Сорго — надійна альтернатива зерновим культурам в умовах Степу

Сорго вирізняється високою жаро- та посухостійкістю. На формування одиниці речовини культура використовує в 1,5–2 рази менше води, ніж інші зернові культури

Сорго — культура відносно невибаглива до ґрунтів. Його можна вирощувати на всіх типах ґрунтів із реакцією ґрунтового розчину рН від 5,5 до 8,5 і з концентрацією солей 0,6–0,8%. Тільки в степовій зоні України площа орної землі із залишково солонцюватими чорноземами та темно-каштановими ґрунтами, солонцями й сильно осолоненими землями становить понад 1 млн гектарів. На таких ґрунтах соргові культури можуть формувати добрий урожай, в той час як інші культури різко знижують свою продуктивність.

За характером використання розрізняють сорго:

• цукрове — високоросла рослина, стебла використовують для вироблення патоки й сиропу, а також на силос; зерно плівчасте та напівплівчасте, важко обмолочується;
• віничне — для отримання волотей, виготовлення віників, щіток; серцевина стебла суха; волоті 50–90 см не мають головної осі; зерно плівчасте;
• трав’янисте (суданська трава) — в нього інтенсивно ростуть тонкі стебла, сильно кущиться; вирощують на зелений корм і сіно;
• зернове — порівняно низькоросле; вирощують на зерно; серцевина напівсуха; зерно відкрите й легко обмолочується; харчові сорти білозерні, без присмаку таніну.

Характерною особливістю сорго є повільний ріст надземної частини рослин (30–40 діб від сходів). У цей час інтенсивно формується їх коренева система, тому особливу увагу слід приділяти вибору попередника, обробітку ґрунту, догляду за посівами й, зокрема, захисту посівів. Виходячи з цього, попередниками сорго мають бути культури, що лишають після себе чисті від бур’янів поля. До таких належать зернові колосові, зернобобові й просапні культури. Не можна розміщувати посіви сорго після проса і суданської трави, а також небажано — після соняшнику. За належної культури землеробства соргові культури в монокультурі не знижують урожайність, тому сорго можна вирощувати на одному полі 3–5 років. За 8-річними даними Інституту сільського господарства степової зони встановлено, що за внесення добрив на гербіцидному фоні сорго можливо вирощувати в беззмінних посівах без зниження врожаю. З тим зернова продуктивність сорго була не нижчою, ніж за вирощування в сівозміні: зайнятий пар — озима пшениця — озима пшениця — сорго. За даними Інституту землеробства південного регіону, сорго на зрошенні є добрим попередником для всіх ярих зернових культур, а скоростиглі сорти — для озимих колосових. Саме сорго як попередник не поступається кукурудзі, а після низькорослих скоростиглих сортів за дотримання рекомендованої технології вирощування врожайність озимої пшениці на темно-каштанових ґрунтах є на рівні класичного для зони Степу попередника — кукурудзи МВС.

Основними регіонами соргосіяння є райони недостатнього зволоження, тому максимальне нагромадження та збереження вологи за обробітку ґрунту є однією з найважливіших умов одержання високих урожаїв сорго.

Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту під сорго, за розміщення його після озимих або ярих колосових культур, починається з лущення стерні дисковими лущильниками, яке проводиться після збирання попередника на глибину 7–8 см. За наявності значної кількості багаторічних бур’янів у період появи розеток проводять друге лущення на глибину 10–12 см. Через 10–15 діб після лущення треба провести оранку на глибину 25–27 см. У разі застосування гербіцидів (раундап або його аналогів) друге лущення замінюють обробкою гербіцидом (раундап, 4–5 л/га) з витратою робочої рідини 250–300 л/га. Оранку на таку саму глибину у цьому разі починають через 15–20 діб після внесення гербіциду. Така підготовка ґрунту забезпечує знищення коренепаросткових бур’янів — до 85–100%, а однолітніх, які з’явилися на час обробітку ґрунту гербіцидом, — до 100%.

З метою забезпечення й нагромадження запасів продуктивної вологи в ґрунті зяблеву оранку потрібно з осені вирівняти (провести чизельний обробіток). Невирівняний зяб як в осінньо-зимовий період, так і навесні, до настання фізичної стиглості ґрунту, втрачає значну кількість вологи. Таке поле в шарі ґрунту 0–10 см має значно менше вологи, ніж вирівняне з осені, а весняні дощі в разі випадання їх до сівби не поповнюють загальні запаси вологи, а тільки відновлюють вологість верхнього пересохлого шару ґрунту. Боронування на важких суглинистих ґрунтах проводять у два сліди, на легких піщаних — в один слід. Якщо поле з осені не було вирівняне, то весною на важких ґрунтах треба провести чизельний обробіток на глибину 10–12 см. Подальший обробіток ґрунту залежить від погодних умов. Якщо поле чисте від бур’янів, то достатньо однієї передпосівної культивації на глибину 5–6 см. В разі значного забур’янення проводять дві культивації: першу — на глибину 10–12 см, другу (передпосівну) — на 5–6 см. Навесні передпосівний обробіток ґрунту містить ранньовесняне закриття вологи важкими зубовими боронами в 1–2 сліди впоперек або по діагоналі до оранки.

У роки з недостатнім зволоженням ефективним агрозаходом є коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками після першої культивації, що сприяє підвищенню температури й вологості верхнього шару ґрунту, інтенсивному проростанню бур’янів, які потім знищують передпосівною культивацією. Взагалі ж, як показує практика, ґрунт під сівбу сорго краще готувати так, як під овочеві культури і тими самими знаряддями. Головним є знищення бур’янів для збереження вологи на глибині загортання насіння.

Підготовка насіння, сорти

Насіння сорго очищають, доводять до посівних кондицій. Для захисту від хвороб на початкових фазах росту насіння протруюють одним із препаратів: Вітавакс, Максим, Промет, Круїзер 350 FS.

До реєстру сортів рослин України за 2005 рік занесено 22 сорти сорго зернового, зерно якого можна використовувати на харчові й фуражні цілі. Основна частина сортів сорго кормового (цукрового) вирощується в Степу. У Лісостепу рекомендується вирощувати такі сорти: Аграрний (пізньостиглий), Кормовий 5 (середньостиглий), Силосне 42, Фаворит. Ці сорти придатні для вирощування на силос. Для всіх зон зареєстровано 9 сортів сорго віничного (таблиця).

Сорти й гібриди сорго та їх використання

Сіяти сорго потрібно добре виповненим, вирівняним за розмірами й масою насінням. Проростати насіння сорго починає за температури +8 °С. Період від сівби до сходів триває до 30–35 діб, унаслідок чого знижується польова схожість, сходи з’являються неодночасно і зріджені. Оптимальні умови для проростання насіння настають, коли в ґрунті на глибині 10 см температура становить +12…+15 °С. В таких умовах сходи з’являються через 8–10 діб після сівби. За внесення ґрунтових гербіцидів й інкрустації насіння середньо- та пізньостиглі сорти й гібриди можна висівати на 5–7 діб раніше від оптимального строку. Ранньостиглі сорти краще використовують ґрунтові запаси вологи й теплові ресурси зони для формування високої продуктивності за висіву їх насіння з 5–10 травня по 20–25 травня. Оптимальною глибиною загортання насіння за сівби у ІІІ декаду квітня — І декаду травня є 4–5 см, а за сівби 20–25 травня й відсутності вологи в посівному шарі ґрунту її можна поглиблювати до 6–7 см.

Слід зазначити, що цукрове сорго і сорго-суданські гібриди відносно більш пластичні до строків сівби. Практично однакові врожаї зеленої маси отримано за сівби як в оптимальні строки, так і протягом 30–40 діб після них.

Для отримання до приморозків добре визрілого зерна висівати зернове сорго потрібно в оптимальні строки. Плівчасті сорти, що мають в оболонці зернівки танін, краще протидіють несприятливим умовам під час проростання, тому їх можна висівати на три дні раніше від голозерних.

Одним із важливих заходів агротехніки сорго — правильно вибрана глибина загортання насіння під час сівби, яка залежить від механічного складу ґрунту, його вологості, температури, сортів і видів сорго, маси 1000 насінин, енергії проростання насіння й інших чинників. За сівби насіння слід покласти на тверде вологе посівне ложе і найоптимальнішу глибину, що сприяє швидкій появі дружних сходів і надалі забезпечує належні умови для одержання високої врожайності зерна та зеленої маси.

Сорго є дрібнонасіннєвою культурою, і загортати насіння глибоко в ґрунт не можна, бо збільшується період «сівба — сходи», знижується польова схожість, а отже, сходи з’являються ослабленими й нестійкими до несприятливих погодних умов. Проте за дуже мілкого загортання, особливо в умовах посушливої весни, насіння, потрапляючи в сухий ґрунт, не дає сходів.

В умовах недостатнього зволоження спосіб сівби сорго, кількість рослин на одиницю площі та рівномірність їх розміщення має важливе значення. Зі способами сівби й густотою стояння рослин тісно пов’язані такі важливі функції рослин, як мінеральне живлення, транспірація, фотосинтетична діяльність, водоспоживання тощо. Крім того, ці чинники різною мірою різносторонньо впливають на мікроклімат у посівах, біологічні процеси в ґрунті, а також на характер поширення хвороб, шкідників, бур’янів і ступінь їх шкодочинності. За допомогою зміни розмірів і форми площі живлення рослин сорго можна регулювати такі процеси, як інтенсивність кущення, рівномірність і швидкість дозрівання зерна. Найпоширеніший спосіб сівби сорго в південних областях України та АР Крим є широкорядний із міжряддям 70 см. У зоні бурякосіяння, де в є потрібна техніка для сівби й догляду за посівами, доцільніше висівати зернове сорго (особливо низькоросле) із шириною міжрядь 45 см. Такий спосіб забезпечує прибавку врожайності на рівні 0,4–0,5 т/га. Оптимальну густоту посіву визначають залежно від конкретних ґрунтово-кліматичних умов, морфобіологічних особливостей сортів і гібридів сорго та напряму використання продукції.

Установлено, що продуктивність соргових культур різних груп призначення істотно коливається за роками внаслідок нагромадження продуктивної вологи в ґрунті в осінньо-зимово-весняний період і кількості опадів під час вегетації культури.

Вагові норми висіву соргових культур коригують залежно від маси 1000 насінин, їх посівних кондицій і якостей.

Оптимальна густота стояння для зони Степу України для зернового сорго становить 140–160 тис. схожих насінин на 1 га, цукрового сорго — 180–200 тис., віничного — 250 тис. схожих насінин/га. На насінницьких широкорядних посівах суданської трави висівають 400–600 тис. схожих насінин, а за суцільного рядкового способу (на сіно чи зелений корм) — до 2,5–3 млн схожих насінин/га. Норма висіву сорго-суданських гібридів коливається в межах 450–500 тис. схожих насінин/га за будь-якого способу сівби. За такої густоти після їх скошування складаються найсприятливіші умови для інтенсивного відростання отави.

Для південної та східної частин Степу й особливо аномального за погодно-кліматичними умовами Присивашшя густота стояння рослин соргових культур дещо відрізняється. Так, за рекомендаціями Генічеської дослідної станції для зернового сорго вона коливається в межах 60–100 тис. схожих насінин/га, для віничного — 100–120 тис., для цукрового — 100–120 тис., а в особливо сприятливі роки — 140 тис. схожих насінин/га. За використання на зелений корм норму висіву збільшують до 200 тис. схожих насінин/га. Оптимальна густота стояння рослин сорго-суданських гібридів у цих регіонах становить 120–160 тис. схожих насінин/га, за вирощування на зелений корм — 200–300 тис. схожих насінин/га, суданської трави на зелений корм і сіно — 1,2–2,2 млн схожих насінин/га за суцільного рядкового способу сівби.

Для сівби сорго застосовують сівалки СПЧ-6М, СПЧ-8М, СУПН-8, УПС-8, бурякові, овочеві й останні моделі знарядь закордонного виробництва. Незважаючи на кондиційність насіння, разом із сівбою обов’язково додають страхові надбавки до 60–65%.

Олександр ЦИЛЮРИК, д-р с.-г. наук,
завідувач кафедри рослинництва
Дніпровський державний аграрно-економічний університет