Посівна під обстрілами: як агробізнес 12 прифронтових областей працює під час війни

Поки одні рахують збитки, інші виходять у поле. Майже 15% українського бізнесу продовжує працювати в прифронтових регіонах — і саме ці підприємства забезпечують значну частину податків, що йдуть на оборону країни.

Офіційний статус: що змінилось у лютому 2025 року

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28 лютого 2025 року затверджено оновлений перелік територій, де ведуться або велися бойові дії. До нього увійшли громади Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей, а також Київ. Документ визначає статус громад за рівнем безпекової ситуації і безпосередньо впливає на соціальні виплати, доступ до держпідтримки та умови ведення бізнесу.

За матеріалами: Мінрозвитку громад та територій України

Бізнес на межі: три проблеми без вирішення

За словами голови комітету Верховної Ради Олени Шуляк, майже 15% українських компаній ведуть діяльність на деокупованих і прифронтових територіях і більшість із них залишаються наодинці з викликами. Три ключові проблеми: кадровий дефіцит, обмежений доступ до фінансів та відсутність офіційного механізму верифікації бізнес-збитків.

Окремою болючою темою залишається зворотна релокація. Підприємства, що залишили регіон після початку активних бойових дій, здебільшого не повертаються — безпекова ситуація не дає впевненості у завтрашньому дні. Саме тому експерти наполягають на запровадженні особливого економічного статусу для прифронтових територій: без нього ні стимулювати розвиток, ні утримати людський капітал не вдасться.

За матеріалами: РБК-Україна 

фото: з відкритих джерел

Аграрний сектор: коли поле важливіше за ризик

Реальний досвід роботи в прифронтових умовах — у керівників агрокомпаній, які не покинули свої землі навіть під обстрілами. За словами голови правління A.G.R. Group Ігоря Шестопалова, земельний банк компанії становить близько 43 тисяч гектарів. Орендна плата в умовах війни зростала в межах 7–10% щороку — це і тиск на витрати, і водночас підтвердження того, що аграрний бізнес намагається зберегти відносини з пайовиками навіть у найскладніших обставинах.

За матеріалами: Latifundist.com

Засновник групи компаній ТОВ «СП «ПАЕК» Юрій Кормишкін розповідає про наслідки окупації відверто. У 2022 році в окупації опинилося близько 29 тис. га земельного банку компанії. Парк техніки налічує близько 600 одиниць — понад 70 із них було знищено або вивезено окупантами, відновити вдалося понад 20. Зруйновано елеватор, вивезено 7 тис. тонн насіння соняшнику. За словами Кормишкіна, прямі збитки від майна і техніки перевищили 13 млн доларів, а недоотриманий прибуток через неможливість обробляти окуповані землі — понад 40 млн доларів. У 2023 році господарства на неокупованих територіях зберегли стандартну сівозміну, на деокупованих — прийняли рішення проводити посівну попри підвищені ризики. У 2024 році компанія повернулась до довоєнних експортних показників.

Водночас редакція зазначає: у 2025 році стосовно Юрія Кормишкіна відкрито кримінальне провадження — за даними відкритих джерел, йому вручено підозру в легалізації коштів. Сам підприємець заперечує звинувачення і розцінює їх як тиск. Розслідування триває. Наведені вище цифри збитків є заявами самого Кормишкіна і не є офіційно верифікованими даними.

За матеріалами: AgroPortal.ua, УНІАН

Програма «5-7-9%»: кредит, який дозволив вижити

Одним із реальних інструментів підтримки стала державна програма пільгового кредитування «5-7-9%». ТОВ «СП «ПАЕК» скористалося нею в найгостріший період: усі кредитні зобов'язання були пролонговані, що дозволило зберегти обігові кошти і не зупинити виробництво. Важливу роль відіграли і банки, які брали до уваги фінансову репутацію компаній та їх відповідальність у виконанні зобов'язань.

Представник Харківської обласної військової адміністрації наголосив на високому попиті підприємств регіону на грантові програми для малого та середнього бізнесу і закликав до їх масштабування. За його словами, компанії Харківщини функціонують в умовах постійних обстрілів і демонструють стійкість, яка заслуговує на системну відповідь з боку держави.

Поле як доказ

Досвід прифронтового агробізнесу — це не лише цифри збитків. Це підтвердження того, що навіть за умов масштабних втрат відновлення виробництва можливе, якщо є державна підтримка і воля працювати. Розширення грантових програм, доступне кредитування і особливий економічний статус для постраждалих регіонів — не пільги, а умови виживання галузі, яка годує країну навіть під обстрілами. 

Дьяченко Софія,  студентка 2-го курсу групи ЖР-25.2-1-ifmc
кафедри журналістики, видавничої справи, поліграфії
та редагування Фахового коледжу «Освіта»
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА»