Добрива та захист для цариці полів

Кукурудза досить вимоглива до підвищеного мінерального живлення, і як культура тривалого вегетаційного періоду здатна засвоювати поживні речовини упродовж усього життєвого циклу.

На створення 1 т зерна з відповідною кількістю листостеблової маси кукурудза споживає з ґрунту та добрив у середньому 25–30 кг азоту, 10–13 — фосфору та 25–30 кг калію. Тому для формування врожаю зерна на рівні 6 т/га вона виносить із ґрунту в середньому 132–180 кг азоту, 55–71 — фосфору та близько 150–180 кг калію. Таку кількість поживних речовин у доступних рослинам формах навіть за високого рівня родючості ґрунт забезпечити не може. Тому добрива є найвпливовішим чинником підвищення врожайності культури. Складаючи систему живлення кукурудзи, слід ураховувати агрокліматичні умови вирощування, тип ґрунту, ступінь його забезпечення рухомими формами поживних речовин, а також фізіологічні потреби рослин в окремих мікроелементах протягом усього вегетаційного періоду. Ураховуючи відсутність органічних добрив, компенсація виносу врожаєм азоту, фосфору і калію відбуватиметься тільки мінеральними добривами. Норми їхнього внесення потрібно оптимізувати відповідно до витрат елементів живлення на формування 1 т зерна та побічної продукції. У несприятливі за зволоженням роки внесення добрив під оранку є найефективнішим. За достатньої вологозабезпеченості ефективність добрив не залежить від строків унесення. Навесні їх краще вносити не врозкид під культивацію, а на глибину 10–12 см культиваторами або іншим знаряддям.

Азотні добрива

Рослина кукурудзи споживає азот протягом усього періоду вегетації. Рослини засвоюють азот в основному в нітратній або амонійній формах, причому на ранніх стадіях розвитку рослини легше засвоюють амоній, а на пізніших стадіях рослини легше засвоюють азот у вигляді нітратів. Азот як елемент легко полишає ґрунт, тому в ідеальних умовах його треба вносити дробно, як можна ближче до часу, коли рослина найбільше його потребує. Унесення азоту перед сівбою або під сівбу вважається ефективнішою формою його використання, хоча на деяких типах ґрунтів добре зарекомендувало себе і внесення азоту з осені (у вигляді ангідриду амонію, який спочатку не вилуговується).

Читайте також: Підживлюємо кукурудзу рідкими добривами

Ознаки азотного голодування — низькорослість рослин, відмирання листків у напрямку від кінчика листка до основи у вигляді жовтої смуги довкола центральної жилки. Проте надлишок азоту також небезпечний, бо затримує дозрівання рослини й достигання зерна.

Фосфорні добрива

Фосфор також потрібен кукурудзі протягом усього періоду вегетації — його рослина засвоює до самого дозрівання зерна. Уносити потрібно на 5 см в бік від рядка, у який лягає насіння, і на 5 см глибше від залягання насіння. За браку фосфору затримується ріст рослин (особливо на ґрунтах із низьким або високим рН), холодна погода підсилює ознаки фосфорного голодування. Листки набувають інтенсивного фіолетово-пурпурового забарвлення, яке зникає, коли рослини досягають стадії 6-го листка або висоти 60–70 см. Іншими причинами такого явища можуть бути пошкодження рослин комахами або нематодами, дуже низька глибина загортання, пошкодження від надмірних доз добрив або гербіцидів.

Варто зазначити що наслідки браку фосфору в ранні терміни розвитку рослин кукурудзи не можуть бути повністю компенсовані внесенням фосфору в пізніші терміни.

Калій

Період найінтенсивнішого споживання калію спостерігається в перші шість тижнів росту кукурудзи. Калій активізує процеси обміну речовин. Він особливо важливий для утворення цукрів і крохмалю. За достатнього забезпечення калієм підвищується стійкість до вилягання, стеблової гнилі, пухирчастої сажки. За браку калію листки здаються непропорційно довгими до висоти рослин, краї нижніх листків спочатку стають блідими, а згодом коричневими, верхівки й краї листків висихають, відмирають. Качани деформуються, мають дрібне зерно.

Окрім основних елементів живлення кукурудзі потрібні також багато мікроелементів, зокрема магній, цинк, мідь, марганець, бор й інші. Для отримання 7–10 т/га сухого зерна кукурудза має отримати приблизно 1–3 кг/га цих елементів на рік.

Цинк

Один із найважливіших для кукурудзи елементів живлення. Цинк уносять у нормі 1–2 кг/га під сівбу або відразу після неї. Для профілактики дефіциту цинку слід уносити 4–5 кг/га цинкових добрив.

Магній

З метою запобігання дефіциту й забезпечення культури магнієм рекомендовано вносити магнієві добрива під сівбу. Для бідних ґрунтів із низькою кислотністю краще обирати оксиди магнію, для кислих ґрунтів — кальцієво-магнієві сполуки. Сульфат магнію краще застосовувати для внесення по листку.

Марганець

Уносити марганець у ґрунт не рекомендовано через низьку засвоюваність, що не буде мати бажаного ефекту. Для профілактики дефіциту слід приділити увагу правильному обробітку ґрунту, а саме: уникати занадто глибокого або занадто поверхневого обробітку. За явного дефіциту марганець уносять по листку в будь-якій формі — сульфат, оксид, хелатне добриво.

Бор

За дефіциту бору можна втратити врожай повністю. Щоб запобігти негативних наслідків можна обприскати посіви боровмісним добривом із розрахунку 300 г/га у діючій речовині.

Дефіцит заліза та міді трапляється дуже зрідка, брак хлору в кукурудзи практично не зустрічається.

Захист посівів кукурудзи

Якщо говорити про класичну технологію обробітку ґрунту під кукурудзу, то необхідно, щоб максимально можливу кількість бур’янів було знищено механічним шляхом у ході основної й передпосівної підготовки ґрунту.

Уже починаючи з появи сходів і чіткого проявлення рядків можна проводити міжрядні культивації з метою захисту від бур’янів і кіркою на поверхні ґрунту. Кірка завдає найбільшої шкоди, якщо утворюється ще до сходів. Якщо вона така міцна, що не дозволяє сходам кукурудзи пробитися через неї, треба провести коткування зубчастими котками. Міжрядні обробітки виконують за потреби, зазвичай це дворазове розпушування міжрядь з одночасним підживленням або міжрядне розпушування й підгортання з одночасним підживленням. Першу культивацію проводять у фазу 3–4 листки на глибину 7–8 см, а другу, менш заглиблену — у фазу 7–9 листків.

Застосування гербіцидів на кукурудзі

Для застосування гербіцидів у забур’янених посівах є контроль видового складу й динаміка появи сходів бур’янів у до- та післяпосівний періоди. Залежно від ґрунтово-кліматичної зони, у якій вирощують культуру, видовий склад бур’янів на полях відрізняється. Чисельність видового складу бур’янів у посівах може варіювати від 10 до 15 видів. Цієї кількості достатньо, щоб істотно зменшити продуктивність культури.

Читайте також: Як отримати 10 т/га кукурудзи у сухій вазі

Однак, варто знати, у яких випадках ґрунтовий гербіцид не спрацює:

• унесення ґрунтового гербіциду після ранньої сівби культури, коли сходи з’являться із запізненням, тоді як дія гербіциду закінчується;
• помилки в розрахунку норм і типу ґрунтового гербіциду залежно від типу ґрунту (наприклад, глина поглинає частину діючої речовини), високої забур’яненості поля та видового складу бур’янів;
• неякісне внесення (високий тиск у системі обприскувача, неякісні форсунки, мала кількість робочого розчину);
• наявність великої кількості рослинних решток на полі.
• неякісна підготовка ґрунту, не вирівняне поле;
• настання приморозків чи пізніх морозів;
• недостатньо зволожений поверхневий шар ґрунту, що не дає можливості зв’язатись діючій речовині гербіциду.

Узагалі відмовлятися від ґрунтових гербіцидів не рекомендується: за правильного застосування та дотримання норм вони дають хороший ефект.

Контроль хвороб і фунгіцидний захист кукурудзи

Підхід до контролю хвороб кукурудзи має бути комплексним задля досягнення максимального результату. І починається захист від хвороб ще задовго до того, як навіть відбулася сівба. Варто враховувати таку низку заходів:

• повертати кукурудзу на поле бажано тільки на 4-й рік;
• знищення рослинних решток;
• підбір якісного насіння від перевірених виробників і постачальників, щоб унеможливити бактеріозне ураження;
• використання якісних протруйників насіння;
• вчасне застосування інсектицидів для захисту кукурудзи від пошкодження шкідниками та хворобами через пошкодження;
• застосування системних фунгіцидів у фазу до 10 листка, щоб убезпечити посіви від фузаріозу та деяких інших інфекцій;
• регулярний моніторинг полів задля вчасного виявлення ураження рослин сажкою.

Ольга Власова, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН