Французька вісь: формування крони і догляд плодової стіни

Сучасне садівництво прагне отримувати високі врожаї завдяки ущільненню насаджень. Уже нікого не дивують посадки, в яких 3500–4500 дерев на гектарі, а інколи й більше. Такої щільності досягають, розташовуючи дерева в ряду на відстані одного метра або 60 сантиметрів, а відстань між рядами — 3–3,5 метра. За такої щільності дерева формують так звану плодову стіну, тобто гілки суміжних дерев настільки переплітаються, що відокремити дерева одне від одного стає практично неможливим.

Такі насадження вступають у плодоношення на другий рік після садіння, а найбільший урожай (у перерахунку на один гектар — до 60 т), за умови високого рівня агротехніки, можуть давати вже на третій рік.

Щоб дерева сильно не переростали, їх вирощують на карликовій підщепі. На Півдні й у центральному Лісостепу для яблуні використовують загальновідому підщепу М.9. Її ж використовують і в інших регіонах нашої держави, але в окремі роки у північному Лісостепу й на Поліссі коріння цієї підщепи може вимерзати. Це призводить до втрати врожаїв та надто раннього старіння насаджень, а в особливо суворі зими дерева гинуть. У цих регіонах яблуню бажано вирощувати на морозостійких замінниках М.9 — російській підщепі 62–396 або польських — Р-59 чи Р-60. У такому разі висота дерева не перевищує 2,5 або, за бажання садівника, 3 метри, а товщина плодової стінки сягає 1,5 метра.

Для насаджень високої щільності яблуні, груші, персика та сливи з аличею дедалі ширше застосовують таке формування, як «французька вісь». Для формування крони на кшталт осі в ущільнених насадженнях придатні саджанці з великою кількістю коротких гілок, із тупими або прямими кутами відходження від провідника і сформованими генеративними бруньками. Найкращими вважають саджанці кніп-баум категорії +8 і більше. Цифра свідчить про кількість бічних гілок.

На відміну від більшості відомих і популярних форм крони французьку вісь намагаються формувати з мінімальним застосуванням секатора. Зазвичай гілки відгинають до горизонтального або провислого стану. Некроновані саджанці сучасних сортів, як правило, не зрізують на крону. Сучасні сорти відрізняються тим, що більшість із них на прирості минулого року формує достатню кількість бічних гілок і закладає квіткові бруньки. Такої тенденції не спостерігають, якщо саджанець зрізують «на крону». В цьому випадку на дереві формується невелика кількість сильнорослих гілок із гострими кутами відходження від центрального провідника без закладення квіткових бруньок. Це значно ускладнює формування дерева і входження насаджень у плодоношення.

Через відсутність обрізування висаджені дерева витрачають багато вологи, адже за нестачі води приживлюються дещо гірше за звичайні насадження. Щоб цього уникнути, слід ще перед висадкою саджанців потурбуватися про встановлення краплинного зрошення і забезпечення гарантованого поливу одразу після садіння і протягом приживлювання дерев.

За системою французької вісі легше сформувати дерева тих сортів, що здатні формувати квіткові бруньки на однорічних гілках. Це Айдаред, Чемпіон, Пінова, Гала з усіма його клонами, Голден Делішес та його клони, Джонаголд разом із клонами, всі сорти, що походять від Malus floribunda (вони генетично стійкі до парші), всі групи Ре (Ремо, Ревена, Регіна, Реголд та ін.), а також Флоріна, Пріма, Присцилла, Пріам, Ліберті тощо. Закладення квіткових бруньок на однорічних приростах притаманне також деяким вітчизняним сортам типу Ренет Симиренка, а також закордонної селекції — типу Гренні Сміт. Але через сильний ріст дерева цих сортів занадто ущільнюватимуться і самопритінятимуться, що, звісно, завадить високій продуктивності насаджень. Тому вони не підходять для такої форми крони.

Читайте також: Зимове та весняне обрізування саду

Одразу після висадження саджанців виділяють штамб. Для цього видаляють усі бічні гілки на висоті до 60–80 см. Мінімальна висота в 60 см відповідає висоті проходження штангових обприскувачів для оброблення пристовбурової площі гербіцидами. За високого тиску розпилювання розчину окремі краплі препарату можуть досягати саме такої висоти.

Нерозгалужені однорічки після садіння не прирізають. Якщо саджанці мають розгалуження в зоні крони, слабкі гілочки залишають, а сильним із гострими кутами відходження надають провислого напрямку росту, відгинаючи їх і підв’язуючи до шпалери. Якщо відігнути їх неможливо або діаметр гілки дорівнює діаметру центрального провідника, її прирізують «на ікло» із косим сучком. Необхідно також повністю видалити всіх конкурентів центрального провідника.

У період вегетації першим заходом є обшмигування бруньок, що проростають, у зоні центрального провідника та вирізання приштамбової і кореневої парості.

У разі високого агротехнологічного рівня навіть на нерозгалужених однорічних саджанцях протягом вегетації може сформуватися декілька коротких бічних пагонів із тупими кутами відходження і генеративними бруньками по всьому росту цих гілок. Дерева, висаджені кронованими саджанцями, також сформують на прирості минулого року велику кількість бічних гілок зі сформованою плодовою деревиною.

У період інтенсивного росту, особливо у садах осіннього садіння, в першу вегетацію може спостерігатися істотна пагоноутворювальна здатність конкурентів центрального провідника з гострими кутами відходження. Такі гілки необхідно виламувати починаючи з червня до середини — кінця липня, коли вони сягають довжини 15 см, або (за відсутності нормальної кількості обростаючої деревини) прирізати «на ікло» завдовжки 2–4 см. Таке прирізування гілок сприяє повторному відростанню пагонів із тупими кутами. У серпні гілкам, що ростуть вертикально і пройшли уже стадію здерев’яніння, можна надати провислий напрямок росту, підв’язуючи їх в бік суміжних дерев.

Як бачимо, догляд і формування крони дерев не потребують значних витрат робочого часу. Цей процес доволі нескладний, але триває весь час вегетації. За потреби можна проводити чотири і більше зелені операції з відгинання і підв’язування гілок і практично постійно підчищати зону штамба від бруньок, що відростають і заміщують.

Якщо протягом першої вегетації провели всі заходи з відгинання та видалення гілок, навесні другого року потреби у формувальній обрізці не виникатиме.

За нормального формування дерев у першу вегетацію на другий рік дерева можуть зацвісти і дати промисловий урожай. До того ж, зав’язування і ріст плодів зменшують ростові процеси й завдяки поступовому збільшенню ваги сприяють відгинанню гілок, тобто самоформуванню дерева. На другий рік для формування, в основному, видалення конкурентів центрального провідника і відгинають сильнорослі гілки з гострими кутами відходження. Саме на другий рік крони суміжних дерев майже повністю переплітаються, утворюючи щільну плодову стінку.

Якщо генеративні утворення закладаються ще в першу вегетацію, слід очікувати врожаю яблук до 20 т/га. Але не слід перевантажувати дерева. Надто високий урожай може виснажити рослини, і наступного року вони не зможуть сформувати нормальну кількість квіткових бруньок для плодоношення. Щоб контролювати, чи не виснажуються дерева, необхідно постійно спостерігати за динамікою вмісту основних макро- і мікроелементів у листі. Сильне зниження концентрації будь-якого з елементів у період інтенсивного росту пагонів, а потім і плодів необхідно оперативно компенсувати за рахунок кореневих чи позакореневих підживлень.

На третій і наступні роки формування проводять так само, як у попередніх. Обмежувати ріст центрального провідника починають, лише коли він сягне висоти 2,5 м. Більшість фахівців із формування дерев пропонує для цього виламувати лідер. При цьому захоплюється й відривається частина кори дерева, створюючи рвані рани, які надалі слугують відкритими воротами для проникнення інфекції.

Ми пропонуємо обмежувати ріст центрального провідника, обрізуючи його на приріст минулого року. залишаючи як верхівкову квіткову бруньку. Як відомо, у зерняткових генеративні бруньки бувають змішаного типу, тобто в них закладені зачатки не лише квітів, а й листя і пагонів. Тому в разі їх високого забезпечення елементами живлення верхівкова брунька дасть і плід, і ростовий пагін. Під час формування плодів переважна більшість пластичних речовин йде саме на них, тому ріст пагонів значно ослаблюється і вертикальний ріст зупиняється.

Загалом обрізування дерев — це «робота над помилками» садівника, адже у такий спосіб видаляють прирости, що ростуть неправильно. Першими видаляють бічні гілки, товщина яких у місці відходження більша за половину діаметра ствола. Під час вирізання залишають сучок (ікло) зі зрізом із верхнього боку під кутом 45° до перетину гілки.

Сформовані дерева мають штамб діаметром 60–80 см, сильний центральний провідник — «вісь» заввишки 2,5–3,0 м із бічними плодоносними гілками не старше за три роки, які рівномірно розташовані по всій висоті провідника.

Читайте також: Закладання промислового саду

Із початком плодоношення обростаюча деревина поступово оновлюється за циклічною обрізкою. Принцип циклічної плодозміни полягає в тому, що кожна обростаюча гілка поступово проходить цикл росту, плодоношення і відновлення. Якщо гілку не вкорочувати, на ній формуються плодові утворення, і згодом вона починає плодоносити. Навесні четвертого року росту гілки її зрізують «на ікло». Здебільшого на сучках заміщення утворюються нові пагони, і цикл повторюється.

У сортів, які плодоносять, на одно-дворічній деревині підтримують дворічну ротацію обростаючих гілок. Таку форму називають уже не французькою віссю, а піларом, або колоноподібною кроною (не слід плутати з колоноподібними сортами).

Коли гілки оновлюються, плодоносні гілки видаляють переважно на другий рік. У сортів, що плодоносять на дво-трирічних гілках, ротація трирічна. Гілки видаляють, залишаючи сучок. Сучків заміщення не роблять, вирізаючи найнижчі гілки у кроні дерев із відносно невисоким штамбом. По перше, у такий спосіб дещо збільшують висоту штамба — до певного віку дерева це сприяє його росту. По-друге, циклічне відновлення нижніх гілок завжди є слабким, і відновити продуктивність саме в нижній частині дерева доволі складно без комплексного оновлення дерева.

Оновлення дерева проводять також циклічно кожні сім років, тобто двічі за весь період експлуатації насаджень. Дерево намагаються утримувати заввишки 2,5 метра. Але поступово висота дерева збільшується, і коли воно сягне трьох метрів, крону знижують до базової висоти за допомогою механічного контурного обрізчика.

Ступінь ущільнення крони регулюють прорідженням минулорічного приросту. Для цього на дереві заввишки 2,5 метра залишають близько 30 плодоносних гілок, решту видаляють. Насамперед видаляють ущільнювальні та сильнорослі вертикальні гілки з гострими кутами відходження. Занадто довгі гілки, які сильно виступають за габарити крони, вирізають на річне «кільце» або переводять на будь-яку ослаблену в рості плодоносну гілочку.

За допомогою систематичного оновлення обрізкою у кроні залишають лише значно тонші за центральний провідник бічні гілки. Якщо обрізувати правильно, на центральному провіднику в період повного плодоношення складається рівноважне співвідношення однорічних і дворічних плодоносних гілок із генеративними бруньками. Така рівновага дає змогу щороку отримувати стабільний урожай навіть із періодично плодоносного сорту.

Отже, використання описаної форми крони є доцільним лише за умов високої агротехніки і дотримання всіх вимог з удобрення рослин, їх водозабезпечення і захисту від хвороб та шкідників. Будь-яке порушення стабільності плодоношення може спричинити розбалансування ростових процесів у дереві, Й утримувати таку крону стане надто складно — насадження стануть притінятися, продуктивність істотно знизиться. Саме тому господарство, яке бажає вирощувати такі насадження, мусить мати сильну технічну базу. Забезпечувати догляд таких садів мають підготовлені й навчені фахівці.

Дмитро ПОТАНІН, канд. с.-г. наук