У процесі еволюційного розвитку багаторічні рослини розвинули в собі здатність опиратися пошкодженню тканин морозами в період анабіозу (спокою). Залежно від мінливості клімату в різні періоди року спокій у рослин також неоднаковий.

Зазвичай спокій поділяється на три періоди. Перший — підготовка рослин до глибокого спокою під час зниження температур. У цей час відбувається відплив пластичних речовин від листя до багаторічних тканин рослини. Після виснаження листків вони стають непотрібними — відбувається листопад. Водночас у самих багаторічних тканинах накопичені вуглеводи переходять у дві форми — водорозчинні і крохмаль. Водорозчинні цукри підтримують обмінні функції в рослині і сприяють підвищенню концентрації клітинного соку, що формує морозостійкість. Насичений розчин має більш низьку температуру льодоутворення, аніж звичайна вода. Крохмаль, своєю чергою, є запасником цукрів. Надалі рослина скористається ним, щоб отримати водорозчинні сполуки для підвищення морозостійкості під час виходу зі стану спокою у весняний період. Окрім цього, під час підготовки рослини до зими збільшується кількість поліфенолів (лігніну), що виконують роль кріопротекторів — цей процес називається лігніфікація.

Другий період — органічний спокій. Рослина в цей час перебуває в анабіозі, тобто обмінні функції здебільшого пригальмовані, практично відсутня транспірація, відзначається найнижчий вміст води. Календарно органічний спокій припадає на кінець листопаду — початок лютого. Але в кожної породи тривалість цього періоду особлива. Так, найдовший період органічного спокою — у сортів яблуні зимового строку достигання, що виведені на території холодної Росії, наприклад Антонівка, а найменший — у культурних сортів мигдалю.

Окремі породи також відрізняються причинами, які сприяють виходу зі стану спокою:

Рослини, які потребують певного строку для виходу зі стану спокою.

Рослини, здатні виходити зі стану спокою за досягання певної межі низьких температур.

Органічний спокій відрізняється від усіх інших найвищим опором рослин до шкодочинної дії низьких температур. Саме в цей період фізіологічного стану дослідник може визначити біологічну межу стійкості як надземної, так і підземної частин рослин.

Після закінчення органічного спокою рослина переходить у стан вимушеного спокою, що зумовлений несприятливими для нормального розвитку кліматичними умовами. У цей час можливі тимчасові відлиги, під впливом яких деякі породи, наприклад мигдаль, абрикос і персик, можуть почати вегетацію, а в разі подальшого зниження температури пошкоджуються, що призводить до втрати врожаю.

З погляду технології вимушений спокій — найбільш критичний період із низькою стійкістю до шкодочинних факторів.

Із наведеного стає зрозуміло, що протягом усього зимового періоду рослини перебувають під впливом екстремальних факторів, що зрештою може призвести до їх пошкодження. Саме тому під час створення нових сортів, інтродукції та районування необхідно визначати адаптивність рослин до несприятливих умов зимівлі. Звідси, як одне з найважливіших, постає питання визначення рівнів морозостійкості.

Метод визначення рівня пошкодження рослин після дії низьких температур у природних умовах є одним із найбільш доступних, і садівник може провести його самотужки.

Польове спостереження за пошкодженням рослин у зимовий період є найдавнішим із методів визначення морозостійкості. Він дає змогу визначити вплив комплексу факторів, які утворилися в реальних умовах, на перезимівлю рослин. Тобто за допомогою цього методу можна визначити й пристосованість виду або сорту до певної місцевості. Це стає особливо актуальним зараз, коли на ринку садивного матеріалу з’явилися закордонні сорти. Їх здебільшого детально не вивчали в окремих ґрунтово-кліматичних регіонах, вони рекомендовані до вирощування власником авторських прав, тобто особою, що зацікавлена надавати лише позитивні оцінки своєму сорту і, звісно, приховувати недоліки.

Перед садівником постає перше завдання: відібрати зразки рослини в місцевості, яка достатньо точно відтворює кліматичну і ґрунтову картину саду. Територію, де відбиратимуть зразки, необхідно обрати так, щоб вплив пом’якшувальних факторів (сприятлива експозиція ділянки, наявність вітрозахисних смуг, які зменшують градієнт температури, тощо) був якомога більше вирівняний.

Для точного відбору зразків гілки зрізують із різних вирівняних дерев з різних боків і на різній висоті дерева, захоплюючи не лише однорічний приріст, а й дво-трирічну деревину. Це пояснюється тим, що більшість плодових закладає плодові утворення саме на гілках цього вікового періоду. Зазвичай відбирають не менше ніж п’ять гілок із кожного боку дерева (північний, південний, верх, низ і середина висоти дерева). Зрізують зразки на кожному сорті окремо. Зразки маркують етикетками і зв’язують у пучки.

Після дії низьких температур відібрані зразки потребують певного часу, аби проявилися наслідки пошкодження. Загалом вважають, що для цього необхідно близько семи діб в умовах кімнатної температури. Для витримування зразки розміщують у ємність із водою, яка має покривати 1–2 см нижньої частини пагонів.

Якщо рослини вже перебували у стані вимушеного спокою, за тиждень знаходження у теплому приміщенні бруньки на гілках набухнуть. Тоді можна буде точно визначити рівень пошкодження рослин, просто порахувавши живі та мертві генеративні й вегетативні бруньки.

Якщо ж на гілках за тиждень не розвинулися бруньки, потрібно провести анатомування зразків і потканинно визначити рівень їх пошкодження.

Зрізи виконують гострим лезом небезпечної бритви або іншим подібним інструментом. Зрізи розміщують на предметному склі й покривають гліцерином, щоб запобігти окисленню та побурінню зразків. У такому стані зразки можна зберігати до чотирьох годин. На кожному предметному склі тушшю або маркером слід написати основні параметри зразків. Наприклад: сорт і підщепа (Голден Делішес / ММ.106, Голден Делішес / М.9).

Підготовлені зразки мікроскопують під бінокуляром. Щоб не виникало розбіжностей в оцінці, мікроскопування масиву проводить одна людина. Освітлення має бути рівномірним, бажано штучним, із лампами, які дають спектр випромінювання, подібний до сонячного. Наразі таку вимогу повністю задовольняють криптонові лампи. Якщо штучне освітлення забезпечити неможливо, можна скористатися природним освітленням — за відсутності хмар і в період від 10-ї до 11-ї та від 14-ї до 15-ї години. Це тому що до 10-ї години світловий потік збільшується, а після 15-ї — зменшується, що призводить до неминучої похибки у динаміці визначення пошкоджень.

Бал пошкодження визначають за такою шкалою:

0 — пошкоджень немає (0%);

1 — незначна зміна забарвлення, пошкоджено до 20% тканини;

2 — середнє пошкодження тканини (40%);

3 — середнє пошкодження тканини, чітко спостерігається побуріння межі тканини з іншими (60%);

4 — сильне пошкодження тканини: вона побуріла, межі з іншими тканинами чорні (80%);

5 — повна загибель тканини, іноді тканину неможливо відокремити від іншої (100%).

Зазвичай для оброблення результатів вдаються до звичайного порівняння даних без визначення їх статистичної достовірності. Але таке порівняння не завжди є зрозумілим для садівника.

Ми пропонуємо доступний для сприйняття метод коефіцієнтів, що розроблений в Інституті садівництва й широко застосовується у науковій практиці.

Суть цього методу полягає у визначенні загального рівня пошкодження об’єкта низькою температурою за 100-бальною шкалою. Для отримання балу треба спочатку встановити потканинне пошкодження об’єкта: кори, камбію, деревини і серцевини за загальноприйнятою шкалою, наведеною вище. Зважаючи на те що за ступенем важливості для відновлення (репарації) тканини різні, використовуємо емпіричні коефіцієнти впливу на відновлення. Найважливішим є камбій, йому присвоюємо коефіцієнт 8. Далі кора — 6. Меншою мірою деревина — 4 і найменш важливою є серцевина — 2. Сума всіх коефіцієнтів дорівнює 20, тож за перемноження з вищим балом пошкодження окремої тканини (5,0) отримуємо 100. Отже, умовно можна вважати 100%-ву загибель об’єкта за умови повного пошкодження всіх тканин.

Польовий метод визначення зимостійкості рослин доволі простий і не потребує особливо дорогого обладнання. Тобто він найдоступніший для садівника.

Польове визначення зимостійкості можна проводити, спостерігаючи за розвитком рослин після виходу зі стану спокою, а також за станом пошкодження органів рослини.

Коли садівник отримав результати спостереження за рослинами, він може визначити подальші заходи з коригування в агротехніці саду. Так, у разі пошкодження рослин лише до 30%, загрози втратити врожай немає. Адже дерева зможуть компенсувати часткове пошкодження плодової деревини за рахунок збільшення маси плодів, які залишилися.

У разі пошкодження генеративних утворень в межах 30–50%, спостерігатиметься зниження врожайності насаджень. Рекомендується нормувати квіти весняною обрізкою, яку слід проводити в період проростання бруньок — фази рожевого бутону. Саме нормуванням квітів можна домогтися певного зменшення втрат від пошкодження дерев морозами.

Якщо рівень пошкодження гілок перевищує 50%, зазвичай врожаю отримати неможливо, або ж він не зможе покрити витрат на експлуатацію насаджень, тобто насадження в цей рік будуть збитковими. За пошкодження рослин на 50–75%, садівник попри збереження незначної частини квітів, може провести підформування дерев, відновити крону, яка протягом експлуатації насаджень накопичувала неминучі похибки в обрізці й могла рости неправильно. Дерева за такого рівня пошкодження можуть мати високий рівень відновлювального росту у вигляді утворення вовчкових пагонів. Тому насадження потребуватимуть ще й проведення зелених операцій: частину цих пагонів необхідно видалити, а решту використати на відновлення втрачених частин крони.

Якщо пошкоджено понад 75% вегетативної частини дерев, садівник опиниться перед серйозним вибором: оновлювати дерева чи розкорчувати сад. Навіть за використання всіх прогресивних методів відновлення крон дерев вони вже ніколи не зможуть досягти запланованих рівнів урожайності. Подеколи дерева, ослаблені морозами, в таких садах випадатимуть навіть протягом декількох років після критичного пошкодження. Звісно, в разі 100-відсоткового рівня пошкодження дерев насадження необхідно розкорчувати і перезакласти.

Дмитро ПОТАНІНканд. с.-г. наук

Наші партнери

Зміна клімату та сільське господарство в...

Зміни клімату загалом сприятливо впливають на продуктивність та якість плодоовочевих культур....

Система mini-till: перспективи мінімального...

Мінімальний обробіток є перспективним і відносно просто запроваджується на структурованих і добре...

12-корпусний плуг LEMKEN Eurotitan в СТОВ...

«Олстас-льон» є одним із найвідоміших господарств Чернігівщини, без перебільшення задаючи тон у...

АгроТренди

Люфа - вирощування та використання природної губки

852
Люфа є представником ліаноподібних рослин, з пагонами до 4-7 м завдовжки. Всі вони мають розгалужені вусики та шорсткості по ребрах. Листя - пальчато-п'ятилопатеві (іноді цілісні) і розташовані по...

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

5543
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Виробництво та перспективи чорного часнику

12875
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.