Не орати — нова філософія землеробства
- Деталі
- Статті
- 3070
Система нульового обробітку ґрунту або ж no-till поступово набирає популярності в Україні. Вона заснована на відмові від оранки, натомість поверхня землі вкривається мульчею — шаром спеціально подрібнених залишків рослин. Така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Вважається, що із no-till можна суттєво зекономити на використанні робочої сили та пального, а також вирішити проблему урожайності на посушливих територіях. Хто і де вже застосовує таку систему, та як відгукуються про неї практики?
Переваги та недоліки
Найпопулярнішою система нульового обробітку ґрунту на сьогодні є у Парагваї, Канаді, Бразилії та Аргентині — там на більш ніж 50% оброблювальних земель використовують саме цю технологію. У США орієнтовно 20% сільгоспугідь дають урожай за системою no-till. Важливо, що нульовий обробіток ґрунту аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки — це досить складна система землеробства, яка вимагає спеціальної техніки та дотримання технологій.
No-till найдоцільніше застосовувати в посушливих місцевостях. Також ефективність система довела на полях, розташованих на схилах, в умовах вологого клімату. Урожайність тут дещо знижується у кількісному вираженні, однак і витрат вона потребує менше. Експерти кажуть, що це рентабельніша система, порівняно з традиційним землеробством, бо зниження витрат значно перевищує незначне скорочення урожайності. Передусім економія відбувається на пальному, добривах, трудо- і часовитратах.Без оранки верхній родючий шар ґрунту не пошкоджується і може самовідновлюватися.
Серед переваг також суттєве зниження ерозії ґрунтів та накопичення у них вологи. Останнє особливо актуально в умовах Степу, де помітно знижується залежність урожаю від погодних умов за використання no-till.Водночас система нульового обробітку непридатна на надмірно зволожених та заболочених ґрунтах. У таких місцях вона ефективна лише за умови створення добрих дренажних систем. Також система обов’язково вимагає правильної сівозміни та дотримання норм використання отрутохімікатів.
Картопля без оранки
Навіть ті, хто активно користуються no-till, часто вважають, що підготувати поле для картоплі неможливо без використання оранки. Однак польський фермер Станіслав Клекот (Stanisław Klekot) своїм прикладом довів, що це можливо й ефективно. Його господарство — це 11 га, на 6 га із яких вирощують картоплю.Ідея вирощування бульби без плуга виникла у фермера 8 років тому. Він згадує, що оранка на легких ґрунтах була для нього «марною тратою часу» і лише без потреби висушувала ґрунт. Перші експерименти з «безоранковою картоплею» вдалися і переконали господаря продовжувати вирощувати її таким способом.
Зараз Станіслав Клекот картоплю через рік чергує із пшеницею. Після збирання зерна та внесення гною культивує стерню, а якщо на полі багато соломи, то культивування проводить двічі. Потім фермер засіває міжряддя фацелією, люпином або їхньої сумішшю. Навесні ці культури знищують дисковою бороною, а потім розкидають добрива. Перш ніж садити картоплю, фермер ще один раз або двічі розрихлює ґрунт стерневим культиватором на глибину 25 см.«Впровадження безоранкової системи покращило структуру, біологічні показники ґрунту та зберігання у ньому вологи, — розповів Станіслав Клекот. — Велика кількість рослинних решток не є перешкодою під час формування грядок чи проведення різних доглядових робіт. Відмова від оранки значно скоротила робочий час та витрату палива, а урожайність на легкому ґрунті суттєво перевищує урожайність у традиційній системі вирощування». Щодо «важких ґрунтів», то фермер зауважив, що на них no-till закінчився невдачею: більшість картоплі не росла і загнивала в землі. На цих ґрунтах на господарстві пана Станіслава все ще використовують плуг. Однак фермер каже, що намагається застосовувати безоранкову систему всюди, де це можливо, бо бачить позитивні наслідки такої технології.
Зараз Станіслав Клекот картоплю через рік чергує із пшеницею. Після збирання зерна та внесення гною культивує стерню, а якщо на полі багато соломи, то культивування проводить двічі. Потім фермер засіває міжряддя фацелією, люпином або їхньої сумішшю. Навесні ці культури знищують дисковою бороною, а потім розкидають добрива. Перш ніж садити картоплю, фермер ще один раз або двічі розрихлює ґрунт стерневим культиватором на глибину 25 см.«Впровадження безоранкової системи покращило структуру, біологічні показники ґрунту та зберігання у ньому вологи, — розповів Станіслав Клекот. — Велика кількість рослинних решток не є перешкодою під час формування грядок чи проведення різних доглядових робіт. Відмова від оранки значно скоротила робочий час та витрату палива, а урожайність на легкому ґрунті суттєво перевищує урожайність у традиційній системі вирощування». Щодо «важких ґрунтів», то фермер зауважив, що на них no-till закінчився невдачею: більшість картоплі не росла і загнивала в землі. На цих ґрунтах на господарстві пана Станіслава все ще використовують плуг. Однак фермер каже, що намагається застосовувати безоранкову систему всюди, де це можливо, бо бачить позитивні наслідки такої технології. 20 років на безоранковій системі
Фермер із Фінляндії Мікко Ліндберг у 80-х перейняв господарство у свого батька. У нього було 30 га орної землі та кілька гектарів лісу. Нині Мікко та його дочка обробляють 165 га землі і мають 120 га лісу.20 років вони не використовували плуг у своєму господарстві. Відмовитись вирішили тому, що ґрунт, на якому вони господарюють, важко орати через каміння, часту високу вологість, значний вміст глини та схильність до водної ерозії. Фермер зазначив, що за цей час ґрунт став стійким до несприятливих погодних умов, і його легше обробляти.Їхня технологія прямого посіву трохи модифікована під вимоги північних погодних умов. Фермери розповіли, що цикл вирощування починається зі збирання урожаю, адже найголовніше — добре нарізати та розсипати солому. Якщо на полях застосовується індичий гній, вони його дрібно перемішують за допомогою компактної дискової борони, після чого проводять сівбу озимих зернових.Під час висіву ярих культур на господарстві знищують бур’яни та самосіви, обприскуючи гліфосатом. Мікко Ліндберг зазначив, що речовина здатна знищити небажані рослини незалежно від фази їх розвитку. Фермер має досить різноманітну сівозміну, оскільки він сіє кмин, жито, озиму пшеницю, цукровий буряк, овес та бобові культури.
Наостанок
Світовий досвід використання нульової технології обробітку ґрунту переконує у тому, що вона має перспективи у країнах із високоінтенсивним землеробством. Та й загалом, мінімізація обробітку ґрунту в Україні є перспективною складовою будь-якої системи землеробства для зменшення витрат ресурсів. Однак, коли йдеться про повний перехід на нульовий обробіток, важливо зважувати всі аспекти. Перехід від традиційної технології до no-till повинен проходити поступово, з урахуванням культури землеробства, типу грунтів, матеріально-технічної бази та наукового забезпечення господарств.
Наталія КУЗЬО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні