Посіви покривних культур дадуть майже половину біометану
- Деталі
- Аграрні новини
- 168
Класична європейська біогазова установка стоїть на гної. В Україні гній дає лише чотири відсотки національного потенціалу — тваринництво втрачало поголів'я тридцять років поспіль. Натомість майже половину має дати те, що росте в полі між основними культурами.
Технічний потенціал виробництва біометану в Україні становить 21,8 млрд кубометрів на рік — один із найбільших у Європі. Такі дані наводить Біоенергетична асоціація України у дорожній карті розвитку сектору до 2050 року.
Найцікавіше в документі — не самі обсяги, а те, з чого вони складаються.
Майже половину потенціалу дають покривні культури
На покривні та проміжні культури припадає близько 45% національного потенціалу. Асоціація окремо наголошує на двох їхніх властивостях: вони не конкурують із виробництвом продуктів харчування й водночас значно покращують якість ґрунту завдяки сівозміні та поверненню дигестату.
Ще 24% дають рослинні залишки, і лише 17% — кукурудзяний силос, причому за умови його вирощування на площі близько одного мільйона гектарів.
Разом це означає, що структура української сировинної бази побудована на полі, а не на перероблюванню чи комунальному господарстві. І саме така структура, зазначають в асоціації, відповідає вимогам Додатка IX Директив RED II та RED III — тобто робить Україну готовою постачати до ЄС біометан, який проходить за критеріями сталості.
Гній дає лише чотири відсотки
Зворотний бік цієї структури — майже повна відсутність тваринницької складової.
Гній великої рогатої худоби та пташиний послід разом становлять близько 4% національного потенціалу. Причину в UABIO називають прямо: це наслідок довгострокового скорочення поголів'я худоби в Україні з 1990 року.
Процес при цьому триває. За даними Асоціації виробників молока, лише за останній рік поголів'я великої рогатої худоби скоротилося на 400 тис. голів, а корів — на 18%. Тобто найменша складова потенціалу продовжує зменшуватися просто зараз.
Решту забезпечують відходи харчової промисловості — близько 3,6%, муніципальні органічні відходи та осад стічних вод — близько 2,5%, а також газифікація твердої біомаси — приблизно 4%.
Чотири тисячі заводів і сорок мільярдів євро
Дорожня карта розписує траєкторію по контрольних точках.
Уже до 2027 року передбачено 50 біометанових заводів і виробництво 0,25 млрд кубометрів на рік. До 2030-го — 200 заводів і 1 млрд кубометрів. Далі темп прискорюється: 420 заводів у 2035 році, 900 у 2040-му, 1900 у 2045-му і 4000 у 2050-му з виробництвом 20 млрд кубометрів.
Необхідні інвестиції оцінюють у 0,5 млрд євро на першому етапі й 40 млрд до 2050 року. Кількість нових робочих місць — від 3,1 тис. у 2027-му до 250 тис. у 2050-му. Скорочення викидів парникових газів — від 0,6 млн тонн CO₂-еквіваленту на рік до 50 млн тонн.
Прикметно, що на кожному без винятку етапі експорт становить рівно половину виробленого обсягу: у 2027 році це 0,13 млрд кубометрів, у 2050-му — 10 млрд. Тобто модель від початку будується на тому, що половина українського біометану йтиме на зовнішні ринки.