Розкидачі й точне внесення мінеральних добрив

Розкидачі твердих гранульованих міндобрив сьогодні працюють у більшості господарств України. Попри певну зміну підходів до мінерального живлення у передових вітчизняних агрокомпаніях, розкидачі й досі не втрачають своєї високої актуальності. Поготів, що ці машини оснащують сучасними технологіями, призначеними для точного землеробства

Сучасне сільське господарство пов’язане з інтенсивним використанням земельних угідь і з винесенням із родючого шару ґрунту мікроелементів. Найпоширенішим та найефективнішим способом поповнення запасів поживних речовин у ґрунті (насамперед азоту, фосфору і калію) та отримання високої врожайності сільгоспкультур сьогодні є застосування мінеральних добрив.

Традиційним способом унесення твердих мінеральних добрив є розкидний, який застосовують як під час основного внесення, так і під час підживлення посівів. На ринку України сьогодні представлено десятки моделей розкидачів, які відрізняються між собою конструктивним виконанням і показниками технічних характеристик. Однак вимоги до їх роботи є універсальними. Це передусім точність унесення добрив за шириною захвату й напрямком руху, бо нерівномірність розподілення гранул може спричинити перевитрату міндобрив, відчутне зниження врожайності, нерівномірний розвиток посівів тощо.

До того ж важливою є не лише якість роботи розкидачів, а й зручність і точність їх технічних налаштувань на задану норму внесення та рівномірність розподілення по поверхні поля. На ефективність унесення гранул істотно впливають погодні умови (сила вітру), рельєф поля, швидкість руху, перекриття суміжних проходів, вологість і розміри гранул, конструктивні особливості техніки та ін.

Читайте також: Огляд найцікавіших комплексів для сівби зернових культур

Сьогодні на ринку України наявні розкидачі мінеральних добрив із місткістю бункера до 8 тис. літрів і робочою шириною внесення гранул до 56–60 м.

Згідно з агротехнічними вимогами до внесення мінеральних добрив дисковими розкидачами нерівномірність розподілення добрив площею поля допускається не більше як 25%, а відхилення дози внесення добрив від заданої не має перевищувати ±10%. Однак зазначимо, що на сьогодні такі нормативи є дещо застарілими, особливо в господарствах, що провадять інтенсивне агровиробництво та використовують сучасні технології.

Образно кажучи, сьогодні в агрокомпаніях через істотне здорожчання мінеральних добрив прагнуть ефективно використати кожну придбану гранулу. Існує чітка тенденція до зниження обсягів використання міндобрив шляхом їх раціональнішого та більш рівномірного внесення.

Технічно розкидачі мінеральних добрив оснащують спеціальними технологіями для точнішого розкидання гранул. Це стосується як гарантованого дотримання норм унесення, так і компенсації впливу зовнішніх чинників, таких як нерівний рельєф полів і сильний вітер. З цією метою інтегруються спеціальні електронні та механічні рішення, покликані або робити певну поправку на вітер, або ж, навпаки, буквально жбурляти порції гранул із високою силою у точно заданий квадрат. Такими передовими рішеннями характеризуються машини провідних світових виробників, таких як AMAZONE, KVERNELAND, KUHN й інші. Слід наголосити, що частина таких технологій і досі у напівекспериментальному статусі, і це зрозуміло, бо точно та рівномірно розкидати гранули за швидкості руху розкидача понад 15 км/год і швидкості вітру до 20 м/с практично неможливо. Однак очевидні якісні зрушення тут є, і вони працюють, а тому такий напрям роботи є дуже перспективним.

Також надзвичайну вагу має точне ведення розкидача по полю з мінімізацією перекриттів поміж проходами. Річ у тім, що за наявності перекриттів досить широкі смуги полів отримують подвійну норму мінеральних добрив. З одного боку, це може бути агрономічно не зовсім корисно (нерівномірні розвинені сходи), а з іншого — спричиняє істотну перевитрату дорогих міндобрив. Аналогічно під час роботи на краях полів частина добрив може потрапити в лісосмугу. Відповідно, точний рух трактора з розкидачем за GPS-сигналом і можливість перекрити окремі ділянки для розкидання гранул дозволяє досягти відразу кількох важливих агрономічних та економічних переваг. Зазначимо, що за різними підрахунками відсутність перекриттів дає змогу впродовж сезону заощаджувати на мінеральних добривах до 100 і навіть більше євро на 1 га. Відповідно, таке точне рішення може окупити всю вартість розкидача буквально за рік, якщо не раніше.

Саме тому провідні світові виробники розкидачів сьогодні пропонують моделі, вже у базовому оснащенні розраховані передусім на роботу за точними рішеннями. Це справді вигідно для агровиробника, а спрощений функціонал дає змогу елементарно визначити межі полів і розпочати точне внесення в автоматизованому режимі. Не потрібно ніде копирсатися та розбиратися у складних програмах. У крайньому разі цю роботу виконають представники сервісної компанії.

Дещо інакше стоїть питання з диференційованим унесенням мінеральних добрив. Упровадженню цієї технології має передувати регулярний точний аналіз ґрунтів на полях, а також реальне розуміння багатьох складних процесів. Має бути чітке обґрунтування того, чому на одному клаптику поля площею 3 га має вноситися 160 кг/га карбаміду, а на іншому — 180 кг/га. Відверто кажучи, такі технологічні завдання сьогодні до снаги далеко не всім агрокомпаніям. Утім, такі рішення впроваджують, і вони працюють. Звісна річ, що найвигіднішими вони можуть бути для тих компаній, що обробляють багато тисяч гектарів. Саме там економія добрив, яка виражається в десятках кілограмів на гектар, може бути відчутною та вигідною. Звісна річ, що фермери, які обробляють 500, 1000 чи 2000 га, не завжди бачать реальну економічну ефективність такого підходу, враховуючи витрати на регулярні аналізи ґрунтів і ціну самого обладнання. Утім, це тема доволі дискусійна.

Читайте також: Диференційована сівба: зробити різницю!

Зазначимо також, що в усіх випадках надзвичайно важливим є чітке дотримання заданої норми внесення — чи то диференційованої, чи то сталої. Адже неможливо говорити про диференційоване внесення міндобрив і точне землеробство взагалі, якщо машина відхиляється від заданої норми внесення то в один, то в інший бік. На жаль, нам доводилося чути про такі випадки безпосередньо від фермерів, які планували випробувати ту чи іншу технологію. Наскільки можна зробити висновок із їхніх слів, проблема була не так у самих розкидачах, як у невдалих діях інженерів, що налаштовували машини.

Утім, диференційоване внесення гранульованих добрив розкидачами — це поки що не масове явище в Україні, хоча поза сумнівом, ця технологія поширюватиметься найближчими роками. Проте чітке дотримання норми внесення та відсутність перекриттів — це те, що реально і гарантовано працює й може використовуватися практично будь-яким, навіть непідготовленим господарством за наявності сучасного розкидача. Ми ж порадимо мати справу тільки з відомими своїми моделями для точного землеробства компаніями, які напрацювали позитивний досвід в Україні.

Василь Черкас