Сорти озимої пшениці: обираємо кращий

Посівний матеріал для Півдня України обирають за комплексом факторів, зважаючи на його стресостійкі та продуктивні можливості

У сільськогосподарському виробництві України щороку впроваджують велику кількість сортів пшениці озимої. Вони по-різному реагують на біотичні та абіотичні стреси навколишнього середовища, що дедалі зростають. Станом на березень 2020 року до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, внесено 491 сорт пшениці м’якої озимої, рекомендований до вирощування у різних регіонах України. Сорти іноземної селекції становлять 25%, решта – сорти вітчизняної селекції.

Згідно зі статистичною інформацією, аграрії Мелітопольського району Запорізької області щороку використовують 37–62 сорти пшениці озимої, однак лише окремі з них здатні забезпечувати високі й стабільні щорічні врожаї. Із агрономічної точки зору така кількість використовуваних сортів невиправдана, оскільки за високої різноманітності сортименту неможливо проаналізувати реакцію кожного з них на мінливі умови середовища і запропонувати виробництву адаптовані сортові технології вирощування.

Згідно з опитуванням, проведеним серед аграріїв України, понад 50% посівних площ посідають лише 15 сортів пшениці озимої. Лідерами серед них є Богдана, Шестопалівка і Смуглянка.

Аналізуючи структуру сортового складу пшениці озимої у Мелітопольському районі за останніх 9 років (2011–2019 рр.), встановили, що понад 50% посівних площ пшениці озимої щороку засівають 4–7 сортами, причому 22–53% (залежно від року) загальної площі вирощування припадає на один сорт – Шестопалівка, що корелює із загальною картиною по Україні. Загалом за величиною врожайності досліджено 31 сорт пшениці озимої.

Щоб оцінити вплив погодних умов на формування врожаю пшениці озимої, обчислили індекс умов навколишнього середовища. Роки з позитивними значеннями показника є сприятливими для росту і розвитку сільськогосподарських культур, а з від’ємними – несприятливі. Згідно з нашими дослідженнями (табл.) найбільш несприятливі умови для росту і розвитку рослин склалися у 2012 і 2013 роках, коли середня врожайність за сортами становила 1,92 і 2,37 т/га відповідно. Найсприятливіші умови відзначені у 2016–2017 та 2019 роках, коли середня врожайність перевищувала 4,2 т/га, що майже удвічі більше за аналогічний показник у несприятливі роки.

Урожайність сортів пшениці озимої за період дослідження, т/га

Щодо врожайності окремих сортів, на увагу заслуговують Тронка, Овідій і Шпалівка, середня врожайність яких перевищила 5,0 т/га. Однак важко судити про їх стресостійкість, оскільки період їх вирощування у регіоні припав на сприятливі для формування врожайності умови навколишнього середовища.

Серед сортів, що їх вирощували протягом контрастних за погодними умовами років (2011–2019), найвищу продуктивність продемонстрував сорт Місія одеська, середня врожайність якого становила 4,0 т/га.

Найнижчу врожайність за досліджуваний період сформували сорти Антонівка та Епоха одеська. Причому низька середня врожайність Антонівки пояснюється істотно нижчою продуктивністю у несприятливі роки (2012–2013) порівняно з іншими досліджуваними сортами.

Читайте також: Сорти м’якої пшениці для Степу

Разом із тим під час добору сортів для вирощування в умовах певного господарства, окрім рівня врожайності, потрібно зважати на їх реакцію на засоби інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. За цим показником усі сорти, що існують наразі у виробництві, можна поділити:

• на інтенсивні, які потребують високої інтенсифікації технології вирощування. У разі зниження використання засобів інтенсифікації та погіршення умов вирощування спостерігається різке зниження урожайності;
• напівінтенсивні (пластичні), що здатні формувати середні рівні врожаїв за обмеженого ресурсного забезпечення і добре адаптуються до коливання погодних умов у регіоні вирощування;
• екстенсивні – дають невисокий, але стабільний врожай за обмеження використання заходів інтенсифікації. Характеризуються низьким потенціалом продуктивності навіть за активного використання засобів інтенсифікації.

Щоб визначити реакцію досліджуваних сортів на рівень інтенсифікації виробництва, обчислили показник екологічної пластичності (за методикою Еберхарта – Рассела). За цим показником усі сорти поділили на п’ять груп:

• Високоінтенсивні – Шпалівка, Олексіївка, Пилипівка, Небокрай, Овідій, Ластівка одеська.

• Інтенсивні – Смуглянка, Куяльник, Вдала, Сталева, Кан.

• Напівінтенсивні (універсальні) – Шестопалівка, Місія одеська, Магістраль, Ліра одеська, Селевіта, Мудрість одеська, Зиск, Епоха одеська.

• Напівекстенсивні – Антонівка, Подолянка, Бунчук, Тронка, Доброчин.

• Екстенсивні (непластичні) – Ужинок, Богдана, Благодарка одеська, Журавка одеська, Шестизерна, Богиня, Акура.

Як бачимо із представленої інформації, попри те що сорти Шпалівка та Овідій сформували високу врожайність зерна за період із 2015 по 2019 рік (сприятливі роки), є високий ризик того, що в разі погіршення умов вирощування (що спостерігається у 2019–2020 вегетаційному році) їх врожайність значне знизиться.

Щодо стабільності врожайності досліджуваних сортів (відхилення фактичних показників від теоретично очікуваних), то практично всі вони характеризуються високою стабільністю, за винятком таких, як Ластівка одеська і Сталева, які належать до групи інтенсивних.

Читайте також: Захист озимих зернових від шкодочинних організмів

Найменшу варіабельність урожайності за мінливих умов середовища пов’язують із проявом високої гомеостатичності, тобто здатності внутрішньої регуляторної системи рослин стабілізувати життєві процеси, незважаючи на несприятливі умови довкілля. Серед представленого набору сортів найвища саморегуляція притаманна сортам Тронка, Епоха одеська, Мудрість одеська і Богиня. Відповідно найнижча – сортам Ластівка одеська, Сталева, Небокрай, Кан, Шестизерна, Зиск, Ліра одеська і Богдана.

Виробничу цінність сортів більш повно можна охарактеризувати за допомогою коефіцієнта агрономічної стабільності. Найціннішими для господарської діяльності вважають сорти, у яких зазначений показник перевищує 70%. За величиною цього показника представлені сорти можна розподілити так (у порядку зростання коефіцієнта):

• високоцінні (91–95%) – Журавка одеська, Богиня, Тронка;
• цінні (80–88%) – Вдала, Благодарка одеська, Доброчин, Овідій, Мудрість одеська, Акура, Бунчук, Селевіта, Ужинок;
• середньоцінні (71–79%) – Епоха одеська, Кан, Магістраль, Олексіївка, Пилипівка, Антонівка, Шестопалівка, Ліра одеська, Місія одеська, Подолянка, Богдана, Зиск, Шестизерна, Шпалівка;
• малоцінні (49–63%) – Ластівка одеська, Смуглянка, Куяльник, Небокрай, Сталева.

Представлений набір сортів розподіляємо за групами залежно від умов вирощування й агротехнічних можливостей господарства. Так, до першої групи включаємо сорти, які рекомендуємо вирощувати господарствам із високим рівнем агротехніки й за достатньої вологозабезпеченості ґрунтів. Це – Тронка, Овідій, Шпалівка, Богиня, Олексіївка, Пилипівка, Овідій, Епоха одеська і Мудрість одеська.

До другої групи відносимо сорти, рекомендовані для господарств із частковими ресурсними обмеженнями, – Шестопалівка, Місія одеська, Магістраль, Селевіта, Епоха одеська, Антонівка Подолянка, Доброчин, Бунчук, Вдала.

Третя група включає сорти, рекомендовані для господарств, які працюють за екстенсивними технологіями, – Ужинок, Благодарка, Акура, Зиск, Ліра одеська, Кан, Шестизерна.

Що стосується сортів Небокрай, Ластівка одеська, Смуглянка, Куяльник і Сталева, то умови, характерні для регіону дослідження, напевно, несприятливі для їх успішного вирощування або агротехніка не відповідає потребам цих сортів і потребує подальшого вдосконалення.

Разом із тим беремо до уваги той факт, що під час оцінювання досліджуваних сортів за параметрами екологічної пластичності і стабільності, в основному, користувалися даними щодо врожайності за сприятливі для її формування роки (2014–2019), що відповідно позначилося на їх характеристиці.

Тому сформовані висновки не є остаточними. Їх можна скоригувати подальшими дослідженнями, що охоплюватимуть більшу кількість років із контрастними погодними умовами.

Зоя Білоусова, канд. с/г наук,
Таврійський державний
агротехнологічний університет