Значні втрати й недобори врожаю вівса спричиняють хвороби різної етіології: грибні, бактеріальні та вірусні. Знання діагностичних ознак хвороб на культурі та біологічні особливості їх збудників дадуть можливість товаровиробникам звести до невідчутного економічного рівня їх шкідливий вплив на рослини

Покрита (тверда) сажка

Хвороба поширена повсюди. Проявляється в період викидання волоті, у якій усі зерна чорні, зверху прикриті сріблястими плівками.

Збудником хвороби є гриб Ustilago kolleri Wille, у якого грибниця в уражених зернах розпадається на численні чорні теліоспори. Вони розпорошуються під час обмолочування рослин і потрапляють на поверхню здорового насіння, тобто відбувається його заспорення.

Ураження рослин відбувається під час проростання насіння від гем і пророслих теліоспор на його поверхні. Тип інфекції — проміжний або зовнішній.

Летюча сажка

Хворобу можна виявити під час викидання волотей. Усі елементи квітки та зав’язі перетворюються на чорно-оливкову летючу масу теліоспор. Іноді верхівка волоті лишається незруйнованою. Колоски волоті набувають вигляду оливково-чорної маси, яка легко і швидко розпорошується.

Збудником хвороби є гриб Ustilago avenae Rostrup. Проростають теліоспори без періоду спокою за температури від 5 до 35 °С.

Основне джерело інфекції — насіння з гемами під плівками. Зараження рослин відбувається в ґрунті під час проростання, незважаючи на те, що заспорення та деякий розвиток грибниці під плівками відбувається під час цвітіння рослин.

Шкідливість сажки вівса полягає у недоборі врожаю зерна. Інколи знижується схожість насіння і густота стояння рослин. Ураження вівса збудником сажки найчастіше спостерігається на пізніх посівах.

Лінійна, або стеблова, іржа

Хвороба особливо поширена на Поліссі та в західних областях Лісостепу. Проявляється на стеблах, листкових піхвах, остюках і колоскових лусочках у вигляді іржасто-бурих, видовжених подушечок уредіній з уредініоспорами, які розміщуються на рослині у вигляді бурих розірваних смуг.

Збудником хвороби є гриб Puccinia graminis Pers. f. sp. avenae Eriks & Henn. Гриб є дводомним: спермогоніальне й еціальне спороношення формується на барбарисі або магонії, всі інші стадії — на вівсі та інших злакових культурах.

Навесні на листках барбарису і магонії з верхнього боку листкової пластинки утворюються поодинокі спермогонії — кулясті або глечикоподібні, темно-жовтого забарвлення, в яких формуються одноклітинні спори гриба — спермації. Спермації, потрапляючи з одного спермогонію в інший, запліднюють останній, завдяки чому гриб формує нові біологічні форми і раси.

Оптимальна температура для зараження рослин і розвитку хвороби +18…+20 °С.

За епіфітотійного розвитку хвороби на 1 га посівів збудник хвороби формує до 0,5 т урединіоспор (в 1 г налічується 300 млн. штук).

Ураження рослин інтенсивніше здійснюється на пізніх посівах вівса.

Корончаста іржа

Масове проявлення хвороби на рослинах спостерігається у фазі цвітіння — наливання зерна. На листках, на листкових піхвах, стеблах і колоскових лусочках з’являються порошисті, помаранчеві, округлі уредінії, пізніше навколо них формуються чорні теліопустули, які лишаються під епідермісом.

Збудником хвороби є дводомний гриб Puccinia coronifera Kleb f. sp. avenae Erikes, який крім вівса інколи уражує вівсюг, жито, ячмінь. У патогена виявлено близько 150 фізіологічних рас, пристосованих до окремих сортів вівса.

Гриб розвивається за повним циклом. Проміжним живителем є жостер проносний (Rhamnys catartika L.). На його листках формується спермогоніальна і еціальна стадії. Всі інші стадії розвиваються на вівсі.

Інкубаційний період залежить від температури й може тривати 7–14 діб. Оптимальна температура для розвитку корончастої іржі вівса — 18–21 °С.

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються теліоспори.

Інтенсивний розвиток хвороби відбувається на пізніх посівах вівса.

Борошниста роса

Хвороба проявляється впродовж вегетації рослин. На сходах вона спочатку з’являється на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше у вигляді білого пухкого нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин наліт поширюється на стебла, листки, листкові піхви і колосся. Згодом він набуває жовто-сірого забарвлення і на ньому утворюються плодові тіла збудника хвороби — клейстотеції у вигляді чорних крапок.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Blumeria graminis DC f. sp. avenae Em. Marchal, який розвиває поверхневу грибницю і конідіальне спороношення. Конідії гриба поширюються в навколишньому середовищі, викликаючи зараження нових листків і рослин хлібних злаків.

Зараження молодих рослин здійснюється конідіями, які формуються на падалиці, та сумкоспорами при температурі від +3 до +31 °С (оптимум +15…+20 °С) та відносній вологості повітря 50–100%. Хвороба розвивається передусім на затінених рослинах і слабкому освітленні.

Надмірне внесення азотних добрив різко сприяє інтенсивному ураженню рослин борошнистою росою, суттєво скорочує інкубаційний розвиток хвороби, стимулює формування конідіального спороношення патогену. Розвитку хвороби сприяють також пізня сівба вівса, густий стеблостій за завищених норм висіву насіння, вирощування сприятливих до хвороби сортів.

На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції є клейстотеції на уражених рослинних рештках.

Червоно-бура плямистість, або гельмінтоспоріоз

Хвороба проявляється на листках у вигляді темно-бурих, темно-сірих або коричневих із червоним відтінком, довгастих, обмежених жилками плям. У вологу погоду на них з’являється темно-оливковий наліт, який являє собою конідіальне спороношення збудника хвороби. Уражені листки засихають і відмирають. За сильного ураження колосових лусочок формується щупле зерно.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Pyrenophora avenae Ito et Kurib. (анаморфа: Drechslera avenae Sharif).

Сумчасте спороношення гриба представлено напіввідкритими плодовими тілами перитеціями, у середині яких формуються сумки з сумкоспорами. Конідіальне спороношення представлено світло-оливковими конідіями.

Первинне зараження рослин здійснюється сумкоспорами, вторинне — конідіями. Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Проростають конідії в температурних межах +5…+33 °С (оптимум +18…+24 °С) і вологості повітря вищої за 96%. Інкубаційний період розвитку хвороби за оптимальної температури триває 5 діб.

Основне джерело інфекції — грибниця і конідії гриба на уражених рештках і у вигляді конідій на зерні.

Біла плямистість

Хвороба має інтенсивне поширення у вологі роки. Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках і піхвах спочатку у вигляді подовжених сіро-зелених або жовтуватих плям, які пізніше стають білуватими або сірувато-білими зі слабо помітною червоно-коричневою облямівкою або без неї. Пізніше плями розростаються, часто зливаються і утворюють поздовжні смуги між жилками. У місцях плям з’являються з обох боків листкової пластинки чорні крапки — пікніди збудника хвороби. Уражені листки засихають і відмирають.

Збудником хвороби є гриб Didymella exitiales Muller (анаморфа: Pseudodiplodia avenae Petr), який у циклі свого розвитку формує пікніди з пікноспорами. На уражених рештках після зимівлі гриб інколи утворює сумчасту стадію — перитеції з сумками і сумкоспорами.

Зараження рослин відбувається сумкоспорами та пікноспорами, які можуть розноситись вітром на відстань до 3 км.

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігається пікнідіальна і сумчаста стадії гриба. Додатковим джерелом є уражене насіння.

Септоріоз

Хвороба проявляється на листках, на піхвах, стеблі та колоскових лусочках спочатку у вигляді дрібних хлоротичних плям, які пізніше стають довгастими. Уражена тканина в центрі плям світлішає, а на межі здорової й ураженої тканини утворюється бурувата облямівка. На ураженій тканині виявляються численні чорні крапки — пікніди гриба. Уражені листки некротизуються й відмирають.

Хворобу викликає гриб Phaeosphaeria avenaria O. Eriksson f. sp. avenaria Weber (анаморфа: Stagоnospora avenae Bisset.).

На ураженій тканині гриб формує чорні кулясті пікніди з пікноспорами. Проростають пікноспори в краплинній волозі за температури +12…+30 °С. Оптимальна температура для зараження рослин становить +22…+25 °С. Інкубаційний період — 8–11 діб.

Шкідливість хвороби полягає в погіршенні основних показників структури врожаю. Недобір урожаю може досягати до 20% і більше.

Коричнева плямистість (гетероспороз)

Хвороба проявляється на листках у вигляді буруватих або коричневих плям, на яких поздовжніми рядками розміщуються темні дернинки-конідіальне спороношення гриба.

Збудником хвороби є гриб Heterosporium avenae Oudem. У період вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Окрім вівса патоген уражує жито і ячмінь.

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких гриб зберігається у вигляді грибниці й конідій на поверхні насіння.

Шкідливість хвороби, як і всіх інших плямистостей на вівсі, виявляється в передчасному відмиранні уражених листків, зниженні продуктивності рослин.

Бактеріальна бура плямистість, або ореольний опік

Хвороба поширена на Поліссі. Проявляється на сходах і дорослих рослинах. На листках, листкових піхвах і лусочках колосків з’являються спочатку водянисті світло-зелені, жовті, пізніше сірі, червонувато-бурі або темні овальні плями, діаметром 4–5 мм, із світлою облямівкою. З часом облямівка набуває різного забарвлення — зеленого, бурого, жовтого, від чого складається враження наявності на листках концентрованих кругів (ореолів). Утворення ореолів навколо плям на листках вівса відбувається в результаті дії токсинів збудника хвороби на рослину.

Збудником хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv. coronafaciens Voung. et al. У рослину бактерії проникають через продихи та механічні пошкодження. Під час вегетації рослин бактерії поширюються механічно — вітром і крапельками дощу. Розвиваються в рослині за температури +1…+31 °С (оптимум +24…+26 °С).

Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рослинні рештки й заражене насіння. На сухих рослинних рештках бактерії зберігають свою життє­здатність до 4 років.

Шкідливість хвороби виявляється у вигляді зменшення асиміляційної поверхні рослин, що спричиняє недобір урожаю. Іноді знижується і схожість насіння.

Смугастий бактеріоз

На рослинах вівса хвороба проявляється на листках, листкових піхвах, іноді на стеблах, колоскових лусочках і на зерні у вигляді яскравих жовтих смуг без облямівки, які просвічуються на світло. Уражені листки відмирають. У вологу погоду на плямах утворюється білий ексудат бактерій, який при підсиханні перетворюється у білувату або сріблясту плівку. За сильного ураження відмирають і всихають стебла рослин.

Збудником хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv. striafaciens Voung. еt al.

Поширюються бактерії крапельками дощу і вітром. Розвиваються за температури +1…+35 °С (оптимум +20…+22 °С). Гинуть за температури +46 °С.

Основне джерело інфекції — уражені неперегнилі рослинні рештки (більше одного року) і заражене насіння.

Заляльковування вівса

Окрім вівса хвороба проявляється на кукурудзі, пшениці, просі, рисі та інших злакових культурах. На листках з’являються світло-зелені штрихи та смуги. Уражені рослини надмірно кущаться, відстають у рості, листки набувають твердої консистенції, стають червоними.

У хворих рослин волоть майже не викидається з пазухи верхніх листків, спостерігаються аномалії колоскових лусочок. Вони набувають форми справжніх листків, збільшується кількість квіток у колоску (до 6 замість 2–3), надто подовжуються зав’язі, які сильно виступають з колоскових лусок і стають зеленими, часто стерильними.

Збудником хвороби є вірус північної мозаїки зернових (сибірської мозаїки вівса) Northen cereal mosaic nirus (NCMV).

Переносник вірусу — темна цикада (Laodelphax striatella Fall). Інкубаційний період вірусу в тілі цикади триває 6–16 днів. Інокуляцією соком і насінням вірус не передається.

Крім культурних злаків вірус уражує куряче просо, мишій сизий і зелений, стоколос безостий та польовий, пирій повзучий та інші види злакових бур’янів. Інтенсивно хворобою уражуються зріджені посіви вівса.

Основне джерело інфекції — переносник, у тілі якого зберігається вірус, а також у кореневищах пирію та коренях інших багаторічних бур’янів.

І. Л. Марков, професор НУБіП України

Як вирощувати виноград

В Україні є дуже багато незаповнених ніш, куди вигідно вкладати свій час і кошти і однією з таких...

Як правильно вибрати високопоживні гібриди...

Для багатьох господарств у нинішніх скрутних умовах тваринництво стало якщо не «рятівною...

Важливість кормових добавок для свиней

Кормові добавки відіграють важливу роль у забезпеченні свиней необхідними поживними речовинами,...

АгроТренди

Чорний горіх: види та технологія вирощування

37914
Чорний горіх, поки це дерево не стало у нас особливо популярною культурою. Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і...

Виробництво та перспективи чорного часнику

26955
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

14019
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Протидія весняним стресам

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.