Збитки на буряку: 21,6% площ зникло — і це ще не кінець

Антирекорд зафіксовано ще до завершення посівної: цьогоріч під цукровий буряк відведено лише 160 тис. га — найменше з 1997 року. Ситуація продовжує погіршуватись: тисячі гектарів пошкоджені заморозками й пиловими бурями, і частина фермерів уже вирішила не сіяти вдруге.

Цукровий буряк цього сезону опинився в унікальній ситуації: єдина культура що близька до завершення посівної — й водночас найменша площа за всю незалежну Україну. Загальна площа посівів цукрових буряків у 2026 році становить лише 160 тис. га — і це антирекорд принаймні з моменту створення «Укрцукру» у 1997 році.

«На жаль, хід посівної цукрового буряку цьогоріч не залишає простору для оптимізму», — констатує Яна Кавушевська, голова правління «Укрцукру».

Три удари по одній культурі

Буряк у 2026 році отримав одразу три проблеми, кожна з яких окремо вже була б серйозною.

Спочатку погода: третя хвиля приморозків пошкоджувала найраніші посіви найдовше й найбільше. Понад 3000 га «видуті» пиловою бурею на Заході й Південному Заході — їх треба пересівати. Ще оцінково понад 15% посівів перебувають у зоні ризику через заморозки.

Далі — рентабельність. За попередніми оцінками УКАБ, площі під цукровим буряком в Україні за рік скоротилися на 21,6%. Виготовлення цукру все більше втрачає рентабельність — ціни на світовому ринку падали до рекордних мінімумів за п'ять років, тоді як витрати на дизель, добрива й захист рослин лише зростали. 

Нарешті — альтернатива. Порівняно з буряком кукурудза й соняшник дають кращу маржу при менших операційних витратах. Господарство з Хмельниччини в коментарі UkrAgroConsult прямо зазначило: вирощували соняшник, але через виснаження ґрунтів переходять на кукурудзу — а от буряк із сівозміни видалили саме через збиткову рентабельність.

Парадокс з цукром

Майбутній експорт цукру з українських заводів оцінюється у 505 тис. тонн — скорочення на 19,7% відносно 2025 року. При цьому не всі фермерські господарства будуть готові сіяти буряк вдруге і перемикнутися на інші культури — тож фактична цифра посівів ще зменшиться.

Менша площа + можливі погодні втрати = менше цукру. Теоретично це мало б підняти внутрішні ціни — але ринок не поспішає реагувати, бо Україна й так вже імпортувала більше цукру ніж виробляла у деякі квартали 2025 року.

Хто виграє — переробні заводи поруч з залишками плантацій. Вони матимуть менше конкуренції за сировину й зможуть диктувати нижчі закупівельні ціни. Хто програє — дрібні господарства що засіяли буряк без довгострокового контракту з заводом.

Джерела: Latifundist, «Укрцукор», УКАБ, UkrAgroConsult