залежить саме від того, як посіви засвоїли калій. Чітко зафіксовано, що навіть мінімальна нестача калію стане на заваді високому врожаю кукурудзи.

Тому, коли йдеться про забезпеченість «королеви полів» калієм, маємо наголосити на двох ключових моментах. Перший, безумовно, — це осіннє внесення калійних добрив або кількакомпонентних добрив із вмістом цього елемента. Станом на кінець квітня — початок травня елементи живлення з їх складу будуть готові до споживання сходами кукурудзи. Другий момент — щоб «зарядити» поля калієм, доцільно вносити такі якісні багатокомпонентні добрива, як каліймагнезія (калій, магній, сірка), або ж використовувати інші добрива, бажано безхлорні. Хлорид калію має власну специфіку, тож, коли є можливість, ліпше замінювати його більш толерантними добривами. Звісно, якісні калійвмісні добрива, втім, як і інші, не лише коштують доволі дорого, а й є дефіцитними.

Упродовж останніх років так само приходить розуміння, що недоцільно закладати з осені повну норму фосфорних добрив. Це зумовлене цілою низкою факторів, зокрема, малою рухливістю фосфору в ґрунті, його низькою засвоюваністю у традиційних видах добрив і специфікою фосфорного живлення загалом. На сьогодні оптимальним є такий розподіл фосфорного живлення під кукурудзу: основне внесення у вигляді сумішей NPK з осені та цільове припосівне підживлення легкорозчинними якісними добривами. У такому разі рослини будуть забезпечені доступним фосфором на всіх етапах розвитку кореневої системи. Утім, останніми роками достатньо поширеним є внесення фосфорних добрив винятково навесні.

Наявність у ґрунті таких елементів живлення, як магній та сірка, можна підтримувати, періодично вносячи сульфат магнію в нормі 1 ц/га. Окрім кукурудзи, сірколюбною культурою є ріпак.

Велике значення для врожайності кукурудзи має бодай нечасте внесення органічних добрив, надто перегною. Це дає змогу не лише забезпечити рослини доступними поживними речовинами, а й покращити фізико-механічні властивості ґрунту. Зокрема, це чудово діє під час тривалих посушливих періодів.

Не будемо оригінальними і за досвідом багатьох сучасних агрономів порадимо: зробіть насамперед аналіз ґрунтів! Мінеральні добрива — задоволення недешеве, тому розкидати їх наосліп необачно. Адже тієї ж таки сірки чи доступного калію у ґрунті може бути достатньо. Аналіз дасть змогу скоригувати норми внесення, підвищуючи в такий спосіб рентабельність вирощування сільгоспкультур.

Звісно, коли йдеться про інтенсивну технологію вирощування кукурудзи, це так і є, позаяк прорахунки у живленні рослин можуть обійтися задорого. Однак і економічний підхід до вирощування кукурудзи має передбачати наявність більш-менш точних аналізів складу ґрунту. Кожен кілограм діючої речовини може відігравати визначальну роль.

І кожен грам, якщо йдеться про цинк. Відсутність або недоступність цього мікроелемента може вельми негативно позначитися на посівах кукурудзи. Тому бажано або вносити цинковмісне міндобриво, або ж правильно застосовувати позакореневі підживлення.

Для кукурудзи особливо важливо розробити систему позакореневих підживлень. Ця культура потребує не менше ніж 70 г/га бору, 60 г/га міді, певну кількість молібдену і марганцю тощо, не кажучи вже про архіважливий цинк. Відповідно, до складу пестицидів слід обов’язково додавати мікроелементні суміші.

Підсумовуючи наш короткий матеріал, наголосимо, що підходи до живлення кукурудзи і загалом ярих культур зазнають суттєвих змін. Тому виокремимо ключові моменти, які дадуть змогу якнайкраще реалізувати потенціал гібридів цієї культури.

  1. Точні аналізи ґрунту з метою розроблення програми внесення міндобрив.
  2. Роздільне внесення азоту.
  3. Мікроелементні позакореневі підживлення.
  4. Врахування балансу вологи.
  5. Використання багатокомпонентних легкорозчинних добрив.

Василь Черкас

Мальчувальний метод обробітку ґрунту в Степу...

Експлуатація та інтенсивна експлуатація чорноземів Степу протягом тривалого періоду призвело до...

Труднощі захисту дерев в інтенсивних садах від...

Застосування в системі захисту плодових насаджень фунгіцидів різних хімічних груп — обов’язкова...

Дмитро Шацман: «Вирощування класичних гібридів...

У перший рік війни українська насіннєва компанія «Євросем» не зменшила посіви насіння соняшнику, а...

АгроТренди

Чорний горіх: види та технологія вирощування

36702
Чорний горіх, поки це дерево не стало у нас особливо популярною культурою. Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і...

Виробництво та перспективи чорного часнику

26085
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

13469
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.