Як зберегти моркву у сховищі без суттєвих втрат

Чіткий контроль над станом ґрунту, відбір сортів, догляд за посівами, контроль над бур’янами, шкідниками й хворобами — всі ці заходи лежать в основі збереження якісної продукції.

Головне — це збирання моркви, яке здійснюють, коли коренеплоди повністю дозріли. Досягнення максимальної стиглості — дуже важливий технологічний момент, бо у цей час морква менш чутлива до потемніння, спричиненого кисневим надлишком.

Збирають механічно за допомогою різних типів збиральних комбайнів. Найчастіше перед цим моркві обрізають бадилля. Особливі вимоги висувають до збиральної техніки. Вона має бути повністю справною й утримуватися в чистоті. Мийку збирального комбайна рекомендується проводити після збирання врожаю та за переміщення з одного поля на інше. Це дозволить запобігти поширенню хвороб.

Коренеплоди моркви як об’єкти зберігання мають свої особливості. Вони захищені тонкою покривною тканиною, особливо в нижній, кінцевій частині. Подовжені циліндричні й конічні форми зумовлюють наявність великих індивідуальних окремих поверхонь коренеплоду, що збільшуються до їх кінцевої частини. Нерідко коренеплоди починають гнити саме в ділянці найбільшої індивідуальної питомої поверхні й менш захищеної покривної тканини, тобто в кінцевій частині. Це говорить і про те, що коренеплоди моркви дуже слабо захищені від випаровування вологи, що міститься в них, а відтак вони схильні до дуже швидкого в’янення.

Період спокою в коренеплодів моркви дуже короткий: за сприятливих умов росту вони можуть проростати незабаром після збирання. Тонка покривна тканина погано захищає коренеплоди й від механічних ушкоджень, за наявності яких в’янення їх значно пришвидшується. Мірою в’янення й проростання коренеплоди втрачають природну стійкість проти хвороби.

Хвороби від хворих коренеплодів моркви за сприятливих умов можуть легко пошириться на здорові навіть через повітря, особливо якщо на них є ушкодження або їх вирощували й збирали в несприятливих умовах.

Найпоширеніші хвороби моркви впродовж зберігання — це гнилі (бура, чорна, біла й сіра). Збудниками гнилей є гриби, що містяться в ґрунті, насінні та рослинних рештках. Вони активно проявляють себе, коли порушується режим зберігання, ось чому гниє морква під час зберігання. Мокрі гнилі — сіра й біла, завдають особливо великих втрат.

Чорною гниллю коренеплоди заражаються через ранки, завдані під час збирання або перевезення. Хвороба у сховище потрапляє з коренеплодами й там шириться грибницею та спорами. Упродовж зберігання хвороба проявляється у вигляді сіруватих плям, якими швидко уражається весь коренеплід.

Виявити сіру гниль легко — це пухнастий наліт на поверхні моркви. Вона стрімко поширюється, заражаючи здорові коренеплоди. Біла гниль, або склеротініоз, проявляється у вигляді білого пуху і слизу на овочі. Під її дією коренеплід розм’якшується, перетворюючись на кашкоподібний стан. Захворювання легко переходить на інші овочі.

За бурої гнилі (фомоз) на моркві виникають темно-шоколадні плями, які під час зберігання розростаються, уражена тканина загниває.

Повітря для моркви не є несприятливим чинником. Несприятливим для зберігання моркви є насамперед недостатність вологи в повітрі. Саме через це коренеплоди втрачають тургор і погано зберігаються. Особливо шкідливе сухе й тепле повітря. Досить вологе повітря, що має оптимальну температуру, для зберігання моркви є сприятливим. Також потрібна низька температура, що наближаються до 0 °C, і вельми висока відносна вологість повітря у межах 90–95%.

Читайте також: Як якісно захистити капусту від шкідників

Морква замерзає, як й інші овочі, за температури від –1…–2 °C. За зовнішнім виглядом відталі коренеплоди зберігають свої нормальні ознаки, і це є причиною неправильного уявлення про пошкоджуваність моркви невеликими негативними температурами й про можливість зберігання її для продовольчих цілей за низької температури до –2 °C. Насправді ж коренеплоди моркви після їх розморожування, незважаючи на хороший зовнішній вид і нормальну консистенцію, мають у тканинах розриви й можуть зберігатися нетривалий час за явних ознак самозігрівання. Тому, зберігаючи моркву, особливо у звичайних сховищах без штучного охолодження, потрібно застосувати запобіжні заходи замерзанню коренеплодів. Відхилення від оптимального температурного режиму в таких сховищах можуть бути всього до –0,5 °C (у найхолодніших точках сховища).

У звичайних сховищах без штучного холоду, в теплу погоду, зокрема восени, нормальні умови вдається встановити не завжди. В цьому разі для моркви можуть відбуватися суттєві зміни, вельми небажані для подальшого її зберігання. Щоб уникнути цього, восени, як і навесні, моркву найкраще зберігати у сховищах зі штучним холодом. Через брак таких сховищ в умовах звичайного зберігання для моркви потрібно спеціальний захід, спрямований на керування вентиляцією у завантажувальному обсязі. Основним заходом у підтримуванні можливих сприятливих температур є забезпечення необмеженого (до відомих меж) теплообміну в масі коренеплодів.

Якість зберігання моркви може бути значно поліпшена, якщо за сильного обмеженого повітрообміну у її завантажувальному обсязі буде забезпечене нагромадження вуглекислоти, утвореної внаслідок дихання коренеплодів і супутніх їм мікроорганізмів.

Не рекомендується мити моркву перед закладанням на зберігання. Практика показала, що морква, закладена на зберігання із залишками ґрунту, краще зберігається, ніж вимита. Хоча під час зберігання моркви в гуртах її ретельно промивають. Причому миють моркву безпосередньо в день збирання. Чим менша ймовірність потрапляння хвороби у сховище, тим вища ймовірність збереження всього врожаю. Рекомендується нещадно вибраковувати моркву середньої та нижчої якості. Вона створить більше клопоту, ніж принесе грошей. Це особливо стосується ушкоджених, нерівних, зламаних плодів.

Прості заходи обмеження вологообміну за вільного теплообміну в масі коренеплодів моркви в умовах природної вентиляції зводяться до такого:

• пересипання коренеплодів помірно вологим піском або землею;
• зберігання моркви в гідромасі торфу, яким заливають коренеплоди в траншеях, а ще краще в попередньо підготовлених буртах, у 2–3 заходи;
• глинування коренеплодів, що полягають у миттєвому витримуванні їх перед закладанням на зберігання в рідкій глині;
• захист коренеплодів полімерною плівкою;
• використання щільного паперу (зберігання в багатошарових паперових мішках).

Усі ці заходи, розраховані на зберігання моркви, головним чином за природної вентиляції у її завантажувальному обсязі й без штучного холоду є досить ефективними.

Є заходи, не пов’язані з тепло-волого-повітрообміном, але сприяють підвищенню лежкості моркви:

• обрізування найуразливіших хворобами кінчиків коренеплодів діаметром зрізу до 0,5 см перед закладанням на зберігання;
• опудрювання моркви, що укладається на зберігання, крейдою (20 кг/т).

Великий недолік глинування й опудрювання моркви в тому, що після зберігання треба мити коренеплоди в разі використання їх на продовольство.

Продовольчу моркву перед зберіганням обрізають на рівні головки без її ушкодження, або із залишенням черешків не довше як 2 см. Її доцільно розміщувати й зберігати під захистом прозорої полімерної плівки.

Коренеплоди розміщують у відкритих поліетиленових мішках (до 35 кг), установлюваних у контейнери або на багатоярусних стелажах. Можливе розміщення їх у багатошарових паперових мішках місткістю до 20 кг.

Моркву добре зберігати у ящиках (місткістю до 50 кг) і в контейнерах, захищаючи її зверху, а ще краще з дна і боків плівкою.

Якщо моркву протягом двох перших місяців буде реалізовано, її можна зберігати такими способами:

• насипом на стелаж із бортами, ширина стелажів — 100 см, висота насипу — нижній ярус 40 см, перший ярус (над підлогою) — 30–35 см; висота наступних ярусів зменшується додатково на 5–10 см;
• у типових овоче-картопляних ящиках, особливо якщо морква була в них доставлена з місця прибирання без перетарювання.

У всіх випадках розміщення й відкритого зберігання без піскування коренеплоди все ж краще вкривати плівкою або засипати зверху вологим піском шаром 3–5 см.

Ольга Власова, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН