Від ромашки до біодизелю: 4 нові культури для українських фермерів

Вітчизняний ринок лікарських трав задоволений менш ніж на 50% від реального попиту. Площі під біопаливними культурами зростають третій рік поспіль. Поки більшість фермерів сіє пшеницю, інші вже знайшли свої ніші та рахують зовсім інші суми.

Лікарські рослини: один гектар, що замінює кілька

З гектара ромашки фермер може отримати чистий прибуток до 300 тис. грн за сезон. Валеріана дає рентабельність понад 100%. Лавандова олія продається трейдерам до 34 тис. грн за літр. Це цифри Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології НААН України, а не маркетингові обіцянки.

Площі під лікарськими та ефіроолійними травами зросли з 6 тис. га у 2022 році до 11 тис. га у 2023-му. Причина прозора: коли ціни на зернові впали, фермери почали шукати альтернативу і знайшли її в шавлії, м'яті, ромашці та мелісі. Ці культури виявились вигіднішими за пшеницю в рази, а не на відсотки.

Ринок збуту працює і всередині країни, і за кордоном. Україна експортує лікарські рослини переважно до Польщі, Німеччини, Чехії та Франції. За оцінками учасників ринку, обсяги зовнішніх постачань зросли на 30% лише за минулий рік. Важлива умова: якщо обсяг виробництва невеликий, вийти на експорт складно — імпортери не працюють з мікропартіями. Оптимальний старт для малого господарства — до 10 га з подальшим нарощуванням.

Фермери, які будують цей бізнес послідовно, знаходять стабільних покупців серед фармацевтичних компаній, косметичних виробників і харчових підприємств. Головне правило тут таке саме, як і в нішевих зернових: покупця треба знайти до посіву, а не після збору врожаю.

Біопаливні культури: поле як альтернативна заправка

Ріпак і соняшник переробляють на біодизель, кукурудза і цукрові буряки дають сировину для виробництва етанолу. Цей напрямок розвивається незалежно від кон'юнктури продовольчого ринку — попит формує паливний сектор Євросоюзу, який послідовно скорочує частку нафтопродуктів у загальному енергобалансі.

Багато аграрних проєктів в Україні розпочиналися з ідеї вирощування ріпаку для виробництва біодизелю. Ті, хто вибудував систему збуту і не зупинився після першого сезону, сьогодні мають стабільний канал доходу незалежно від цін на зернові. Для фермерів, що мають доступ до переробних потужностей або укладають довгострокові контракти з агрохолдингами, це передбачуваний ринок із горизонтом планування на роки вперед. Крім того, виробництво біопаливної сировини створює додаткові робочі місця в сільській місцевості — аргумент, який важливий для невеликих громад.

Читайте також: США збільшують біопаливо до 80 млн тонн — Україна у виграші

Кормові буряки: невидима культура зі стабільним попитом

Кормові буряки рідко потрапляють у заголовки аграрних видань, але тваринники знають їхню ціну. Культура багата на легкозасвоювані вуглеводи, вітаміни та мінеральні солі, добре поїдається худобою і природно вписується в раціон великої рогатої худоби, особливо в зимовий період, коли основні корми бідні на вітаміни.

За даними AgroPortal, рентабельність тваринництва в Україні навіть у найгірші роки не опускалася нижче 15%. Це означає, що господарства, які суміщають тваринництво з вирощуванням кормових культур для власних потреб, отримують подвійну вигоду: скорочують витрати на придбання комбікормів і формують стабільніший фінансовий результат.

Агрофірми, які переорієнтувалися на тваринництво і власну кормову базу в перші роки повномасштабної війни, підтверджують: саме ця стратегія допомогла втриматися тоді, коли зернові давали збиток. Кормові буряки в цій моделі стають не окремим продуктом, а частиною замкненого циклу.

Амарант і безглютенові зернові: тренд, що вже платить

Попит на безглютенові продукти в Європі та США зростає стабільно. Амарант, просо і гречка потрапили в цей сегмент природно, і фермери, що зайшли раніше, вже відчувають реальні переваги. За розрахунками Інституту аграрної економіки, рентабельність амаранту досягає 75% — у чотири рази вища за пшеницю. Науковці Інституту разом з AgroPortal відносять цю культуру до найперспективніших для малих і середніх господарств саме через поєднання невисоких витрат і зростального  зовнішнього попиту.

Водночас і тут діє те саме правило нішевих культур: цінова нестабільність. Фермери, що масово заходять у сегмент після успішного сезону конкурентів, нерідко отримують обвал ціни вже наступного року. Ті, хто будує відносини з переробниками або експортерами заздалегідь, захищені від цього ризику значно краще.

Диверсифікація: не мода, а математика

Україна має родючі ґрунти, різноманітні кліматичні зони та зростальний зовнішній попит одночасно на кілька нішевих напрямків. За словами директорки Насіннєвої асоціації України Сюзанни Григоренко, льон, коріандр, нут і сочевиця поступово займають більше українських полів — фермери реагують на зовнішній ринок, де ціна реалізації стабільно вища за зернові.

Але нішеві культури потребують іншого підходу, ніж традиційні. Вужчий ринок, специфічні вимоги до якості, необхідність сертифікації для експорту і відносини з покупцем, збудовані заздалегідь. Хто готовий до такої роботи — отримує маржу, яка пшениці не снилась.

Рябов Андрій, студент 3-го курсу групи ЖР-23-1-фмб-ifmc-ch.
кафедри журналістики, видавничої справи, поліграфії
та редагування Фахового коледжу «Освіта»
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА»