Хвороби плодових зерняткових. Антракноз

Збудник поверхневого некрозу яблуні Neofabraea malicorticis H. S. Jacks. (старіші синоніми — Cryptosporiopsis malicorticis, Gloeosporium malicorticis Cordley) донедавна не справляв помітного впливу на промислове садівництво. Інфікує кору стовбура і гілок яблуні. На корі утворюються некротичні, темно-бурі вдавлені плями, із часом між плямами і здоровою тканиною з’являються тріщини, заражені ділянки кори обпадають. Із розвитком хвороби площа уражень збільшується, місця уражень набувають бурого кольору.

У формі гіркої або спілої гнилі плодів, коли інфікування стається перед збиранням плодів, захворювання загрожує серйозними збитками. Гниль розвивається у період тривалого зберігання плодів (3–4 місяці) у холодильних камерах. На п’ятий (шостий) місяць втрати від неї сягають 10%. На закладених на зберігання яблуках спочатку з’являються дрібні темні плями, які швидко збільшуються у розмірах, відокремлюються від плоду й пом’якшуються. На одному плоді таких плям може бути декілька. На плямі виникають концентричні кола світлих і темних відтінків (схожі на мішень). М’якуш плоду різко відмежовується від здорової тканини і стає несмачним (гірким), плоди поступово засихають і муміфікуються.

Симптоми захворювання

Перші ознаки антракнозу з’являються на початку червня і поширюються аж до знімання плодів. На одному плоді може бути до 15 плям, які зливаються в одну. За високої вологості повітря у серпні — вересні на плямах утворюється наліт спороношення гриба спочатку рожевого, потім бурого кольору.

Читайте також: Хвороби плодових зерняткових. Плямистості

Заражені плоди не обпадають, захворювання трапляється не лише у старих садах із загущеною і погано вентильованою кроною, а й у нових яблуневих насадженнях інтенсивного типу. Захворювання починається у фенофазу волоського горіха. Чутливими до зараження антракнозом і розвитку хвороби на дозрілих плодах є сорти Айдаред, Боровинка, Голден Делішес, Делішес, Джонатан, Ренет.

Життєвий цикл

Збудник зимує на корі стовбурів і гілок яблуні. Навесні конідії слугують джерелом первинного інфікування пагонів і плодів, потім розпочинається цикл розвитку вторинних заражень. Спори гриба поширюються дощем і вітром.

Оптимальна температура для проростання конідій — 16…27 °C; розвитку і поширенню гриба сприяють зростання температури понад 21 °C і рясні опади.

Менеджмент захворювання

Антракноз шкодить плодовим садам унаслідок ураження плодів. Через інфікування також слабшають дерева, знижується кількість і якість урожаю. Основними причинами поширення хвороби і збитків від неї є ослаблення яблунь під впливом кліматичних факторів, стійкість збудника до несприятливих умов; активна реакція патогену на ослаблений стан дерев.

Розвитку хвороби сприяють надмірна загущеність рослин висока вологість, високий рівень рН ґрунту, надлишок азоту, нестача фосфору і калію.

Позаяк небезпека поширення цієї хвороби у яблуневих садах зростає, слід регулярно проводити комплекс захисних заходів. Насамперед підвищують стійкість дерев до несприятливих погодних умов, зокрема низьких температур, за допомогою грамотного комплексу агротехнічних заходів: своєчасне обрізування, внесення добрив, а у зрошуваних садах — регулярні й своєчасні поливи, під час закладання нових насаджень ретельне добирання районованих сортів.

Читайте також: Хвороби плодових зерняткових. Парша

Узимку або рано навесні дерева обстежують, виявляючи ознаки некрозу кори. Для зниження кількості первинного інокулюму патогену видаляють і спалюють засохлі гілки й інфіковані ділянки кори. Виразки зачищають, дезінфікують 1%-вим розчином мідного купоросу і замазують фарбою чи варом. У вегетаційний період із ділянок, де є виразки, видаляють паростки.

Сонячні й морозні опіки стають воротами інфекції, тому дерева слід від них оберігати. Навесні та восени бажано побілити штамби і скелетні гілки 15–20%-вим вапняним молоком. Обробку фунгіцидами проводять до настання фенофази волоського горіха, яка маркує захворювання на антракноз. Ефективні препарати, що містять мідь.

Протягом усієї вегетації слід проводити постійний моніторинг задля виявлення однорічних пагонів, що засихають. Якщо вони є, перш ніж закладати плоди на зберігання їх обробляють препаратами з діючою речовиною трифлоксистробін.

Щоб зменшити втрати протягом тривалого зберігання, із яблуками перед закладанням у сховище слід поводитися акуратно, не допускаючи пошкодження шкірки. Температура зберігання не має перевищувати 2 °C.

У разі виявлення захворювання партію плодів слід реалізувати.

Олена Безкровна, канд. біол. наук