ПРО НАС

Бренд "Агрономія сьогодні" забезпечує різноманітні потреби у веденні аграрного бізнесу, виробництві аграрної продукції для людей, які займаються сільським господарством.

Наша пристрасть - допомогти аграріям заробляти гроші, економити час та збільшувати своє задоволення у фермерському бізнесі.

На сторінках нашого сайту ви завжди знайдете актуальну інформацію з вирощування та захисту рослин. а також безліч іншої інформації, що допоможе вам у веденні бізнесу.

Використання добрив для сої є специфічним, враховуючи її біологічну здатність використовувати атмосферний азот за допомогою симбіозу із бульбочковими бактеріями-азот-фіксаторами та поглинати фосфор із важкодоступних сполук з ґрунту. Ефективність добрив залежить від типу, родючості ґрунту, вмісту в ньому доступних форм елементів живлення, кислотності ґрунтового розчину, активності біологічної азотфіксації, сортової реакції на добрива, видів добрив, погодних умов та інших факторів.

Виявляється залежність ефективності застосування добрив від поліпшення вологозабезпеченості рослин. Бактеріальні добрива на основі бактерій Rhizobium japonicum (ризоторфін, нітрагін та інші) мають першочергове значення. Без наявності азотфіксуючих бактерій (різобій) рослини сої не можуть засвоювати атмосферний азот. У природних умовах за відсутності в ґрунтах різобій не відбувається зараження сої ними і симбіотрофний процес. На коренях сої не можуть розвиватися бульбочкові бактерії інших бобових культур (гороху, квасолі, люцерни та ін.), тому для неї є потреба тільки своїх специфічних штамів.

Ефективність використання фіксованого азоту і азоту з мінеральних добрив у сої залежить від сорту та умов вирощування рослин. Приріст урожайності від інокуляції може бути вищим, ніж від внесення азотних добрив. До 70 % від загального споживання азоту соя споживає завдяки біологічній фіксації його з повітря шляхом симбіотичної діяльності з бульбочковими бактеріями. За даними дослідників, за оптимальних умов для діяльності бульбочкових бактерій азотні добрива в посівах сої можна взагалі не застосовувати. За іншими даними, для нормального росту й розвитку рослин обов’язково вносять стартові дози азоту. На бідних гумусом ґрунтах та за недостатнього росту рослин можна після ґрунтової діагностики внести 30-40 кг діючої речовини азоту на гектар. Високий вміст мінерального азоту у ґрунті затримує формування бульбочок, знижує інтенсивність азотфіксації, але невеликі дози азоту можуть стимулювати процеси його засвоєння бульбочковими бактеріями з повітря. Середні і високі дози зв’язаного азоту знижують ефективність функціонування симбіотичної системи, не завжди сприяють збільшенню урожайності, а в деяких випадках ведуть до її зниження. Дія стартових доз азотних добрив на урожайність сої також залежить від сорту, штаму бульбочкових бактерій, умов вирощування тощо. Отже, нині серед дослідників ще немає єдиної думки щодо доцільності застосування азотних добрив у технології вирощування сої.

Унесення стартових доз азотних добрив у технології вирощування сої є обов’язковим агротехнічним заходом. Те, що соя за допомогою бульбочкових бактерій здатна засвоювати атмосферний азот, не вказує на те, що застосовувати азотні добрива для неї непотрібно. Не варто забувати і про те, що для утворення одну тону зерна з відповідною кількістю побічної продукції соя виносить з ґрунту близько 70 кг азоту, 25 кг фосфору та 40 кг калію. Отже, не правильним є твердження, що соя як бобова культура залишає після себе в ґрунті багато азоту, який засвоюється наступними культурами сівозміни, адже винос цього елемента з ґрунту рослинами сої удвічі (!) вищий, ніж соняшником. Але ж про соняшник звикли говорити як про культуру, що надмірно виснажує та висушує ґрунт, а про сою — як про ґрунтозбагачувальну! Про сою можна говорити, що вона меншою мірою, ніж деякі інші культури, виносить азот, а не накопичує його у ґрунті. Такі твердження робимо, виходячи з даних Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, де впродовж останніх років проводять дослідження з вивчення впливу сої як попередника для озимих зернових культур. Результатами досліджень встановлено, що серед інших бобових соя є гіршим попередником для озимини, оскільки вона більшою мірою виснажує та висушує ґрунт, збіднюючи його азотом. Застосування азотних добрив під озимі зернові культури (пшеницю, жито, тритикале), які вирощувалися після сої, істотно збільшувало врожайність культур порівняно з неудобреними варіантами, що свідчить про дефіцит азоту в ґрунті після вирощування сої. Навіть порівнюючи сою із соняшником як попередників для озимини, перша практично немає переваг.

Читайте також: Строки й особливості сівби сої

Визначати потребу азотного підживлення сої можна за розвитком бульбочок на кореневій системі: якщо їх мало (менше 5 на одну рослину) і вони сірі всередині — є потреба в підживленні, якщо бульбочок багато, вони крупні та рожеві на зрізі — азотфіксація відбувається активно, і підживлення не потрібне.

Насіння сої обробляють бактеріальними препаратами у день сівби, запобігаючи потраплянню прямого сонячного світла (наприклад, у критих приміщеннях). Інокуляція насіння бактеріями збільшує врожайність зерна в середньому на 15-20 % та підвищує вміст білка в насінні. Особливо важливо проводити інокуляцію насіння за сівби на площах, де раніше соя не вирощувалася. У разі застосування фунгіцидів проти патогенних мікроорганізмів насіння сої обробляють ними не пізніше ніж за 15-20 діб до обробки їх бактеріальними препаратами. Соя нерівномірно споживає елементи живлення впродовж вегетації і виносить з однією тонною урожаю 50-73 кг N; 14-19 кг Р2О5; 28-29 кг К2О; 8,6-10 кг MgO; 21 кг СаО; 4 кг S. Від сходів до цвітіння соя засвоює 5,9-6,8 % азоту, 4,6-4,7 % фосфору і 7,6-9,4 % калію від загального споживання за вегетацію. Найбільше споживання елементів живлення відбувається під час цвітіння, формування бобів, початку наливу насіння. У цей період вона споживає відповідно 57,9-59,7 %, 59,4-64,7 % і 66,0-70,0 %; від початку наливу зерна до кінця дозрівання — 33,7-36,3 %, 30,6-36,0 % і 18,9-26,4 % відповідно. В азотному живленні критичний період для сої — 2-3 тижні після цвітіння; в фосфорному — перший місяць її життя.

Традиційно оптимальними дозами внесення мінеральних добрив є N40P60K60 у ланці сівозміни: зайнятий пар (горох)- озимі зернові-соя; і N90P60K60 в ланці сівозміни: чорний пар-озимі зернові-буряки цукрові-ячмінь-соя. Добрива вносять восени під основний обробіток ґрунту.

Вплив добрив

За допомогою добрив можна керувати чисельністю шкідливої і корисної ентомофауни, а також підвищувати стійкість рослин до пошкоджень і зменшувати втрати урожайності від шкідливих організмів. Мінеральні добрива змінюють іонний склад і концентрацію ґрунтового розчину, порушують осмотичні відношення між ним та ґрунтовими комахами, спричиняють токсичний ефект при проникненні солей добрив в організм комах, що спричиняє їх загибель. Застосування азотних добрив на легких ґрунтах знищує личинок коваликів — дротянок. На важких за гранулометричним складом ґрунтах (чорноземах, глиноземах) азотні добрива згубно діють тільки на дротянок молодшого віку. В умовах Північного Степу України внесення звичайних доз мінеральних добрив не зменшує чисельності дротянок, але у 1,6-2,0 разів зменшує кількість пошкодженого насіння в посівах. Мінеральні добрива можуть значною мірою змінювати біохімічний склад рослинних тканин і тим самим впливати на розвиток і чисельність комах, які живляться цими рослинами. Наявність добрив у ґрунті та рослинах визначає гідролітичну спрямованість обміну речовин у рослинах і, як наслідок, ускладнює живлення шкідників, підвищує стійкість рослин до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Мінеральні добрива можуть змінювати анатомічні і морфологічні ознаки рослин, що негативно впливає на комах. Так, фосфорні добрива зміцнюють стебла рослин і тим самим ускладнюють живлення багатьох шкідників, внаслідок чого їх чисельність зменшується. Азотні добрива подовжують, а фосфорні скорочують період вегетації рослин, що дуже часто призводить до порушення синхронізації між життєвим циклом шкідливої комахи та настанням фаз розвитку рослин, у які вони найбільш вразливі. Подовження періоду вегетації рослин збільшує шкідливість комах та кліщів. Більшість дослідників прийшли до висновку, що внесення у ґрунт комплексу мінеральних добрив під сою створює сприятливі умови для одержання дружніх сходів, росту і розвитку рослин, значно зменшує чисельність шкідливої ентомофауни і підвищує стійкість рослин до пошкоджень шкідниками. Але в посушливі роки оздоровлююча дія мінеральних добрив практично не проявляється. Окремі дослідження доводять, що азотні добрива знижують, а фосфорні і калійні підвищують стійкість рослин до багатьох хвороб. Досліджень з вивчення впливу мінеральних добрив на корисну фауну членистоногих до останнього часу проводилося недостатньо. Відомо, що зі збільшенням доз мінеральних добрив, особливо азотних, чисельність хижих жужелиць та павуків зростає удвічі-тричі порівняно з їх чисельністю на фоні без добрив. Таке збільшення ентомофагів — природних ворогів шкідливих комах — завдяки внесенню добрив істотно покращує загальну фітосанітарну ситуацію в полях.

Втім, основна роль впливу удобрення на фітосанітарний стан посівів сої полягає у тому, що завдяки оптимально збалансованій системі живлення створюються кращі умови для загального росту й розвитку культури. Рослини, які інтенсивно ростуть і розвиваються, у багатьох випадках здатні самі успішно протистояти більшості небезпечних шкідників, хвороб та бур’янів.

Так, найбільш вразливою до фітопатогенів соя є у ранні фази свого росту й розвитку. За своєю біологією, від фази сходів до 3-4 пар справжніх листків соя дуже повільно розвивається. У цей період, зокрема, відбувається значне пригнічення посівів бур’янами. Оптимізація системи живлення допомагає суттєво прискорити процес росту рослин, завдяки чому збільшиться конкурентоспроможність сої відносно несприятливих факторів оточуючого середовища. В цілому рослини, ослаблені несприятливими умовами довкілля, в тому числі і при нестачі елементів мінерального живлення, сильніше уражуються патогенами.

Результати досліджень

Протягом 2016-2019 рр. в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН вивчали 17 сортозразків сої різного географічного походження протягом трьох і більше років та 5 сортозразків менше трьох років. Ріст і розвиток сої в місці закладення польових дослідів проходив за дуже контрастних погодних умов порівняно з середньо-багаторічними. Два з названих років були посушливими (середня урожайність в досліді становила по 1,33 т/га), ще два — найбільш сприятливими (2,18 та 2,12 т/га), а один наближений до середньо-багаторічних показників явити особливості сортів та вплив елементів технології на продуктивність сої, а також визначити реакцію сортів та вплив агрозаходів на стресові умови. В досліді з факторіального сортовивчення середня урожайність сої становила 1,70 т/га з коливанням, залежно від сорту, системи удобрення та основного обробітку ґрунту від 0,99 т/га до 2,04 т/га.

Серед досліджуваних сортів найвищу врожайність забезпечили Діона — 1,94 т/га, Аметист — 1,94 т/га; Лінія 2 (93) — 1,92 т/га, Корада 1,90 т/га та Спринт — 1,89 т/га. Досить високу врожайність показали сорти Аннушка, Романтика та Апполон. Виявлена сортова реакція на фони живлення. Відмічена тенденція деяких сортів формувати високу врожайність за рахунок природної родючості ґрунту без внесення добрив. Такими є сорти: Аметист, Романтика, Корада з рівнем урожайності понад 1,07 т/га. Відмічена також позитивна реакція сортів на застосування як органічних, так і мінеральних добрив. Особливо слід відмітити сорти Мрія, Аннушка, Корадо, Версія, Діона, Спринт, у яких приріст урожаю становив до 0,27-0,33 т/га на фоні використання органічних та мінеральних добрив.

Читайте також: Інтегрований захист сої

Позитивна реакція на чизельний обробіток ґрунту на фоні основного удобрення N60P60K60 відмічена у сортів Аннушка, Легенда, Устя. Всі інші сорти негативно реагували на безполицевий обробіток ґрунту. Результати п’ятирічних досліджень свідчать про те, що в зоні східної частини Лісостепу України не варто використовувати під посіви сої мінеральні добрива в дозі понад N30P30K30. Результатами досліджень встановлено значний вплив мінерального живлення на формування урожайності культури. Так, на фоні без добрив середня урожайність сої становила 1,72 т/га, а за внесення комплексного мінерального добрива в дозі N30P30K30 під основний обробіток ґрунту — 1,86 т/га, тобто збільшилася на 8 %. Варто відмітити, що кількість опадів у рік проведення досліджень була недостатньою, а температура повітря істотно коливалася за фазами росту й розвитку, що суттєво знижувало ефективність мінеральних добрив та біопрепаратів.

На фоні без добрив найбільш ефективним було застосування одно- та дворазового обприскування препаратом ВПТ (урожайність за обох варіантів становила 1,75 т/га), а також одноразового обприскування препаратів ВПТ + Прилипач (1,74 т/га) та дворазового обприскування розчином препарату ВПР (1,74 т/га). На фоні основного удобрення у дозі N30P30K30 усі досліджувані препарати забезпечили істотні прибавки врожайності порівняно з контролем. При цьому найбільш ефективними виявилися варіанти з дворазовим застосуванням ВПТ (1,90 т/га), одноразовим обприскуванням Апікомплексом (1,89 т/га) та одноразовим обприскуванням баковою сумішшю ВПТ й Апікомплексу (1,88 т/га), при цьому врожайність на контролі становила 1,77 т/га. В процесі досліджень відмічали зниження пошкодження рослин сої шкідниками та ураження хворобами у блоці з внесенням мінеральних добрив порівняно з неудобреним блоком.

Підсумовуючи вище сказане, зауважимо, що здоров’я рослин сої обумовлюється не стільки окремими технологічними факторами, скільки комплексним поєднанням таких елементів, як сорт, попередник, строк сівби, система живлення, захист посівів, зона вирощування тощо. Лише зважене поєднання та оптимізація технологічних прийомів забезпечить належний ріст та розвиток рослин сої, що в подальшому вплине на збільшення урожайності культури та поліпшить показники якості вирощеної продукції.

Сергій Авраменко,
канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник лабораторії рослинництва та сортовивчення,
голова Ради молодих вчених Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

Микола Цехмейструк,
завідувач лабораторією

Рабодан Магомедов,
науковий співробітник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

Ольга Адаменко,
асистент каф. фітопатології ХНАУ ім. В. В. Докучаєва

Наші партнери

Як правильно зберігати цибулю

Цибуля — дуже корисний овоч, який здатний захистити людину від різних хвороб. Але сам він досить...

Бедформер — утворювач гряд

Щоб отримати хорошу грядку для овочів, зокрема картоплі, ягід чи квітів, створено спеціальну...

Чи потрібно десикувати кукурудзу?

Цьогоріч, як втім і у всі попередні роки, збирання врожаю пізніх культур дещо забарилося. Причини...

АгроТренди

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

4472
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Виробництво та перспективи чорного часнику

10362
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Чорний горіх: види та технологія вирощування

10044
Чорний горіх, поки це дерево не стало у нас особливо популярною культурою. Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.