Підтримка аграріїв нині набула особливої актуальності. Дуже важливим є пошук надійного, професійного та перевіреного ділового партнера. Велика кількість учасників вітчизняного аграрного бізнесу наразі мають потребу у комплексі послуг, спрямованих на розвиток, а подекуди — й на відновлення власних господарств

Основні причини поки що недостатньої ефективності зернової галузі полягають у недотриманні науково обґрунтованих сівозмін, значному порушенні у підходах до систем обробітку ґрунту, удобрення, захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів, а також у недостатньому використанні та реалізації адаптивного та продуктивного потенціалу урожайності вітчизняних сортів пшениці озимої в умовах виробництва.

За розширення посівних площ культур, що пізно збирають, кліматичних умов, що склалися протягом останніх років і форс-мажорних умов воєнного стану скорочуються посіви пшениці озимої. Тому забезпечити потребу виробництва зерна можливо за розширення площ під пшеницею ярою. Пшениця яра є резервом високоякісного продовольчого зерна (виготовлення круп, хліба, макаронних і кондитерських виробів).

Останніми роками внаслідок дефіциту вологи та обмежених фінансових ресурсів аграріїв у багатьох регіонах України суттєво змінилися підходи до вирощування сільгоспкультур. Зокрема, чимало агрокомпаній перейшла на бюджетну технологію вирощування сої, яка передбачає економію на обробітку ґрунту та внесення мінеральних добрив.

Кукурудза негативно реагує на брак світла. Невелике затінення, навіть за умови сприятливого збігу інших чинників зовнішнього середовища, значно знижує продуктивність, подовжує вегетацію культури. Людина може впливати на цей процес, регулюючи доступ світла до асиміляційних органів (густота посіву) і живлення рослини (регулювання водного режиму і поживних речовин у ґрунті)

Розкидачі твердих гранульованих міндобрив сьогодні працюють у більшості господарств України. Попри певну зміну підходів до мінерального живлення у передових вітчизняних агрокомпаніях, розкидачі й досі не втрачають своєї високої актуальності. Поготів, що ці машини оснащують сучасними технологіями, призначеними для точного землеробства

Питання посухи та як рослинам отримувати вологу у такий критичний період залишається актуальним. В якості відповіді, а точніше рішення цієї проблеми, хочу поділитись практичним кейсом, що був реалізований у 2015 році в Україні на Вінниччині.

Включення до сівозміни сидеральних культур в Україні і досі, на жаль, є мало поширеним явищем. Причин цьому не бракує і серед основних – побоювання агровиробників щодо того, чи вистачить вологи сільгоспкультурам, а також – відсутність необхідних технологічних навичок та банальне небажання цим займатися в принципі.

Специфіка мінерального живлення озимих культур, зокрема ріпаку, передбачає декілька етапів і має свої особливості. Насамперед щодо азотного живлення. Його розподіляють на два періоди — до зимового спокою і після.

Ефективним агрозаходом, що сприяє активізації процесів гуміфікації органічної речовини, є поєднання післяжнивних решток із сидератами.