Фітосанітарний стан посівів гороху в 2021 році та ймовірний розвиток хвороб на культурі у 2022 році

Прогноз розвитку хвороб гороху на 2022 рік складено на основі звітів обласних відділів прогнозування, фітосанітарної діагностики й аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби України.

У 2021 році найпоширенішими хворобами в посівах культури були кореневі гнилі, несправжня борошниста роса (пероноспороз) і аскохітоз. Значно менші ареали поширення в посівах гороху мали іржа та сіра гниль.

Кореневі гнилі

(Fusarium culmorum Sacc., F. avenaceum Sacc., Pytrium spp., Rhhizoctonia spp.). Найпоширенішою хворобою гороху торік була коренева гниль, яку було виявлено в господарствах більшості областей України, за винятком Кіровоградської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської та Львівської областей.

Погодні умови весняного періоду в Тернопільській області були малосприятливими для сильного розвитку хвороби. Ураження кореневими гнилями посівів гороху розпочалося з фази сходів, кількість уражених рослин у середньому становила 0,5%. Тепла та волога погода в червні сприяла розвитку хвороби у фазу бутонізації та цвітіння — було уражено 1,0–2,0% рослин на 22% обстежених площ. Часті та рясні дощі, які змінювали спекотні дні у фазу наливання бобів і дозрівання, збільшили ураженість посівів гороху кореневими гнилями. Хворобою було охоплено 25% обстежених площ, де було уражено 3,0% рослин.

У господарствах Вінницької області хвороба проявились у фазу сходів гороху на 11% обстежених площ посівів, де було уражено 1% рослин в слабкому ступені. Розвиток хвороби був уповільнений, ріст ураженості посівів розпочався з фази бутонізації, коли було уражено 9–10% рослин у слабкому ступені на 89% обстежених площ посівів. З наростанням тепла та частими дощами у період цвітіння — наливання бобів уражених рослин обліковувалось 14–15% на 100% обстежених площ.

Читайте також: Азотне живлення гороху та сої

На Волині, Івано-Франківщині кореневі гнилі проявились із фази сходів гороху на 20% обстежених площ посівів, на яких 0,5–1,0% рослин було уражено хворобою в слабкому ступені. Поширення хвороби почало зростати, починаючи з фази бутонізації, уражено 1% рослин у слабкому ступені на 3% обстежених площ посівів. З наростанням тепла у червні та частими дощами в період цвітіння уражених рослин обліковувалось у середньому 2%. Максимальних значень ураження рослин відбулось у фазу наливання бобів, коли було уражено 4% рослин з розвитком хвороби — 1%.

В Житомирській області кореневі гнилі виявлялися від фази сходів і продовжувалися до фази наливання бобів. Хвороба уразила від 3 до 4% рослин у слабкому ступені. Відсоток уражених площ становив 33%. Інтенсивність розвитку хвороби залежало від чинників навколишнього середовища. Низька вологість (нижча за 50%) й висока температура ґрунту, особливо супіщаного, сприяли розвитку кореневої гнилі. На важких ґрунтах посилення розвитку хвороби спостерігалось за ущільнення ґрунту за температури +18…+25 °С. На ранніх посівах хвороба проявилася на поодиноких рослинах.

У Київській області проявлення кореневих гнилей на сходах гороху було зумовлене насіннєвою інфекцією та сприятливими погодними умовами для розвитку патогенів. Хвороба почала виявлятися в третій декаді травня на початку стеблування за ураження 3% рослин. Зростання інтенсивності хвороби відбувалося повільно. У фазу бутонізації — цвітіння на кореневі гнилі хворіло 2–15% рослин, під час наливання бобів було уражено до 17% рослин у слабкому ступені.

У базових господарствах Херсонської області кореневі гнилі охопили до 1–3% рослин на 4% обстежених площ гороху. Перші ознаки хвороби проявились у фазу сходів культури у третій декаді березня за слабкого розвитку.

Кореневі гнилі в господарствах Луганської області проявилися у фазу гілкування — бутонізації гороху на 3% обстеженої площі з ураженням 0,5–14% рослин. Розвиток хвороби був слабким, зумовлений насіннєвою інфекцією. Поступово хвороба розвивалася і в період наливання бобів уразила 2,2–4% рослин на 7% облікованих площ культури.

Проростання гороху в господарствах Хмельницької області відбувалося в прохолодному, вологому шарі ґрунту. За згаданих вище погодних умов розвиток хвороби був помірний. Поступове поширення хвороби перебігало від фази 4–7 листків — утворення бічних пагонів, і свого максимуму воно досягло у фазу бутонізації — цвітіння, уразивши 3,5–14% рослин на 100% обстежених площ гороху.

Погодні умови, що склались у фазу сходів, не сприяли інтенсивному розвитку гнилей у Полтавській, Сумській та інших областях. Оптимальні умови для поширення хвороби настали у фази бутонізація та цвітіння культури, коли на 100% обстежених площ ураження рослин було незначним — від 1 до 4–6%, максимум 10% рослин з інтенсивністю розвиту 0,2—3,1%

У 2022 році, беручи до уваги значний запас інфекції хвороби в ґрунті, на рослинних рештках і насінні в разі порушення сівозміни, запізнення із сівбою та висіву не протруєного насіння, за сприятливого агрокліматичного режиму (високої температури повітря та ґрунтової посухи в період проростання насіння, недотримання оптимальної густоти рослин) імовірність ураженості гороху кореневими гнилями буде від незначного до помірного ступеня, а на важких ущільнених ґрунтах низької вологості ґрунту і температури ґрунту +18…+25 °С буде значним. Дотримання агротехніки, сівба протруєним насінням в оптимальні строки на відповідну глибину, своєчасне проведення боронування сходів зменшить ризик втрати врожаю культури.

Аскохітоз

(Ascochyta pisi Lib., Ascochyta pinodes Jones.) На початку вегетації погодні умови не сприяли розвитку аскохітозу, поширення хвороби відбувалося повільно. Перші ознаки хвороби помічено з періоду цвітіння гороху на полях Тернопільської, Волинської, Дніпропетровської, Київської, Луганської, Херсонської, Рівненської, Сумської, Хмельницької, Харківської, Івано-Франківської, Миколаївської, Чернігівської областей. Так, у господарствах Тернопільської області було уражено 9,8% рослин на 44% обстежених площ. Найбільшого розвитку аскохітоз набув у фазу дозрівання — уражено 10,9% рослин за незначного розвитку.

У Житомирській області аскохітоз гороху розвивався помірно. Перші ознаки хвороби проявилися у фазу бутонізації гороху в другій декаді червня, далі поширення хвороби трималося на попередньому рівні й становило 4%. Найбільшого поширення хвороба досягла у фази наливання — дозрівання бобів гороху, уразивши 10–13% рослин за розвитку 0,1–25,0%. У цей період на листках, стеблах, бобах і насінні утворились множинні плями. За зараження рослин у кінці вегетації типових плям не виявлялось, а на уражених ділянках були добре помітні пікніди грибів.

Початкове ураження аскохітозом у господарствах Вінницької та Волинської області, помічене у фазу бутонізації, коли було уражено 1–2% рослин. Під час цвітіння та наливання бобів хворобою було охоплено 100% обстежених площ, де було уражено в середньому 5–9%, максимум 12% рослин за незначного ступеня розвитку.

Перші прояви хвороби на горосі в господарствах Дніпропетровської області з’явилися у фазу цвітіння рослин. Поступово аскохітоз розвивався й у фазу наливання бобів уразив 1,5% рослин на 36% обстежених площ.

В Івано-Франківській, Луганській, Сумській та Київській областях поширення аскохітозу було незначним. Перші ознаки хвороби виявляли на початку цвітіння гороху за ураження 2–5% рослин у слабкому ступені. У фазу наливання бобів хворобою було охоплено 4–7% рослин.

У господарствах Кіровоградської області у фазу бутонізації рослин аскохітоз виявляли на 6% обстежених площ, де було уражено 2% рослин. У фази цвітіння — налив бобів було уражено в середньому 4% рослин за розвитку 0,1–25%.

Аскохітоз гороху мав поширення на 33–35% обстежених площ у господарствах Харківської області. У період формування та наливання бобів було уражено 4,0–6% рослин у слабкому ступені.

Перші ознаки аскохітозу на горосі в господарств Запорізької, Херсонської та Хмельницької областях виявлялись у фази бутонізації — цвітіння рослин. Погодні умови, а саме: високі температури та відносна вологість повітря — дещо сприяли розвитку хвороби. В осередках було уражено 1–2% рослин, бобів 2–3%, насіння — 0,5–3%.

В Одеській області ураження рослин аскохітозом помічено в І декаді червня у фазу цвітіння гороху. Хворобу виявили на 5% обстежених площ культури, де було уражено 1–2% рослин за розвитку 0,5%. У фазу наливання бобів хворобою було уражено 2–3% рослин за розвитку хвороби 0,6% на 7% обстежених площ посіву.

Аскохітоз не було виявлено у посівах гороху Полтавської та Львівської областей.

Нинішнього року, зважаючи на наявний запас інфекції в ґрунті (тривалість життєздатності патогену в ґрунті до 3–4 років), рослинних рештках, насінні (5 і більше років) і за сприятливих кліматичних умов (поєднання високої вологості повітря з оптимальною для хвороби температурою +20…+25 °С), можливе значне поширення аскохітозу. Розвитку захворювання значною мірою сприятимуть пошкодження рослин шкідниками та механічне травмування рослин гороху.

Проти аскохітозу ефективними заходами є вирощування стійких сортів, збирання насіння з неуражених ділянок, ретельне їх очищення і завчасне протруєння, профілактичні хімічні обприскування насіннєвих ділянок дозволеними фунгіцидами. Для зменшення ураження рослин хворобою необхідно дотримуватись сівозміни, знищувати післязбиральні рештки і бур’яни, на яких зимують спори збудників хвороб. Застосування калійних і фосфорних добрив підвищуватиме стійкість рослин до аскохітозу.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз) 

(Perono­spora pisi Syd). У господарствах Житомирської та Київської областей несправжня борошниста роса проявилась у фазу утворення бічних пагонів, нею було уражено 4% рослин у слабкому ступені. У фази цвітіння та наливання бобів відсоток уражених рослин сягнув 10–11%. Надалі у фазу наливання бобів хворобою було уражено 17–25% рослин із розвитком хвороби 1–1,5% на 100% обстежених площ посіву культури. Хвороба розвивалась за відносно низької температури (+15…+17 °С), високої вологості повітря та частих, тривалих опадів. Інкубаційний період розвитку хвороби становив від 4 до 11 днів. Масове поширення конідій відбулося, коли рослини уже сформували справжні трійчасті листки.

Перші симптоми несправжньої борошнистої роси на горосі в Луганській, Сумській і Херсонській областях виявлялись у фазу бутонізації рослин. Після випадання опадів було уражено 0,5–1% рослин на 4% обстежених площ посівів. Наприкінці вегетації культури хворобою було уражено 2% рослин, максимум 4% на 6% обстежених площ.

Несправжня борошниста роса гороху в господарствах Хмельницької області проявилася у фазу бутонізації, але погодні умови мало сприяли її поширенню — було уражено 2–3% рослин із розвитком хвороби 1,5%. Надалі захисні обробки посівів гороху стримували як поширення, так і розвиток хвороби.

Проявлення несправжньої борошнистої роси в посівах гороху господарств Тернопільської області помічено в кінці третьої декади травня. Поширенню хвороби сприяла тепла й волога погода, хвороба виявлялась на 13% обстежених площ. На початку цвітіння було уражено 3,9% рослин на 38% обстежених площ. Дощовита погода протягом червня сприяла подальшому розвитку хвороби. Так, у фазу дозрівання було уражено 7,2% рослин на 44% обстежених площ гороху.

Погодні умови вегетаційного періоду не сприяли масовому розвитку та поширенню хвороби в посівах культури Волинської області. Під час цвітіння гороху було уражено 1,2% рослин.

У господарствах Івано-Франківської, Полтавської, Кіровоградської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Львівської, Вінницької областей несправжню борошнисту росу на посівах гороху не виявляли.

Отже, враховуючи значний запас інфекції в ґрунті, зараженому насінні й рослинних рештках у 2022 році за сприятливих кліматичних умов для збудника хвороби (висока відносна вологість повітря, помірна середня температура +14…+18 °С, часті дощі, роси) ймовірність розвитку несправжньої борошнистої роси на горосі буде від помірного до високого ступеня. У разі висіву зараженого насіння в ґрунт будуть з’являтися дифузно уражені рослини (первинна інфекція), що спричинить масове зараження сходів.

Читайте також: Вирощування озимого гороху

Ефективними заходами захисту від несправжньої борошнистої роси є: дотримання сівозміни, знезараження насіння, своєчасне обприскування посівів фунгіцидами, ретельне загортання післяжнивних решток у ґрунт, вирощування стійких сортів.

Сіра гниль гороху

(Botrytis cinerea Pers.). У 2021 році хвороба була поширена тільки в господарствах Волинської, Тернопільської та Миколаївської областей, де під кінець вегетації та під час збирання урожаю випадали дощі й рясні роси в ранкові години. Так, у Тернопільській області (Кременецька зона обслуговування) хворобу було виявлено в кінці вегетації на 2% обстежених площ, де було уражено 2,8% рослин. Впливу на формування врожаю сіра гниль не мала.

У господарствах Волинської та Миколаївської областях перші симптоми прояву хвороби були помічені у фазу наливання бобів у загущених посівах, де було уражено 2–10% рослин із розвитком 0,9–1,0% на 2% обстежених площ культури.

В інших областях України сіру гниль торік не було ідентифіковано.

У 2022 році за сприятливих для розвитку сірої гнилі погодних умов (підвищена вологість, часті опади особливо під час збирання урожаю гороху, на загущених і полеглих посівах), ураховуючи певний запас інфекції на насінні, рослинних рештках і в ґрунті, ймовірний осередковий розвиток хвороби буде від незначного до помірного ступеня.

Дотримання сівозміни, вирощування гороху після кращих попередників, ретельне очищення і завчасне протруювання насіння, знищення післяжнивних решток і виконання всіх інших агротехнічних заходів, які сприяють кращому росту і розвитку рослин будуть істотно обмежувати поширення та розвиток сірої гнилі

Іржа

(Uromyces pisi Schroet; U. fabae de Bary). Хвороба проявилась в основному в окремих господарствах переважно центральних і південних областей. Серед західних областей іржа була поширена тільки в господарствах Волинської області, де у фазу наливання бобів було охоплено хворобою 1% рослин на 7% обстежених площ культури.

У Дніпропетровській області іржа проявилась у фазу цвітіння рослин. Поступово хвороба розвивалася, і в період наливання бобів було уражено 1,5% рослин на 36% обстежених площ.

У Полтавській області іржа гороху в слабкому ступені уразила 1% рослин, у Сумській області цей показник становив 5–6% рослин.

У господарствах Харківської області іржа була поширена на 33–35% обстежених площ гороху у фазах цвітіння, формування та наливання бобів, де було уражено 1,0–5% рослин у слабкому ступені.

У Херсонській області хвороба розвивалась і поширювалась від цвітіння й до кінця вегетації гороху. Ураженими виявилися 7% рослин на 20% обстежених площ.

Ураження гороху іржею у Черкаській області помічали у фази бутонізації — цвітіння — наливання бобів. Хвороба виявлялась залежно від господарства на 1,8 до 45% обстежених площ культури, де було уражено у слабкому ступені 1–7% рослин.

За результатом фітосанітарного моніторингу Тернопільської, Київської, Одеської, Львівської, Чернігівської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Хмельницької, Рівненської, Луганської, Житомирської, Вінницької, Запорізької областей у посівах гороху іржі виявлено не було.

Отже, враховуючи достатній запас інфекції іржі (теліоспор) на рослинних рештках гороху, кореневищах молочаю — проміжного господаря (грибниця), за високої відносної вологості повітря (90–100%), частих дощів, випадання рясних рос в нічні години, температури повітря +20…+25 °С, надмірного вмісту азоту в ґрунті у 2022 році варто очікувати інтенсивний розвиток хвороби на вегетативній масі та бобах.

Проти іржі гороху основними заходами є впровадження у виробництво стійких сортів, дотримання агротехнічних вимог вирощування культури.

Іван Марков, канд. біол. наук, професор
Олена Башта, канд. біол. наук, доцент
НУБіП України